Типи та методи організації виробництва

Організаційна структура підприємства та організація виробничих процесів значною мірою залежить від типу виробництва.

Під типом виробництва розуміють сукупність організаційно-технічних і економічних характеристик і особливостей поєднання факторів і елементів організації виробництва, обумовлених номенклатурою, масштабом і регулярністю випуску продукції.

Залежно від поєднання перелічених показників організації виробництва і його елементів розрізняють такі типи виробництва:

1. Одиничне (індивідуальне).

2. Серійне (дрібносерійне, середньосерійне, крупносерійне).

3. Масове.

Кожний тип виробництва характеризується певною завантаженістю робочих місць, кваліфікацією робітників, забезпеченістю технологій тощо.

Порівняльна характеристика типів виробництва за різними виробничо-технологічними факторами наведена в табл.6.1.

Таблиця 6.1.

Порівняльна характеристика типів виробництва [15. с.68]

Одиничне виробництво: вироби виготовляються в одиничних екземплярах; номенклатура виробів, що виготовляється – широка; застосовується універсальне устаткування; відсутнє закріплення певних операцій за окремими працівниками; висока кваліфікація працівників; висока питома вага ручних робіт; відсутність детальної розробки технологічного процесу виготовлення виробу тощо. Ця форма поширена на дослідних заводах, які виготовляють складні вироби і системи спеціального призначення.

Серійне виробництво: виготовлення виробів партіями, які періодично повторюються; номенклатура виробів – обмежена, застосовується універсальне і спеціалізоване обладнання; групування робочих місць за технологічними і предметними принципами; закріплення за робочими місцями обмеженої кількості детало-операцій; середня кваліфікація робітників; детальна розробка технологічних процесів тощо. Ця форма поширена на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією.

Масове виробництво: вироби виготовляються у великій кількості; застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування; робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції; технологічний процес розробляється детально; робочі можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію. Ця форма поширена для виробництва виробів широкого вжитку.

Критерієм при віднесенні того чи іншого виробництва до певного типу є коефіцієнт серійності , який визначається за формулою:

, (6.19)

де - число опеарцій по кожному найменуванню продукції згідно із технологією, шт.;

С - прийняте на дільниці число робочих місць, шт.;

n - номенклатура закріпленої за дільницею продукції, шт.

Для різних типів виробництва характерні такі значення :

- для масового ;

- для великосерійного ;

- для середньосерійного ;

- для дрібносерійного ;

- для одиничного .

Віднесення підприємства до того чи іншого виробництва має умовний характер. На підприємстві і в його окремих цехах може бути поєднання різних типів виробництва.

Тип виробництва визначає метод його організації. під методом організації виробництва розуміють сукупність прийомів і способів реалізації виробничого процесу.

Характеристиками, які визначають метою організації, є:

- взаємозв’язок послідовності виконання операцій технологічного процесу з порядком розміщення обладнання;

- ступінь неперервності виробничого процесу.

З урахуванням цього виділяють три методи організації виробництва:

- непотоковий (неопераційний);

- потоковий;

- автоматизований.

Для непотокових методів характерна відсутність взаємозв’язку послідовності виконання операцій технологічного процесу з порядком розміщення обладнання та низька ступінь неперервності виробничого процесу. При такому методі деталь може проходити обробку на декількох технологічних дільницях, без дотримання послідовності переходу з однієї дільниці на іншу, шлях руху деталей довгий і складний, що збільшує час і витрати в цілому. Непотокові методи організації виробництва застосовуються в основному в одиничному і дрібносерійному виробництві.

Більш досконалим є потоковий метод організації виробництва. Він базується на принципах раціональної організації виробництва - прямоточності, неперервності та ритмічності. Для нього характерним є:

- розділення виробничого процесу на окремі операції та їх закріпленні за певними робочими місцями;

- спеціалізація кожного робочого місця на виконанні певної операції;

- розміщення робочих місць відповідно до послідовності технологічного процесу;

- виконання усіх операцій на основі єдиного ритму потокової лінії;

- переміщення предметів праці з одного місця на інше спеціальними транспортними пристроями.

Основним елементом потокового виробництва є потокова лінія, яка являє собою сукупність спеціалізованих робочих місць, розташованих відповідно до технологічного процесу.

Потоковий метод організації виробництва застосовується при масовому, крупно - та середньосерійному випуску продукції.

Автоматизоване виробництво - це виробничий процес, при якому усі або переважна більшість операцій виконують машини без участі людини. Робітники виконують лише функції наладки і контролю.

Розрізняють чотири основні напрямки автоматизації виробництва:

1) - впровадження напівавтоматичних і автоматичних станків (наприклад - станки з ЧПУ);

2) - створення комплексних станків з автоматизацією усіх ланок виробничого процесу (наприклад - автоматичні лінії);

3) - застосування промислових роботів;

4) - розвиток комп’ютеризації та гнучкості виробництв і технологій. Під гнучкістю виробництва розуміють його здатність швидко і при мінімальних затратах на тому ж обладнанні переходити до випуску нової продукції.

Вибір методу організації виробництва визначається такими факторами:

- номенклатурою продукції;

- обсягом випуску продукції;

- періодичністю випуску продукції;

- трудомісткістю продукції;

- характером технології виробництва.