Життя у 1917–1918 рр.

Екскурсійна справа не припиняла своє існування і в буремні роки революцій і національно-визвольних змагань. Екскурсії стають важливим інструментом культурно-політичного життя.

Так, у циркулярі від 16 листопада 1917 р. за підписом генерального секретаря народної освіти, а з січня 1918 р. першого міністра освіти УНР Івана Стешенка були поставлені завдання перед директорами шкіл всіх відомств, підрозділами про національне виховання у школах, підкреслено необхідність організації екскурсій та подорожей, де б учні на власні очі змогли побачити видатні пам’ятки нашої славної минувшини.
Українська інтелігенція дбала про піднесення національної свідомості й одним з найдієвіших засобів у цій справі було визнано так званий екскурсійний метод.
Екскурсійною справою в УНР займалися й профспілки, які ставили собі за мету сприяти культурному розвитку своїх членів.

Отже, екскурсійна справа з кінця XVIII ст. до 1918 пройшла складний шлях від часу виникнення до свого становлена розвитку певних організаційних форм, на повний голос заявивші про своє існування в колі інших напрямів суспільного руху.
Екскурсійна справа була тісно пов’язана з розвитком культосвітнього суспільно-політичного руху цього непростого періоду вітчизняної історії, ускладненого революційними подіями, національними змаганнями тощо.

Становлення екскурсійної справи у 20-30-х рр. XX ст.

Четвертий етап (1919-1927 рр.) деякі дослідники історії туризму називають «золотим десятиріччям» розвитку екскурсознавства і краєзнавства, тому що в цей час розгортався масовий науково-екскурсійний рух, що сприяв розвитку вітчизняних традицій екскурсійного обслуговування.

З 1921 р. почали проводитися конференції з проблем екскурсійної справи. У 1919-1922 рр. екскурсійною справою опікувався екскурсійно-виставково-музейний відділ Наркомосу УСРР, а з створенням у 1922 р. Головполітосвіти НКО УСРР – ця установа. Розширюються масштаби екскурсійної роботи. Екскурсії набувають Масового характеру.
За рекомендацією Головполітосвіти починають розроблятися «науково-революційна та виробнича» тематика екскурсій з метою підвищення ідейного змісту всіх заходів у сфері туризму та екскурсій.

Розробка історико-революційної тематики проводилася вгідно з ленінським декретом 1918 р. про монументальну пропаганду, уточнювались також і списки підприємств, де можна було переконатися про переваги соціалістичних методів господарювання.

Туристично-екскурсійна робота стала одним з найбільш пріоритетних напрямів діяльності регіональних органів освіти.

Загальне піднесення екскурсійної! роботи на Львівщині у 1920-30-х рр. позитивно вплинуло на стан музейництва в області, а також пам’яткоохоронної справи.
Науковці-краєзнавці мм. Києва, Львова, Харкова, Одеси, Катеринослава, Херсону, інших адміністративних і культурних центрів України наполегливо працювали над створенням спеціальної літератури: путівників, нарисів з історії тощо.

Місця на Львівщині, пов’язані з підпільною революційною діяльністю, в’язниці, могили борців тощо стають основними екскурсійними об’єктами історико-революційних екскурсій.

З 1924 р. активно починає розвиватися й ленінська тематика екскурсій. З’являються перші екскурсії про життя діяльність вождя революції та його соратників. Зі спорудженням пам’ятників і створенням музеїв В. І. Леніна тематика зазначення екскурсій ще більш розширюється.

У 1920-30-х рр. у практиці екскурсійної роботи починають застосовуватися цикли екскурсій з метою більш поглибленого вивчення тієї чи іншої галузі. Набувають розвитку циклові екскурсій по сільському господарству, біології тощо. Застосовуються й цикли екскурсій історико-революційного змісту.

П’ятий етап(1928-1941 рр.). Цей період пов’язаний з утворенням перших радянських туристичних організацій: УМПЕТ (1928-1930 рр.), ВАТ „Інтурист» (1929 р.), Укртуре (1930-1935 рр.), Центральна дитяча екскурсійно-туристська станція (1930 р.), ТЕУ ІЦРПС (1936-1941 рр.), Об’єднане екскурсійне бюро НКО РСФРР (1926-1928 рр.), „Радтур» «(1928-1930 рр.).

Екскурсії з Іноземними робітничими делегаціями проводили УМПЕТ, ВАТ „Інтурист». Ширше використовуються різні види громадського транспорту для проведення масових екскурсій. Набувають розвитку екскурсії-масовки. Удосконалюються питання методики організації екскурсійної справи.

Так, один з активістів Укртуре В. С. Клігман наголошував на необхідності укладання договорів на екскурсійне обслуговування. Між екскурсійними організаціями та підприємствами, установами, Школами тощо. «Договори дають змогу екскурсійній організації мати під собою тверду виробничу та фінансову базу,» – вважав він. У західноукраїнських землях у 20-30-х рр. XX ст. спостерігалась дещо інша ситуація, пов’язана з перебуванням їх у складі інших держав.

У західноукраїнських землях інтерес до екскурсійної справи виявили туристично-краєзнавчі товариства «Чорногора», «Пласт», Подільське туристично-краєзнавче товариство, спортивно-пожежні товариства «Луг», «Січ».

У 1921 р. у Львові почав діяти «Кружок любителів Львова» засновником якого був відомий історик І. Крип’якевич. Спочатку його члени організовували екскурсії, або так звані проходи по Львову, згодом маршрути екскурсій пройшли через околиці Львова У 1932 р. побачив світ путівник І. Крип’якевича «Історичні проходи по Львову». Сам І. Крип’якевич неодноразово виконував обов’язки екскурсовода, гіда.

З утворенням товариства «Плай» у 1924 р., одним з засновників якого був І. Крип’якевич. 24 листопада 1924 р. починає діяти й екскурсійна комісія при товаристві. На першому засіданні! комісії були розглянуті плани організації прогулянок Львовом там його околицями.

Велика увага приділялась екскурсіям й у спортивно-пожежному товаристві «Луг». Інтерес до екскурсій виявляла й дитячо-юнацька організація скаутського напряму «Пласт». Один з активістів пластового руху Л. Бачинський наголошував на тому, що завдяки екскурсіям можна краще пізнати природу рідного краю.

Становлення екскурсійної справи йшло різними Шляхами в західноукраїнських землях і в радянській частині України. Наприкінці 1920-х рр. у радянській Україні система Туристично-екскурсійних закладів почала працювати на задоволення ідеологічних вимог партійного керівництва.

Події Другої світової війни на певний час загальмували розвиток туризму та екскурсій. Тільки після завершення війни Туристично-екскурсійні установи починають відновлювати свою діяльність.