Причини виникнення посух

До середини ХХ сторіччя вважалось, що посухи та суховії розвиваються в середньоазіатських пустелях і розповсюджуються на Нижнє і Середнє Поволжя, Південний Кавказ, Україну, центральні чорноземні області. Сучасні методи метеорологічних досліджень скасували ці припущення.

Формуються теплі сухі повітряні маси під впливом арктичних антициклонів. Ці антициклони мають повітряні маси із малою абсолютною вологістю, великою прозорістю, при пересуванні над Европою це повітря прогрівається, стає сухим, що обумовлює суху і ясну погоду. Повітря далі прогрівається, що обумовлює зростання дефіциту вологи та зменшення відносної вологості повітря. Опади не випадають, вітер збільшується – настає посуха. Найбільш страшні посухи виникають при взаємодії арктичних та субтропічних циклонів (1921, 1946, 1972, 1975).

Додаткові причини виникнення посух:

Ø Недостатне поповнення вологою грунту при таянні снігового покриву.

Ø Недостатня кількість вологи в літньо-осінній період.

Кількісні критерії посухи:

1. Посушливість зони землеробства. Оцінюється співвідношення опадів до випаровуваності:

О – опади в мм;

В – випаровуваність в мм;

К₁ = 1,3 – волога лісна зона, де вірогідність виникнення посух мала;

К₁ = 1 – лісостепова зона, виникають помірні посухи;

К₁ = 0,7 – помірна зона з достатньо інтенсивними посухами;

К₁ = 0,3 – південна степова зона, де щорічно виникають посухи.

2. Показник дефіциту вологи в повітрі:

Чим більший дефіцит вологи в повітрі (Е – е) тим сильніша посуха.

3. Гідротермічний коефіцієнт:

Фізичний зміст співвідношення в тому, що із зменшенням співвідношення збільшується небезпека виникнення посухи. Зазвичай діє два фактори: зменшується кількість опадів і збільшується температура повітря.

4. Коефіцієнт В.П. Попова практично має той самий фізичний зміст:

Σ_q – кількість опадів;

t – t^/ – психрометрична різниця;

n – коефіцієнт, який залежить від довжини дня.

5. Показник посушливості території, який свідчить про початок посухи, розроблений Н.В. Бовой, має вигляд:

W – запаси продуктивної вологи;

Q – кількість опадів з весни до початку посушливого періоду;

Σ_t – сума температур повітря, починаючи з дати переходу температури повітря через нуль.

Посуха починається, якщо К_пос. = 1,5.

6. Запаси продуктивної вологи в орному шарі (0 – 20), якщо запаси продуктивної вологи складають 10 – 19 мм, то це означає початок посушливого періоду. При запасах вологи менше 9 мм починається посушливий період. Фізичний зміст таких даних в тому, що при запасах вологи в орному шарі менше 10 мм насіння зернових культур не проростає, а вегетуючі рослини починають страждати від недостатньої кількості вологи.

7. Інтенсивність посух, вираховується по зменшенню врожайності основних сільськогосподарських культур:

дуже сильна посуха – зменшення врожаю на 50 %;

сильна посуха – на 20 – 50 %;

середня посуха – на 20 %.

По цим критеріям оцінюється посуха після її прояву.

По часу прояву посухи поділяють на:

- весняну;

- літню;

- осінню.

Небезпека посух, які проявляються в різний час різна. Весняна посуха спричиняє невелику небезпеку – в грунті формуються запаси вологи, які забезпечують сходи ярих та вегетацію озимих та багаторічних культур.

Літня посуха більш небезпечна – температура повітря викликає сильне випаровування вологи з грунту, зниження запасів продуктивної вологи.

Осіння посуха також дуже небезпечна – восени випадає мінімум опадів, а запаси продуктивної вологи в грунті використані рослинністю і сільськогосподарськими культурами. Відсутність опадів та малі запаси продуктивної вологи в грунті роблять неможливим проростання насіння озимих культур. Такі умови дуже часті на півдні України.

Посухи є глобально небезпечними метеорологічними умовами, вони проявляються на 85% території планети. В Україні посухи виникають у всіх кліматичних зонах, але їх інтенсивність та тривалість різна. За останні два сторіччя замічено, що частотність посух збільшується. Це пов’язано із антропогенною діяльністю (розорювання земель, знищення лісів, глобальна зміна клімату).

Методи зниження шкідливого впливу посух:

1. Селекційний (виведення посухостійких сортів).

2. Агротехнічні (снігозатримання, закриття вологи, культивація міжрядь, раціональні способи підготовки грунту).

3. Меліоративні (зрошення, створення захисних лісонасаджень, обводнення територій).