Шкірний аналізатор. Шкіра– складний орган, що виконує безліч захисно-оборонних функцій

Шкіра– складний орган, що виконує безліч захисно-оборонних функцій. Вона захищає кров від проникнення в неї хімічних речовин, запобігаючи отруєнню організму, виконує роль регулятора температури тіла, охороняючи організм від перегріву і переохолодження. Шкіра служить першим захисним бар'єром у момент дотику струмоведучого провідника до тіла. Володіючи великим електричним опором, який сягає іноді десятків тисяч Ом, шкіра, в перший момент, перешкоджає проходженню електричного струму через внутрішні органи, що дозволяє включитися іншим видам захисту організму. Функціональне порушення 30…50% шкірного покриву, за відсутності спеціальної медичної допомоги, приводить до загибелі людини.

Цей аналізатор являється комплексним, бо забезпечує відчуття болю, тепла (холоду), дотику і вібрації. Для кожного з відчуттів є свої специфічні рецептори в шкірі. Також їх роль можуть виконувати вільні нервові закінчення. Схема розміщення і призначення рецепторів показані на рис.6.7. Щільність їх розміщення на різних ділянках тіла неоднакова. Наприклад, на тильній частині кисті на 1 см² шкіри припадає: 188 больових, 14 дотичних, 7 холодових і 0,5 теплових рецепторів, а на грудній клітці, відповідно – 196, 29, 9 і 0,3.

В зв’язку з тим, що шкірний аналізатор розрізняє три види зовнішніх сигналів іноді прийнято розглядати його, як три окремих аналізатори: больовий, температурний і тактильний.

Найбільш самостійним вважається больовий, тому що відчуття болю характерне майже для всіх ділянок тіла, крім головного мозку та кісток.

Відчуття тепла і холоду характерне тільки для теплокровних істот, які мають систему терморегуляції організму. В шкірі людини розміщено близько 250000 колобочок Краузе на глибині 0,17 мм і 300000 тілець Руфіні на глибині 0,3 мм.

Відчуття дотику (тактильна чутливість) виникає при деформації відповідних рецепторів. Розтягування їх поверхневої мембрани призводить до виникнення рецепторного потенціалу, який у вигляді нервових імпульсів передається до центральної нервової системи.