Заняття №33

Тема:Технологія ужиткового фаянсу.

Мета:Ознайомитися з технологією виготовлення фаянсових виробів.

Пояснити:як формують фаянсові вироби.

Тип заняття:лекція.

Література:Мороз И.И. Технология фарфоро-фаянсовых изделий. Глава 12;

Французова И.Г общая технология производства фарфоровых и фаянсовых изделий бытового назначения.

План лекції

1. Класифікація фаянсових виробів.

2. Приготування маси.

3. Формування і сушіння.

4. Особливості випалу.

5. Глазурі і глазурування.

1. Фаянс – матеріал білого кольору, дрібнозернистої однорідної будови в зломі, без поливи пропускає воду та гази (володіє пористістю). Фаянсові вироби побутового призначення покривають поливою для покращення зовнішнього вигляду і отримання водонепроникненого матеріалу. Крім виробів побутового призначення випускають фаянсові облицювальні плитки, санітарно-будівельне обладнання (зливні бачки, унітази, раковини, полички) та інші фаянсові вироби, які застосовуються врізних областях техніки.

Розрізняють глинистий, вапняковий та польовошпатовий фаянс.

Шихтовий склад маси глинистого фаянса містить до 70-75% біло випаленої глини, решта приходиться на кварцеві матеріали. В шихтовий склад маси вапнякового фаянса крім біло випаленої глини і кварцевих матеріалів вводиться від 10 до 35% доломіта або крейди. Вапняковий фаянс має пористість набагато вищу ніж глинистий фаянс.

В шихтовий склад маси польовошпатового фаянса входить мінерал польовий шпат, який при розплаві збільшує кількість скловидної фази в матеріалі. Тому вироби після випалу їх на температуру вище температури плавлення польового шпата володіють меншою пористістю і більшою механічною міцністю.

Глиняний і вапняковий фаянс через низьку температуру випалу і низьку механічну міцність називають мяким фаянсом. Польовошпатовий фаянс, який випалюється при більш високій температурі, володіє підвищеною міцністю, тому його відносять до твердого фаянсу.

Білизна фаянсових виробів складає 70-83% еталона (баритової пластинки).

В якості вихідних пластичних матеріалів в фаянсовому виробництві використовують високо пластичні, вогнетривкі і тугоплавкі біловипалені глини, до яких додають каоліни.

В якості вихідних спіснюючих матеріалів в виробництві фаянса застосовують білі кварцеві піски, кремінь, а інколи іжильний кварц. А також штучний спіснюючий матеріал у вигляді фаянсового боя, так званий «череп».

В якості вихідних плавней використовують польові шпати або пегматити. Вміст польового шпата в масі складає всього 4-6% і його в шихту вводять в наслідок відсутності його в глині.

Для надання більш білого кольору фаянсовій масі і її поливі додають сіркокислий кобальт для підсинення в кількості 0,02-0,05%.

2. В виробництві фаянсового посуду використовують традиційну керамічну сировину. Підготовка пластичної маси і шлікерів супроводжується подрібненням кускових і камянистих матеріалів на бігунах з гранітними або кварцовими катками або в кульовому млині сухого помелу з послідуючим тонким помелом. Ситове збагачення суспензії проводять на вібраційних і енерційних ситах №01 і №0085. суспензію обезводнюють на фільтр-пресах до отримання маси вологість 21-25%. Масу приминають на вакуум-мялках і зберігають 7-10діб. Масу перед формуванням проминають двічі в вакуум-мялці при розрідження 0.06-0.08МПа.

3. Вологість пластичної маси в залежності від асортименту складає 21-24% для плоских виробів і 25-27% для полих. Вироби відливають поточним способом на літейно-сушильних установках або конвеєрах. Або методом серійної відливки на літейних столах. Відлиті вироби підв’ялюють в формі для зниження вологості. Виймають із форми і оправляють мокрим способом. носики і ручки приставляють до корпуса виробу при вологості 16-17%. Сушать фаянсові вироби до вологості 2% в радіаційній сушилці на протязі 26-28хв, в конвекційній 3-3,5год.

4. Випалюють фаянсові вироби дворазово. Максимальна температура першого випалу твердого фаянсу 1230-1280⁰С, газове середовище на протязі всього процесу випалу окислювальне. Охолодження випалених виробів повинно проходити в інтервалі температур 650-500⁰С уповільнено.

Политий випал фаянса дає гарний розлив поливи і закріплює його на матеріалі. Температура политого випалу складає 1130-1180⁰С.

Для декорування фаянсових виробів застосовують підглазурні фарби. Після нанесення на вироби підглазурні фарби відрізняються більшою довговічністю, ніж надглазурні, так як вони окриваються поливою, що захищає ці фарби від хімічної і механічної дії; при декорі тільки підглазурними фарбами відпадає декоративний випал, що знижує собівартість виробів.

В виробництві фаянсових виробів, що мають лише декоративне призначення застосовують свинцеві або борно-свинценві поливи. Які відрізняються легкоплавкістю. Яскравим блиском. Високою еластичністю, які дають гарний розлив при випалі. Але при виготовленні фаянсового посуду їх не застосовують, так як вони ядовиті. Замість окислів свинця використовують окисли магнія, кальція, стронція, цинка.

5. Глазурують вироби на конвеєрних лініях зануренням, пульверизацією, поливом. Густина глазурної суспензії повинна бути 1,3-1,4г/см³ в залежності від водопоглинення черепка, температура 25-30⁰С.

Контрольні запитання:

1. Як класифікують фаянсові вироби?

2. Охарактеризуйте процес приготування маси.

3. Якими способами формують вироби?

4. Назвіть особливості сушіння та випалу фаянсових виробів.

5. Які застосовують глазурі та як глазурують фаянсові вироби.