Погляди на навчання Й.Г.Песталоцці.

Навчання дитини в домашніх умовах у XIX столітті організовувалось інакше, аніж раніше. Інтенсивний розвиток науки вів за собою збільшення навчальної інформації, яку учень мав обов’язково засвоїти для успішної подальшої професійної діяльності. З’являється також значний обсяг інформації необов’язкової для майбутнього фахівця в тій чи іншій галузі, але потрібної для того, щоб індивіда вважали у суспільстві культурною людиною. Таким чином, перед педагогікою XIX століття постає питання максимально можливого удосконалення дидактичної системи. Для системи домашнього навчання ця проблема була ще актуальнішою, аніж для школи, адже перед домашнім наставником завжди стояло іще одне завдання — максимальний розвиток індивідуальних здібностей дитини. Тому найбільш істотні зміни відбулися насамперед в дидактичній системі домашнього навчання, а потім були запозичені шкільною системою.

Найбільш кардинальні зміни в галузі дидактики і в системі виховання були зроблені швейцарським педагогом Й. Г. Песталоцці. Він першим спробував поєднати засвоєння дитиною загальних основ наук із професійним навчанням. Дидактичні дослідження Й. Г. Песталоцці здобули високу оцінку теоретиків і практиків майже усіх країн. Проте видатний педагог так і не об’єднав свої дидактичні напрацювання в цілісну, струнку, логічно завершену систему. У зв’язку з цим зупинимось на окремих його працях, у яких розглянуті найбільш важливі для системи домашнього навчання проблеми.

У "Книзі для матерів" учений намагається систематизувати сприйняття та уявлення дитини, спрямовані на пізнання себе та навколишнього світу. Як пише сам Й. Г. Песталоцці, цією книгою він прагне дати матерям (няням і гувернанткам) "можливість, ідучи найбільш простим, легким і пов’язаним з потребами інтелектуального й морального розвитку шляхом, розвинути здатності... дітей до спостереження і мови".

В основу праці "Як Гертруда вчить своїх дітей" покладена ідея гармонійного розвитку всіх сил та здібностей дитини. В ній також даються докладні рекомендації для навчання наймолодших дітей. За переконанням Й.Г. Песталоцці, провідне значення для розумового розвитку дитини має оволодіння її зв’язним свідомим мовленням, інтенсивне збагачення її словникового запасу.

Педагог визнає доцільним застосування для інтенсивного розумового розвитку малюка такі засоби, як: 1) розширення кола його спостережень; 2) міцне й систематичне закріплення усвідомлених видів спостереження; 3) надання дитині широких знань у галузі мови для висловлення всього того, з чим її ознайомили і ще частково ознайомлять природа і навчання.

Виходячи з цього, вчений твердить, що "мистецтво навчання" полягає у діях педагога за наступним планом: 1) вчити дітей розглядати кожний предмет;

2) знайомити їх з формою кожного предмета; 3) якомога раніше знайомити дітей в усьому обсязі зі словами, зокрема, з назвами предметів, про які вони дізнались.

Цікаві думки з приводу організації домашнього навчання дитини висловлені у "Щоденнику Песталоцці про виховання його сина". Так вчений вказує, що слова, завчені дитиною без розуміння, створюють "плутанину в її душі". Тому все, що робить педагог, повинно бути доведено до завершення. Не варто поспішати вперед. Потрібно залишатись "при першому" до того часу, поки учень не засвоїть матеріал остаточно. Тоді буде попереджено формування у дитини звички до "пустого базікання" і неуважності. Взагалі у процесі навчання важливі: порядок, точність, повна завершеність і досконалість.

Те, що переважатиме в організації занять із дитиною, визначить її характер. Численні радощі, викликані подоланням хоча б незначних труднощів, навіть за умови примушування до праці, породжуватимуть силу волі й наполегливість. Посилений примус позбавить мужності. Нечасті радощі при цьому втратять свій виховний вплив через постійну пригніченість духу й слабкість дитини. Характер визначається тими враженнями, які сильніші й кількісно переважають. Більш слабкі враження, кількість яких менша, практично нівелюються під їх впливом. Цей психологічний закон дозволяє виправлення помилок, припущених наставником у вихованні та навчанні, якщо вони окремі, випадкові й нечисленні.

Виховну цінність навчання педагог бачить і в роботі з абсолютно нездібними дітьми. Він роз’яснює, що навіть якщо дитина настільки нездібна, що не навчиться протягом року малювати прямокутник, вона все ж привчиться сидіти за роботою.

На урок ніколи не можна планувати надто багато навчального матеріалу. Краще з любов’ю, не поспішаючи, вникати у той предмет, на якому доцільно зосередити увагу учня, використовуючи при описі "усю живість виразів, на яку спроможний вчитель". При доборі матеріалу необхідний обов’язковий індивідуальний підхід.