КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Експлуатаційні властивості автомобіляНовокаїн застосовується в основному у вигляді ін'єкцій. Потрапляючи в кров, він швидко гідролізується до п-амінобензойної кислоти і диетиламіноетанолу, які є фізіологічно активними речовинами. Тільки 2% дози введеного внутрівенно новокаїну виводиться в незмінному вигляді протягом перших 24 годин, 90 % дози виводиться у вигляді п-амінобензойної кислоти, яка виявляється в крові частково у вільній, частково в кон’югованій формі. Диетиламіноетанолу у вільному вигляді виводиться близько 33 %, інша кількість метаболізує далі. Дикаїн в організмі метаболізує з утворенням п-амінобеної кислоти. Новокиинамид при оральном уведенні швидко, майже цілком абсорбує з трав'яного тракту. Максимальна концентрація сполуки в плазмі людини виявляється через 15-60 хвилин після введення. Тільки 14 % від загального вмісту новокаїнаміду в крові знаходиться в зв'язаному стані з альбумінами. Тому він у великих кількостях може бути виявлений в інших органах і тканинах, 50-60 % від введеної кількості новокаїнаміду виводиться із сечею за 24 години в незмінному стані. Основним метаболітом є N-ацетилновокаїнамід, який фармакологічно активний і може бути присутнім у плазмі в більш високих концентраціях, ніж нативна сполука.
2-10% новокаїнаміду метаболюють до п-амінобензойної кислоти, яка виявляється як у вільній, так і кон’югованій формі. п-амінобензоїлглюкуронід Направлений хіміко-токсикологічний аналіз на похідні ПАБК проводять за схемою: Об'єкти дослідження - печінка, нирки, кров, сеча. Ізолювання препаратів, похідних п-амінобензойної кислоти з біологічних об'єктів (тканин органів) проводиться водою, подкисленою до рН 2-3 хлористоводневою кислотою, при цьому солі препаратів добре розчиняються у воді. З водної фази препарати у вигляді основ екстрагуються хлороформом при рН 11 (підлужнення водної фази проводять розчином NaOH). Домішки залишаються у водній фазі. При проведенні ТСХ-скринінгу похідні п-амінобензойної кислоти на I етапі - у загальній системі розчинників для речовин основного характеру - виявляються в 3-й зоні (Rf = 0,63-0,83). Після елюювання препаратів системою розчинників - метанол-25% розчин аміаку (9:1) проводять ТСХ-скринінг на II етапі - в окремій системі - хлороформ-етанол (20:1), сорбент - основний окис алюмінію. Для проявки препаратів використовують реактив Драгендорфа по Муньє (оранжево-коричневі плями) або ідентифікують по реакції азосполучення з β-нафтолом (оранжеві плями). Після елюювання при необхідності використовують сполучення ТСХ-методу і екстракційного методу для очищення екстракту від домішок і проводять підтверджуючі дослідження. 1. Реакції осадження - із загальалкалоїдними осаджувальними реактивами, в результаті чого утворюються кристалічні або аморфні осади. Реакції високочутливі, неспецифічні. 2. Мікрокристалоскопічні реакції - високочутливі, специфічні: • З реактивом Драгендорфа - кристали у вигляді тонких голок, зібрані в пучки (новокаїн) або ромбовидні пластинки (новокаїнамід); • З розчином бромистого золота кристали у вигляді пластинок і голок (новокаїн); • З розчином хлорної платини - щільні розетки (новокаїнамід), • З розчином нітриту натрію - призми, роздвоєні на кінцях (дикаїн). 3. Реакції забарвлення: • Реакція Кручен-Морена - оранжево-жовтий колір розчину (новокаїн), жовто-коричневий колір розчину (новокаїнамід); криваво-червоний колір розчину (дикаїн). Реакція неспецифічна.
Реакція утворення азобарвника -для новокаїну і новокаїнаміду - з β-нафтолом (червоно-оранжеве забарвлення) або з N-α-нафтилетилендіаміном (рожево-бузкове забарвлення).
Для підтвердження наявності похідних п-амінобензойної кислоти використовуються фізико-хімічні методи - УФ- і ІЧ-спектрометрія, ТСХ, ГРХ, ВЕРХ-методи. УФ-спектрипохідних п-амінобензойної кислоти характеризуються наявністю трьох максимумів поглинання в розчині сульфатної кислоти 228-230, 272-281, 279-312 нм. Кількісне визначенняпроводиться спектральними і хроматографічними методами.
Експлуатаційні властивості автомобіля Тягово-швидкісні властивості – це сукупність показників, що визначають діапазони зміни швидкостей руху автомобіля, а також зміну прискорень при роботі на тяговому режимі в різних дорожніх умовах. При цьому тяговим називають режим руху, під час якого від двигуна до ведучих коліс автомобіля (зчіпного пристрою) підводять потужність, достатню для подолання опору руху. Гальмові властивості – це сукупність показників, що визначають величину сповільнення і шляху гальмування автомобіля у заданих дорожніх умовах, максимальну усталену швидкість при його русі під ухил із заданими параметрами, а також граничний ухил дороги, на якому може нерухомо утримуватись транспортний засіб. При цьому гальмовим називають режим, при якому до коліс автомобіля (всіх або декількох) підводять гальмові моменти. Плавність ходу – це сукупність показників, що визначають можливість руху автомобіля по дорогах з різним мікропрофілем, без порушення нормального фізіологічного стану водія і пасажирів, а також без ушкоджень вантажу і надмірних динамічних навантажень в агрегатах і механізмах автомобіля. Керованість – це сукупність показників, що визначають характер реакцій автомобіля на дії водія під час керування і на зовнішні збурення під час руху, а також величину енергії, що витрачається водієм. Маневреність – це сукупність показників, що визначають можливість автомобіля рухатись у заданому напрямку і визначеному режимі руху. Стійкість – це сукупність показників, що визначають граничні умови, за яких автомобіль може повернутися до свого усталеного (незбуреного) стану або до сталої (незбуреної) кутової швидкості повороту після припинення дії збурюючих сил. Прохідність – це сукупність показників, що визначають можливість руху автомобіля в несприятливих дорожніх умовах або в умовах бездоріжжя, а також ступінь зниження швидкості руху і транспортної продуктивності автомобіля в цих умовах. Паливна економічність – це сукупність показників, що визначають витрати палива при роботі автомобіля в різних умовах експлуатації.
|