Навчання у формі гри. “Дарунки Ф.Фрьобеля”.

У дидактиці значно ближче за Й. Ф. Г ербарта стоїть до Й. Г. Песталоцці німецький педагог Ф. Фрьобель. У його навчальній системі небагато теорії. Фактично вся система базується на практиці. Домінуючою ознакою дитини Ф. Фрьобель вважає творчий початок, а головним завданням виховання й навчання

— розвиток цього творчого початку. У практиці домашнього навчання застосовувалася та частина фрьобелівської системи, яку він розробив для наймолодших дітей. Тому ми розглянемо саме цю частину навчальної системи видатного педагога.

Практично, виховання й навчання Ф. Фрьобель зводить до поняття розвитку. Основою розвитку педагог вважає правильно організовану дитячу гру. Ігри Ф. Фрьобель поділяє на три групи: „сидячі”, „рухливі” та „догляд за рослинами”. У книзі Ф. Фрьобеля „Дитячий садок” докладно розповідається про усі різновиди ігор.

Сидячі ігри полягали насамперед у вправлянні зі спеціальними іграшками

- „дарунками”. Це були вправи, орієнтовані на аналіз та синтез, засвоєння назв різноманітних форм, усвідомлення перетворення форм, вивчення назв кольорів, матеріалів, навчання лічби тощо. При врученні кожного нового „дарунка” дітям розповідали про цей предмет (про те, що із ним можна робити, про матеріал, з якого він виготовлений і т.д.). Сидячі ігри педагог рекомендував супроводжувати примовками, піснями, розповідями. Для сидячих занять з дітьми використовували 6 дарунків.

Першим дарунком були 6 м’ячів, розфарбованих у кольори спектра. Синій вилучався, бо синій і блакитний кольори дуже схожі. М’яч обирався як найбільш рухливий і легкий предмет. Першим дитині давали блакитний м’ячик

— найприємніший на колір. М’ячик підвішували над колискою 2-3-місячної дитини так, щоб вона могла його схопити і розгойдувати. Поступово дитині пропонували для гри інші 5 м’ячів. Спочатку почергово, а потім усі разом. Кожного разу дарунок супроводжувався примовками та співом. Ці дарунки, за задумом Ф. Фрьобеля, розвивали в дитини уявлення про колір, форму, число, рух, статичне положення, час.

Другий дарунок для дитини 1-2 років складався з дерев’яних кулі, циліндра й куба. Куля однакова з м’ячем за формою, але відмінна за матеріалом. Увагу дитини звертали на різницю у твердості й вазі. Куб — форма не схожа на кулю. Ця форма чітко демонструє три виміри: довжину, висоту, глибину. Циліндр поєднує в собі нестійкість кулі та стійкість куба.

Третій дарунок — куб, розділений у трьох напрямах на вісім кубиків, вручався дитині у трирічному віці. Він допомагав навчити малюка лічити до 8, знаходити 1/2, 1/4, 1/8 частини. Дитину навчали складати з маленьких кубиків великий куб, а також моделювати з цього „будівельного матеріалу” стовпчик, ворота, стіл та ін.

Четвертий дар — куб, розділений на 8 „цеглинок” (брусочків), дає уявлення про площини. П’ятий — куб, поділений на 27 кубиків. Шостий — куб, поділений на 27 „цеглинок”. Ці іграшки пропонувались дітям від 4 до 6 років. Заняття ускладнювались. Окрім лічби та ділення, розбирання й складання, з дитиною вивчали поняття площини, лінії, точки. Площини моделюють за допомогою дощечок, лінії — сірників чи паличок, точки — гороху чи квасолин. Діти вправлялись у малюванні й вишиванні. Вони з’єднували намальовані на папері чи полотні точки лініями або стібками. У результаті виходили зображення зірочок, хрестиків, будиночків тощо.

До сидячих ігор Ф. Фрьобель відносив роботу з папером та плетіння килимків. Вправи із перегинанням паперу допомагали дитині засвоїти процес перетворення однієї фігури в іншу. Мета плетіння — ознайомлення дитини з тканинами. За задумом педагога, сидячі ігри не тільки розвивали інтелект дитини, але й виховували у неї необхідні в житті працьовитість та посидючість.

Сидячі ігри стомлювали дитину і викликали у неї потребу рухатися, тому вони змінювалися іграми рухливими. Ф. Фрьобель розробив серію гімнастичних вправ для розвитку різних груп м’язів, які виконувались переважно під музику чи супроводжувались читанням напам’ять віршів, які дорослі вивчали разом із дитиною. Він рекомендував також ігри з м’ячем, змагання з бігу, ігри „в подорожі”. У даному випадку фізичний розвиток дитини ми відносимо до системи навчання, тому що Ф. Фрьобель мав на меті не тільки фізичний розвиток дітей, а й навчання їх володіти власним тілом, координувати рухи.

Великого значення Ф. Фрьобель надавав також догляду за рослинами. Він вважав, що вирощуючи городину, кущі та дерева, діти здобувають цінний господарський досвід, привчаються до виконання обов’язків, проймаються почуттям залежності від Бога та природи, тобто морально удосконалюються. Навіть установи для виховання й навчання дітей педагог рекомендував називати „Дитячими садками”, по-перше, тому що при кожній установі він вважав доцільним створити сад, за яким доглядали б діти; по-друге, як символ фізичного, інтелектуального й духовного „вирощування” дітей.

Система навчання дитини, розроблена Ф. Фрьобелем, достатньо зарегламентована, суха, надто педантична. Тому навряд чи доцільно повністю використовувати її при організації домашнього навчання. Водночас, вона містить цінні дидактичні елементи, застосування яких у поєднанні з іншими системами не позбавлено сенсу.