Поняття правопорушення та його склад. Види правопорушень

Правопорушення — це суспільно шкідливе діяння (у формі дії або бездіяльності) дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм. Сутністю правопорушення є свавілля суб'єкта або зазіхання на свободу інших суб'єктів.

Юридичний склад правопорушення — це сукупність ознак правопорушен­ня в єдності його об'єктивних характеристик, які є необхідними для визна­чення цього діяння як правопорушення.

Такими характеристиками є:

1) об'єкт — суспільні відносини, які охороняються правом. Ними можуть бути майнові, трудові, політичні та інші права й інтереси суб'єктів пра­ва, державний і суспільний лад, стан навколишнього середовища, життя, честь, гідність, здоров'я людини;

2) об'єктивна сторона — зовнішня сторона правопорушення, саме протиправне діяння, шкідливий результат, що настав унаслідок цього, та причинний зв'язок між діянням та його результатом;

3) суб'єкт — фізичні особи, які мають деліктоздатність, тобто можуть нести юридичну відповідальність;

4) суб'єктивна сторона — внутрішня сторона правопорушення, яка характеризується наявністю вини, тобто психічним ставленням особи до свого вчинку та його наслідків.

Розрізняють дві основні форми вини: умисел і необережність.

Умисел може бути прямим і непрямим. Прямий умисел виявляється в усвідомленні правопорушником суспільно небезпечного характеру свого діяння, у передбаченні суспільно небезпечних наслідків і бажанні їхнього настання. Непрямий умисел полягає в усвідомленні правопорушником суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності, у передбаченні суспільно небез­печних наслідків і свідомому допущенні їх.

Необережність також буває двох видів: самовпевненість і недбалість. Самовпевненість виявляється в передбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння і легковажному розрахунку їх запобігання. Недбалість виявляється в непередбаченні правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків правопо­рушення, хоча він міг і повинен був їх передбачати.

За відсутності будь-якого елемента складу правопорушення відповідаль­ність за нього є неможливою.

Правопорушення поділяють на окремі види за різними ознаками. Най­частіше їх розрізняють залежно від виду правовідносин, у сфері яких вони скоєні. За цією ознакою можна виділити цивільні, дисциплінарні, адміні­стративні, кримінальні, екологічні, фінансові та інші правопорушення.

Правопорушення розрізняють також за ступенем шкідливості та суспіль­ної небезпеки; за характером санкцій, які настають. За цими критеріями вони поділяються на злочини і проступки.

Найнебезпечнішим проявом протиправної поведінки, яка завдає шкоди людям, суспільству, державі, є злочин.

Злочином називають суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), передбачене Кримінальним кодексом України, вчинене суб'єктом злочину.

Ознаки злочину:

1) Суспільна небезпечність — злочин заподіює шкоду або створює загрозу спричинення такої шкоди об'єктам, які охороняються кримінальним законом.

2) Кримінальна протиправність — тільки те діяння, яке прямо передбачене кримінальним законом як злочин, може вважатися злочином.

3) Винність — злочинним діянням вважається таке, що здійснене умисно або необережно. Там, де немає вини, немає і злочину.

4) Караність як одна зі складових злочину — за будь-який злочин у законі встановлено певний вид і термін покарання.

Злочини відрізняються максимальним ступенем суспільної небезпе­ки та шкідливості, зазіхають на найбільш значущі інтереси суспільства. Об'єктами злочинного діяння є суспільний і державний лад, система госпо­дарських відносин, різноманітні форми власності, особисті, політичні, тру­дові, майнові та інші права громадян.

У зв'язку з підвищеною суспільною небезпекою злочину закон передбачає за їхнє скоєння найсуворіше кримінальне покарання. На відміну від інших видів правопорушень, перелік злочинів, передбачених кримінальним зако­ном, вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.

Злочини — це найбільш шкідливі правопорушення, небезпечні для суспільства та особи, що посягають на суспільний лад, права й свободи осо­би, інші соціальні цінності. Ознаками злочину є явна суспільна небезпека, протиправність, винність, караність. Як злочинні діяння закріплюються лише кримінальним законом.

Проступки — правопорушення менш небезпечні для суспільства, ні злочини. Це суспільно шкідливі, винні, протиправні діяння, які характеризуються меншою, ніж злочини, суспільною небезпекою і тягнуть за собо не кримінальне, а адміністративне, дисциплінарне, цивільно-правове та інші види покарань. Розрізняють цивільні, адміністративні, дисциплінарні про ступки.

Цивільні правопорушення (проступки) відрізняються специфічним об'єктом зазіхання. Це особисті немайнові та майнові відносини, які регу­люються нормами цивільного права, а також деякими нормами трудового та сімейного права. Ці правопорушення виявляються в невиконанні або не­належному виконанні договірних зобов'язань, у заподіянні майнової шкоди тощо.

Адміністративними правопорушеннями (проступками) називаються передбачені нормами адміністративного, фінансового, земельного, процесуального та інших галузей права зазіхання на встановлений порядок державного управління, громадський порядок.

Дисциплінарні правопорушення (проступки) являють собою протиправ­ні діяння, що порушують внутрішній розпорядок діяльності підприємств, установ і організацій. Правопорушник дезорганізує нормальну діяльність трудових колективів, порушує трудову, навчальну, службову, виробничу, військову дисципліну.

Тема: