Заняття №32

Тема:Технологія майоліки.

Мета:Ознайомитися з технологією виготовлення майолікових виробів.

Пояснити:особливості виготовлення майолікових виробів.

Тип заняття:лекція.

Література:Акунова Л.Ф. Материаловедение и технология производства художественных керамических изделий.

Мусієнко П.Н., Федорова Н.І. Виробництво художньої майоліки.

План лекції.

1. Види і галузі застосування майоліки.

2. Сировина.

3. Маси та їх приготування.

4. Формування.

5. Сушка.

6. Глазурування.

7. Випал виробів.

1. Розрізняють два види майолікових виробів: побутова та архітектурно-будівельна. До побутової майоліки відносять вироби утилітарного й декоративного посуду: миски, тарілки, блюда, глечики для води, молочники, господарські банки, прибори для вмивання, дрібну скульптуру, попільниці.

До архітектурно-будівельної майоліки відносяться три типи виробів відповідно до галузей застосування.

Обличкувальна (оздоблювальна) архітектурна майоліка застосовується для зовнішнього і внутрішнього оформлення будинків, для об’єктів міського впорядкування та комунального господарства. Для зовнішнього обличкування будинків застосовують майоліку у вигляді обличкувальних плиток, архітектурних вставок, розеток, збірних віконних наличників, збірних карнизів і фризів, кронштейнів, капітелей і баз колон, панно монументального керамічного живопису, деталей порт алей, безшовного обличкування, збірних скульптур, декоративних ваз, деталей димарів.

Покрівельна майоліка представлена глазурованою або емальованою черепицею різних конфігурацій.

Санітарно-технічна майоліка являє соболю асортимент виробів для санітарно-технічних та гідротехнічних споруд: елементи оформлення громадських лазень, деталі електронагрівальних приладів, умивальники, унітази, деталі устаткування хімічних цехів.

3. Основними видами сировини для майоліки є: глина, піок, шамот і матеріали для глазуруй і барвників.

При складанні майолікових мас необхідно враховувати фізико-хімічні властивості сировинних матеріалів, бо вони відіграють дуже важливу роль під час формування, сушіння та випалювання маси.

Жирні глини потребують більшої кількості води для замішування тіста, повільно сохнуть, тріскаються, деформуються і дуже чутливі до протягів. Пісні глини висихають добре, але через малу пластичність непридатні для формування.

Глини у якиїх інтервал між температурою плавлення і спікання невеликий (20-50⁰С), без додавання інших матеріалів використати для майоліки не можна. Ступінь придатності мас для майоліки регулюють, змішуючи жирні і пісні глини адо додаючи спіснюючі матеріали у вигляді шамоту чи піску. В масу, призначену для формування великих виробів, клеєних або складної форми (куманці, великі вази, плоскі блюда), як спіснюючий матеріал рекомендується додавати шамот. Шамот є інертним матеріалом і тому під час випалу з ним не відбувається ніяких змін, а тому виріб не матиме тріщин та деформацій.

Якщо замість шамоту в масу додавати пісок, то з підвищенням температури під час випалювання модифікується кремнезем, у зв’язку з чим у черепку можуть появитися тріщини.

Маса для формування повинна бути досить пластична і однорідна, щоб коефіцієнт розширення був однаковий у всіх її частинах. Якщо маса різнорідна, у виробі виникають різні усадки в різних місцях, що спричиняє тріщини та спотворення форми.

Повітряна та вогнева усадка маси не повинна перевищувати 12%. Під час сушіння вироби не повинні тріскатися та деформуватися.

3. В залежності від якості сировини та умов виробництва масу можна заготовити двома способами: відмулюванням та розмелюванням в кульовому млині.

1) глини до складу яких входять домішки піску, польового шпату, каміння, слюди необхідно відмулювати, тобто відокремлювати їх від домішок. Для відмулювання глини розбовтують у спеціальних бочках у великій кількості води до текучого стану. Шматки каміння і пісок зразу осідають на дно, а часточки глини деякий час перебувають у змуленому стані. Текучу глинисту масу перепускають через сито, після чого жолобками направляють у спеціальні відстійники, де глинисті частки осідають на дно. Для видалення зайвої води з відстійника глину насосом подають до фільтрпресів. Зневоднення можна також проводити у старих гіпсових формах, або у відстійниках.

2) усі складові частини майолікової маси згідно з рецептом завантажують у кульовий млин і подрібнюють у мокрому стані протягом десяти годин. Розмелену масу з кульового млина зливають в мішалку, звідки насосом подають на фільтрпрес. «Коржі» із фільтрпреса пропускають через глином’ялку. Вологість маси після глином’ялки повинна бути 22-26%, залежно від того для якого форування її призначено – ручного чи в гіпсових формах за допомогою шаблона.

Виготовлена маса обов’язково повинна вилежати у темному і вогкому підвалі не менше трьох-пяти днів. У такому стані масу можна зберігати декілька років. Формувати вироби із свіже виготовленої маси неможна. Маса, яка вилежалася майже не дає браку і при цьому збільшується пластичність.

4. Майолікові вироби формують методом лиття, пластичного формування та напівсухим пресуванням.

Майолікові вироби можна формувати вручну і на гончарному крізі, або у гіпсових формах за допомогою шаблона. Складні клеєні вироби звичайно формують вручну, а простіші такі, як миски, тарілки, кружки – можна формувати в гіпсових формах.

Вологість маси для ручного формування повинна бути 23-24%, для формування на напівавтоматах 19-02%. Формування на напівавтоматах проводять в гіпсових формах за допомогою шаблону або ролику, а також ручним формуванням на гончарному крузі.

Лиття здійснюється в ручну або на конвеєрах. Час набору стінки потрібної товщини для білого шлікеру 20-30хв, а для кольорового 30-40хв.

Відформовані тим, чи іншим способом вироби підсихають до вологості 19%, підправляються на верстаті за допомогою металіної ключки, загладжуються губкою і якщо потрібно склеюються.

5. Розписані вироби висушують природнім або штучним способами. Процес сушіння є одним з відповідальних процесів, якщо сушка проходе при кімнатній температурі, то небхідно стежити, щоб небуло протігів та різких змін температури. Сушать вироби в природніх умовах на стелажах або в камерних або тунельних сушарках з температурою теплоносія 60-70⁰С і відносній його вологості 50-80%. Продовжуваність сушки в залежності від виду і розміру виробів коливається від 12 до 48год.

6. Поливу для майоліки застосовують сиру або фритовану. Кращі результати дає фритована полива.

В разі застосування фритованої поливи сплавляють фриту у фритувальній печі або у спеціальному плавильному горщику. Складові частини фрити за вагою завантажують у піч і сплавляють при температурі 1000-1200⁰С. рідку розплавлену фриту вливають у воду (гранулюють). Фриту разом з піском і каоліном розмелюють у мокрому стані в кульовому млині, після чого вона повинна пройти через сито 10000отв/см². Готову поливу виливають у бочки або мішалки, де й зберігають. Глазурують вироби гарно висушені і підготовлені на утель, глазурна суспензія повинна бути щільністю 1,4-1,8г/см³. перед глазуруванням її пропускають через сито №0315 (494отв/см²) . Глазурь наносять на вироби окунанням, поливом, пензлем, піпеткою.

7. Після сушки до вологості 5-6% вироби випалюють в тунельних, газових або електричних печах, рідше горнах. Одноразовий безкапсельний випал майолікових виробів в тунельній печі проходе на протязі 14-16год, при температурі випалу 800-1080⁰С.

Контрольні запитання:

1. Які ви знаєте види майолікових виробів?

2. Назвіть галузі застосування майоліки.

3. Яка сировина використовується при виготовленні майолікових виробів?

4. Як готують керамічні маси для майолікових виробів?

5. Як формують вироби?

6. Де проходить сушка напівфабрикату?

7. Поясніть процес глазурування.

8. Де проходить випал виробів?