Ж.-Ж.Руссо. Методика навчання дитини з дванадцяти років.

У творах іншого видатного представника французької нації XVIII століття Ж.-Ж. Руссо з позицій дидактики більше мінусів, аніж плюсів, оскільки його праці базувались переважно на фантазії, а не на реальному досвіді. Так, у творі "Еміль, або Про виховання" дитину до 12 років рекомендовано не навчати ніяких наук, навіть не вчити читати, бо книга не дасть малюкові задоволення.

Ж.-Ж. Руссо не погоджується з Дж. Локком, який радить навчати вихованця читати, використовуючи кубики з літерами. Ж.-Ж. Руссо пропонує інший шлях. Він вважає, що батьки чи друзі повинні час від часу надсилати дитині записки із запрошеннями на обід, катання на човні та ін. Якщо наставник не завжди погоджуватиметься їх прочитати, а іноді читатиме надто пізно, коли приємна подія вже минула і на неї не потрапити, учень (на думку письменника) обов’язково виявить бажання навчитися читати самостійно. Як наслідок, гадає філософ, дитина навчиться читати за власною потребою. Ж.-Ж. Руссо впевнений також, що і писати вихованець навчиться самостійно. Кожна людина, яка зустрічалась у житті з проблемою навчання дітей читання й письма, може однозначно стверджувати, що дидактичні рекомендації Ж.-Ж. Руссо в цьому плані слід віднести до розряду фантастики. На думку Ж.-Ж. Руссо, першою книгою вихованця, яка буде для нього найбільш корисною й цікавою, має стати "Робінзон Крузо". У даному випадку можна погодитись, що зміст дванадцятилітній дитині дійсно цікавий, але нереально, щоб, не володіючи на високому рівні технікою читання, маленький учень зміг самостійно ознайомитися зі змістом цієї досить складної книги.

Рекомендації щодо навчання малювання більш реальні. Діти дійсно люблять малювати разом із дорослими і порівнювати, наскільки останній їхній малюнок кращий за попередній. Ж.-Ж. Руссо вважає корисним також співати з дітьми доступні їм за змістом пісеньки з нескладною мелодією. З цим можна погодитись.

Ж.-Ж. Руссо, подібно до Я. А. Коменського, прагне навчати дитину, показуючи їй реальні явища: схід сонця, зоряну ніч, грозу тощо. Фізику письменник планує вивчати виключно шляхом проведення дослідів. Для XVIII століття це був прогресивний дидактичний підхід. Орієнтація за сторонами горизонту вивчається, коли гувернер з вихованцем ніби "заблукають" у лісі. Те, що гувернер не може показати вихованцеві, рекомендується взагалі не вивчати. У такий спосіб штучно обмежується коло доступних дитині знань.

Особливо важливим для розвитку вправності, сили, координації рухів, мислення Ж.-Ж. Руссо визнає фізичну працю. Він намагається також застрахувати свого вихованця від нужди у разі, якщо той потрапить у скрутне становище. Тоді засвоєне ремесло допоможе заробити на харчування, забезпечить прожитковий мінімум. Взагалі письменник виступає за пробудження в учня інтересу до якогось ремесла і за виховання сили волі, оскільки захоплення роботою і наполегливість до певної міри можуть замінити нестачу хисту. Такі міркування реальні й практично орієнтовані.

Значно реалістичніші педагогічні погляди Ж.-Ж. Руссо представлені від імені матері, яка прекрасно навчає дітей, у творі "Юлія, або Нова Елоїза".

У цій книзі Ж.-Ж. Руссо вирішив розпочати навчання дитини вже з 6 років, а не після 12, як у попередній. Дітей навчають в ігровій і необов’язковій формі, не примушуючи, а зацікавлюючи. Так, щоб навчити хлопчика читати, йому читають цікаві оповідання з красиво ілюстрованого збірника, але час від часу на найцікавішому місці дорослі переривають читання і йдуть ніби у справах. Поступово дитині підказують, що добре було б навчитися читати самій, щоб ні від кого не залежати. Але хлопчика не вчать, змушуючи деякий час "шукати", хто б з дорослих погодився стати його вчителем. Аналогічно рекомендується зацікавлювати дітей іншими заняттями.

Окремі дидактичні міркування Ж.-Ж. Руссо висловлює у творі "Проект виховання п. де Сент-Марі". Першою турботою домашнього наставника повинне стати зацікавлення дитини навчанням. Для цього доцільно запропонувати їй розваги, які мають сподобатись: дидактичні ігри, вирізування, малювання, музику, проведення дослідів з мікроскопом і збільшувальним склом та ін. Потрібно також оформити класну кімнату так, щоб вона була привабливою, затишною і подобалась дитині.

Ж.-Ж. Руссо вважає, що протягом перших 2-3 років дитині потрібно вивчати латинську мову (розмовну та навчитися читати), початки історії й географії. Через кільки років, коли інтелект учня буде добре розвиненим, письменник рекомендує дати дитині для читання книги "Логіка" і "Мистецтво красномовства". Ж.-Ж. Руссо визнає користь від вивчення природничих наук та математики. Коли дитина подорослішає, філософ планує дати їй окремі уявлення про мораль і право шляхом читання відповідної літератури. Як корисний відпочинок для учня розцінює Ж.-Ж. Руссо читання художньої літератури, яка ознайомить його з думками багатьох авторів, критикою, поезією, стилем, красномовством, театром — з усім, що сприяє формуванню смаку і здатне навчати й розважити.

Позиція Ж.-Ж. Руссо щодо освіти жінки збігається з позицією Ф. де Ламотта де Фенелона.

Як бачимо, Ж.-Ж. Руссо висловлює окремі раціональні поради, які можливо застосувати на практиці.