Я. А. Коменський “Материнська школа”.

У XVII столітті методичні рекомендації з питань родинного виховання, які стали не менш відомими в історії світової педагогіки, аніж рекомендації М. Монтеня й Ф. Бекона, розробляє чеський педагог Я. А. Коменський. Його книга "Материнська школа" — один з творів про родинне виховання дошкільників стала класикою світової педагогічної літератури. Видатний педагог надавав стадії виховання дитини до вступу в школу особливого значення, доводячи, що це період

— основа усього подальшого виховання й навчання. Своїм твором Я. А. Коменський мав на меті допомогти матерям, няням, гувернанткам (гувернерам) правильно організувати початкове виховання дитини. На відміну від М. Монтеня, Я. А. Коменський вважав, що найкраще виховання може дати дитині мати і цілковито передавати дитину під нагляд чужих людей некорисно: встановлюється відчуженість дітей від батьків та батьків від дітей. Проте вчений визнає за доцільне доручити виховання дитини хорошим наставникам, якщо батьки надто завантажені справами, не мають достатніх знань з педагогіки чи не бажають займатися вихованням дитини.

Я. А. Коменський розпочинає книгу з того, що діти — дорогоцінний дар Божий, тому до них необхідно ставитись з великою турботливістю. Піклуючись про малюка сьогодні, дорослі не повинні випускати з поля зору його майбутнє. Все це доводиться на основі аналізу цитат з "Біблії".

На перших сторінках книги розглядаються дві крайнощі, типові для родинного виховання. Батьки або занадто довго дивляться на дітей як на маленьких безпомічних істот, або майже від народження сприймають їх як дорослих. У першому випадку дітей розважають, задовольняють їхні бажання й вередування, нічого від них не вимагають і мало чого навчають. Як наслідок, на певному етапі виявляється, що дитина вже достатньо доросла, але безпомічна перед життям. У другому випадку дитина фактично позбавлена дитинства. Дорослі не зважають ні на ще фізично не зміцнілий організм, ні на слабкі духовні сили. Я. А. Коменський дає рекомендації стосовно поєднання любові до дитини з розумною вимогливістю до неї, навчання з певною свободою у вихованні особистості. Вчений висуває триєдину мету виховання: 1) формування віри і благочестя; 2) виховання доброї вдачі; 3) знання мов і наук. Виховання, на його думку, повинне відбуватися тільки у такій послідовності.

Я. А. Коменський пояснює, які якості потрібно прищеплювати дітям:

1. Помірність (навчати їсти й пити в міру необхідності, не перевищуючи природні потреби).

2. Охайність (навчити охайно їсти, тримати в чистоті своє тіло й одяг).

3. Повагу до старших (вміння поважати дії, слова та погляди дорослих).

4. Люб’язність (дитина повинна з готовністю, не зволікаючи, виконувати усе за знаком і словом старших).

5. Правдивість.

6. Справедливість (щоб діти не торкались чужого, не чіпали, не брали таємно, не ховали й не чинили нікому шкоди).

7. Благодійність (бути приємними для інших, щедрими, не заздрісними й не скупими).

8. Працьовитість (щоб діти ніколи не лінувались, а завжди займались корисною діяльністю).

9. Вміння мовчати, коли це потрібно, наприклад, під час молитви чи коли говорять інші.

10. Терпіння (щоб діти не думали, що все бажане миттєво з’явиться перед ними; привчати приборкувати пристрасті).

11. Делікатність, гуманність, готовність прислужитися старшим.

12. Вишуканість манер (вміння спілкуватись, не набридаючи людині, не ображаючи її, не ставлячи у незручне становище; вміння вітатись, подавати руку, дякувати за послугу тощо).

13. Поводитися з гідністю, стримано й скромно.

Як бачимо, порівняно з М. Монтенем, Я. А. Коменський розробляє виховну програму більш деталізовано.

Важливою турботою дорослих Я. А. Коменський називає збереження здоров’я дитини. Засоби збереження здоров’я — фізичні вправи, правильне харчування, гігієна, посильна фізична праця.

Учений вказує, що діти намагаються копіювати дорослих. Відповідно, в сім’ї, де є діти, доцільна величезна обачливість, щоб усі дотримувались правдивості, помірності, поважали одне одного. Якщо цього не буде, діти постійно порушуватимуть моральні норми попри будь-які навчання й покарання. Відсутність дисципліни передбачає вседозволеність. Дитина, яка виростає у такій атмосфері, формується як особистість неконтрольовано, під впливом найбільш непередбачених обставин. Відповідно, вона може стати свавільною, грубою, непорядною людиною. Неробство вчений порівнює з "подушкою Сатани", бо "кого Сатана знайде не працюючим, того він займе спочатку дурною думкою, а потім ганебною справою". З тлумачення порівняння логічно випливає висновок: не дозволяти дитині байдикувати. Вона повинна або гратися, або навчатися, або працювати. Головне, щоб її мозок, почуття, м’язи не знали "втоми" від бездіяльності.

Я. А. Коменський був переконаний, що після шестилітнього віку дітей краще виховувати і навчати у колективі ровесників — у школі. Його міркування з приводу оптимальної організації виховання у навчальному закладі докладно висвітлені в книгах "Велика дидактика" і "Загальна рада про виправлення справ людських".

Я. А. Коменський і Ф. Бекон усвідомлюють важливість засвоєння дитиною широкого спектру знань, необхідних у подальшому житті, тому вагому роль відводять навчанню.

Теорія виховання Я. А. Коменського має багато спільного з теорією М. Монтеня. Водночас Я. А. Коменський свідомо створює свою систему таким чином, щоб не тільки еліта, а й менш заможні кола суспільства могли дати дітям достойне виховання.

Доводиться визнати, що такі цінні для дитини риси, як повага до батьків, тактовність, привітність, стриманість, які у багатьох сім’ях батьки, няні й гувернери неспроможні виховати у XXI столітті, вмів виховувати Я. А. Коменський. Отже, уважне прочитання нашими сучасниками праць Я. А. Коменського допомогло б їм у вирішенні складних сімейних проблем.