Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Дж. Локк “Думки про виховання”.




Читайте также:
  1. Й.Ф. Г ербарт “Загальна педагогіка, виведена з цілей виховання”.
  2. Материнська школа” Я.А.Коменського. “Думки про виховання” Джона Локка. Ф. де Фенелон “Про виховання дівиць”.

Якщо Я. А. Коменський, попри ґрунтовні праці, присвячені вихованню, найбільш відомий як видатний спеціаліст з дидактики, то найвідомішим гувернером в історії світової педагогіки з повним правом визнаний Дж. Локк.

Видатний англійський педагог XVII століття Дж. Локк працював гувернером і домашнім лікарем у дворянських сім’ях. Свій гувернерський досвід він найбільш глибоко виклав у творі "Думки про виховання". Твір призначений допомогти усім бажаючим правильно організувати виховання дитини в домашніх умовах. Книгу умовно можна поділити на три частини: перша присвячена здоров’ю дитини, друга — вихованню, третя — навчанню.

"Здоровий дух у здоровому тілі", — так формулював Дж. Локк мету виховання. Надаючи формуванню душі пріоритетного значення у виховному процесі, вчений все ж починає свою книгу з питань, які стосуються тілесного здоров’я. Таку послідовність він мотивує тим, що здоров’я необхідне для професійної діяльності й особистого щастя кожному, хто хоче відігравати певну роль у світі. Педагог пояснює, що людині необхідна "міцна конституція, здатна переносити втрати і втому". Дж. Локк розглядає проблему виховання здорової дитини з позиції професійного домашнього лікаря й гувернера. Він розробляє систему загартовування, систему раціонального харчування та низку рекомендацій

щодо організації здорового способу життя в цілому.

Друга умовна частина книги об’єднує методичні рекомендації щодо виховання дитини. Перша рекомендація — не прищеплювати дітям шкідливих звичок. Однією з причин породження таких звичок є вседозволеність. Вона веде до того, що діти починають наказувати оточуючим і вимагати від них виконання кожного свого бажання, вередувати, ображати ровесників, без поваги ставитись до батьків та інших дорослих, переїдати, пишатись одягом особливих фасонів тощо. Інша причина — надто суворе поводження з дітьми. Постійні приниження і покарання не формують свідомої, добропорядної, розумної людини. Виховується або безвільна, жалюгідна істота, або агресивний суб’єкт, який усіх ненавидить і готовий до найжахливіших вчинків та витівок, варто тільки зникнути загрозі покарання. Третя причина — використання батьками підкупу: нагорода пряником за хорошу поведінку, яблуком — за добре вивчений урок та ін. Усі ці хибні методи виховання закладають у дітях основи майбутніх вад, програмують нещастя у їхньому подальшому житті.



Дж. Локк вважає, що нагороди й тілесні задоволення дають негативні результати. Нагороди й покарання, які позитивно впливають на формування особистості дитини, повинні бути інакші. На думку видатного педагога, честь і ганьба — найбільш могутні стимули для незіпсованої душі. Навчити вихованця дорожити своєю хорошою репутацією і страшитись ганьби — означає закласти правильний фундамент формування порядної людини.

Дж. Локка, подібно до Я. А. Коменського, турбує несприятливе оточення дитини, яке негативно позначається на вихованні. Дж. Локк вимагає навіть прислугу добирати з розумних і порядних людей, які не шкодили б вихованню.

Для того, щоб дитина поводилась правильно і робила менше поганих вчинків, необхідно заздалегідь пояснити їй, як слід і як не слід діяти. Проте дитина не здатна запам’ятати такого значного обсягу інформації або, навіть знаючи як і що робити, виконує це не завжди вдало. Дж. Локк пропонує навчати культури поведінки не теоретично, а в практичній ігровій формі, тоді дитина не переобтяжує пам’ять і краще засвоює необхідне, бо знання трансформуються в навички. Вчений проти великої кількості правил і заборон, під масою яких гине свобода дитини. Він за те, щоб маленький вихованець усвідомив лише кілька основних "законів" і щоб тільки після їх міцного практичного засвоєння дитину знайомили з наступним правилом етикету.



Діти мають різні природні задатки. Спостерігати й розвивати їх — турбота педагога. Паралельно завдання педагога полягатиме в організації виховання у такий спосіб, щоб усунути, пригасити, не дати розвинутись закладеним від природи недолікам. Природними, за Дж. Локком, є темперамент, схильності та інтелектуальний рівень. Педагог обстоює корисність виховання простої, щирої натури, у якої вчинки є виявом внутрішньої культури та глобальних переконань, а не штучної манірності.

Дж. Локк переконаний у тому, що корисніше виховувати і навчати дитину вдома, аніж віддавати її до школи. Він проти школи і навіть проти друзів-однолітків, тому що вбачає у них тільки джерело вульгарних манер. Навчання у школі (зміст, програми, методики, темп вивчення матеріалу) не орієнтовано на індивідуальний розвиток конкретної дитини. Тільки вдома є усі необхідні можливості, щоб гувернер виховав справді ерудовану людину і джентльмена (термін "гувернер" з книги при перекладі не знято).

Подальші міркування Дж. Локка спрямовано на питання навчання дитини правильно спілкуватися з оточуючими. Він пише, що, окрім виховання добропорядності й прищеплення хороших манер, дитину необхідно озброїти знанням звичаїв, уподобань, дивацтв, хитрощів, інтриг вищого світу. Вихованця слід навчити розбиратися в людях, "зривати маски", розрізняти нещире зовнішнє і глибинну натуру людини, щоб вихованець не сприймав одну річ за іншу, не піддавався спокусі до зовнішнього блиску, не ставився до оточуючих ні з надмірною довірливістю, ні з надмірною підозрілістю.



У виховній системі Дж. Локка істотне місце посідають:

– Навчання дітей керувати своїми почуттями, мужньо терпіти прикрощі, ніколи не плакати.

– Виховання бережливості.

– Навчання самостійно виготовляти іграшки з метою розвитку різнопланових трудових умінь, мислення, здатності знаходити вихід із ситуацій, коли чогось бракує.

– Виховання працьовитості.

– Привчання до чесності.

– Виховання душі у вірі й покірності Богові, довірі до Бога, який постійно охороняє дитину (лікар дослідив, що віруючих дітей значно менше переслідують страхи, аніж невіруючих).

– Формування мудрої поміркованої життєвої позиції.

– Запобігання двом розповсюдженим вадам: надмірній сором’язливості та непристойній недбалості й неповазі до оточуючих (для цього педагог рекомендував привчати вихованця не мати поганої думки ні про себе, ні про інших).

– Навчання скромності й доброзичливості, ввічливості.

Система Дж. Локка донині залишилась винятково гувернерською. Батьки її фактично не застосовували. Для них вона занадто складна, оскільки для практичного впровадження методики необхідні дві умови: 1) високий рівень психолого-педагогічних знань і педагогічної майстерності; 2) постійне перебування з дитиною. Окрім того, зазначена система настільки елітарна, що, можливо, людство в цілому інтелектуально й морально іще не піднялось до неї і у XXI столітті. На наш погляд, виховна система Дж. Локка — це "послання" до наших далеких нащадків.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 311; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.016 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты