Активізація екскурсійної справи у 40-60-х рр. XX ст.

Починаєтьсяшостий етап (1946-1968 рр.), для якого характерні відбудова екскурсійних установ, зростання їхньої матеріально-технічної бази, розширення мережі екскурсійних об’єктів (будівництво нових міст, реконструкція історичних міст, відбудова міст після Другої світової війни, будівництво житлових, громадських і промислових споруд, створення меморіальних комплексів, пам’ятників революційної, бойової слави тощо).

На Львівщині спостерігається пожвавлення шкільного екскурсійного руху, який набув масового характеру.

Після Другої світової війни у західних областях України на екскурсійну справу посилився ідеологічний тиск.

Від екскурсоводів Львівщини, інших західноукраїнських земель вимагалося проводити екскурсії без будь-якого прояву націоналізму. Одним із проявів націоналізму вважався «відхід від насущних передових питань сучасності в далеке минуле, ідеалізація старовини, умовкнення про віковічну непримиренну класову боротьбу експлуатуємих з експлуататорами» тощо.

У повоєнний період екскурсійною справою опікувались ТЕУ ВЦРПС (з 1962 р. Республіканська рада з туризму), ВАТ «Інтурист», «Супутник» ЦК ЛКСМУ, Республіканська дитяча екскурсійно-туристична станція (РДЕТС), товариство «Знання», Українське товариство охорони пам’яток історії та культури.

З 1963 р. подорожі та екскурсії для молоді та учнів по ОРСР, в тому числі й в Україні, починає організовувати БММТ «Супутник» ЦК ВЛКСМ.

До екскурсій включався показ історико-революційних пам’ятників і меморіалів, дошок пошани передовиків п’ятирічок і переможців соціалістичного змагання, показувалися «ідобутки» радянської влади, внесок комсомольців та молоді у ииконання завдань п’ятирічок тощо.

Екскурсійний матеріал доповнювався політичним змістом, включивши розповідь і показ первістків вітчизняного машинобудування, заводів, ударних комсомольських будов, вищих навчальних закладів, науково-дослідних та проектних установ, організацій охорони здоров’я, культури тощо.

На допомогу гідам-перекладачам при проведенні екскурсій створювались методичні посібники, розроблялись методичні поради та рекомендації. Значну допомогу методактиву структурних підрозділів „Інтуристу» надавала створена у 1979 р. республіканська школа методиста.

Та все ж за часів тоталітарного режиму існувало обмеження на тематику, а об’єкти показу інтуристам ретельно добирались адміністрацією відділень та затверджувались обкомами партії, списки об’єктів показу переглядались щорічно і відбиралися лише ті, що мали «пристойний вигляд».

Отже, у післявоєнний період в екскурсійному процесі були ЗАДІЯНІІ державно-громадські структури, всі вони прагнули однієї мети – виховання населення в комуністичному дусі. Відповідно розвивалися і цілі екскурсійної справи, що відбилося на тематиці екскурсій.