Зоровий аналізатор

Зір – це біологічний процес, який забезпечує сприйняття форми, розмірів, кольорів предметів, що оточують нас, орієнтування серед них. Функція зору не тільки у сприйнятті світлового проміння. Ним ми користуємося для визначення відстані, об'ємності предметів, наочного сприйняття навколишнього середо­вища.

Орган зору несе найбільше навантаження. Це зумовлено читанням, письмом, переглядом телепрограм та інших видів отримання інформації і роботи. В системі “людина – виробниче середовище” вважається, що до 80% всієї інформації поступає через зоровий аналізатор, біля 19%, через слуховий і лише 1% через тактильний.

Відчуття в зоровому аналізаторі виникають при дії електромагнітних хвиль в межах 380...780 нм. Людина розрізняє 7 основних кольорів і до 150 відтінків. основні кольори: фіолетовий – довжина хвилі (нм) 380…450, синій – 450...480, блакитний – 480...500, зелений – 500...560, жовтий – 560...590, помаранчевий – 590...620, червоний – 620...780. Колірність зображення використовується для сигналізації попередження небезпеки. Згідно з ДеСТ 12.04.026–76 встановлено 4 сигнальних кольори: червоний – безпосередня небезпека, жовтий – попередження, зелений – робити саме так, синій – вказівка. Колір являється психологічним фактором. Зелений колір – заспокійливий, червоний – збуджуючий, жовтий – стимулює роботу мозку, фіолетовий – підвищує витривалість, помаранчевий – піднімає настрій.

Око людини безпосередньо реагує на яскравість об'єкта, яка є відношенням сили світла до площі поверхні, що світиться. Вимірюється в канделах на квадратний метр (кд/м²) або в нітах на квадратний сантиметр (нт/см²). Гігієнічною нормою є яскравість. При яскравості понад 30000 нт виникає ефект осліплення. Діапазон чутливості ока від 10 ⁶ до10⁶ нт. Зоровий аналізатор має найдовшу величину адаптації. Світлова адаптація триває 8…10 хв. При адаптації у темряві чутливість ока досягає оптимального рівня за 30…50 хв.

Чутливість, яка викликана світловими сигналами, протягом певного часу залишається сталою попри зникнення сигналу. Зоровий слід після світлового подразнення може триматися від 1...2 с до декількох хвилин. Причому через 0,5…1,5 с з'являється негативний образ, тобто світлі поверхні здаються темними і навпаки. Якщо сигнал кольоровий – образ забарвлений в додатковий колір (який дає з основним білий колір). Наприклад: для червоного кольору – додатковий синьо-зелений, помаранчевого – додатковий синій; жовтого – темно-синій.

Інерція зору викликає стробоскопічний ефект, що при певних умовах освітлення може викликати мниме уявлення постійного діючого світлового подразника. Критична частота блимання, коли сигнал сприймається як безперервний, знаходиться в межах 12...25 Гц. Наприклад, миготіння кадрів кіноплівки з частотою 24 кадри за секунду із-за інерції зорового аналізатора сприймається як суцільна безперервна картина.

При сприйнятті об'єктів у двовимірному та тривимірному просторі розрізняють поле зору та глибинний зір. Бінокулярне поле зору по горизонталі – 120...160°, по вертикалі вгору –55...60°, вниз – 65...72°. При сприйнятті кольору поле зору звужується. Зона оптимальної видимості становить: вгору – 25°, вниз – 35°, праворуч та ліворуч – по 32°. Глибинний зір пов'язаний із сприйняттям простору. Помилка оцінки віддаленості об'єктів (на відстані до 30 м) складає 12% відстані.

Середня тривалість зорових фіксацій для розв'язання найпоширеніших задач має наступну величину: читання літер – 0,31 с, пошук умовних знаків – 0,3 с, фіксація стану індикаторів (горить – не горить) – 0,28 с, сприйняття умовних знаків – 0,04 с. Середня тривалість пошукових рухів ока – 0,025 с.