Принципи раціональної організації виробничих процесів

Раціональна організація виробництва забезпечується урахуванням та дотриманням певних принципів, серед яких: спеціалізація; пропорційність; паралельність; прямоточність; оптимальність; диференціація; системність; безперервність; ритмічність; автоматичність; гнучкість.

Спеціалізація – розчленування виробничого процесу на складові частини і закріплення за кожним підрозділом (цехом, дільницею, робочим місцем) виготовлення певного виробу (предметна спеціалізація) або виконання технологічного процесу (технологічна спеціалізація).

Таким чином обмежується число елементів виробничих процесів, здійснюється закріплення робітників для виконання відповідних технологічних операцій.

Пропорційність – однакова відносна продуктивність усіх виробничих підрозділів. Цей принцип передбачає рівномірне і повне завантаження обладнання з метою виконання виробничої програми без гальмування на “вузьких місцях” та недопущення нерівномірності завантаження чи простоювання устаткування. Досягається пропорційність підбором кількості робочих місць чи механізмів пропорційно до трудомісткості виконуваних процесів.

Пропорційність визначається за формулою:

(6.1)

де - мінімальна пропускна здатність, або параметр робочого місця в технологічному ланцюзі (потужність, розряд робіт тощо);

- максимальна пропускна здатність.

Паралельність – одночасне виконання частин виробничого процесу (стадій, операцій) з метою створення необхідного “перекриття” у часі. Коефіцієнт паралельності визначається за формулою:

(6.2)

де - тривалість стадій та операцій, що виконуються відповідно паралельно та послідовно.

Дотримання цього принципу забезпечує скорочення часу виготовлення продукції.

Ритмічність – рівномірний випуск продукції в рівні проміжки часу. При цьому регулярно повторюються операції на усіх робочих місцях.

Коефіцієнт ритмічності розхраховується за такою формулою:

(6.3)

де - фактичний обсяг виконаної роботи за певний період (місяць, квартал) в межах плану;

- плановий обсяг робіт.

Прямоточність – це забезпечення найкоротшого шляху проходження виробами стадій і операцій виробничого процесу – від запуску матеріалів до виходу готової продукції. Досягається раціональним розміщенням робочих місць і оптимальним розташуванням обладнання. Найновіше реалізовується на потокових лініях та на дільницях і в цехах, організованих за предметною ознакою.

Коефіцієнт прямоточності виробничих процесів можу бути розрахований за такою формулою:

, (6.4)

де - оптимальна довжина проходження предмету праці по і-му процесу, м;

- фактична довжина проходження предмету праці по і-му процесу, м.

Безперервність – означає зменшення перерви під час виробництва конкретних виробів. Визначається відношенням робочого часу до загальної тривалості процесу:

(6.5)

де - тривалість робочого часу;

- загальна тривалість процесу, яка включає простої або невикористання предмету праці між робочими місцями, на робочих місцях тощо.

Суть принципу полягає в тому, що кожна наступна операція виробничого процесу повинна починатися зразу чи після закінчення попередньої. Таким чином забезпечується безперервна робота устаткування й робітників та досягається скорочення виробничого процесу виготовлення продукції.

Принцип системності передбачає розгляд підприємства як системи з врахуванням внутрішніх та зовнішніх чинників. Діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення випуску продукції, передбаченої планом кількості, номенклатури і асортименту. При цьому підприємство повинно працювати як єдина система, враховуючи інтереси усіх учасників виробничої діяльності, забезпечувати цілісність виробничого процесу, раціональну організацію праці та використання устаткування.

Принцип гнучкості обумовлює необхідність забезпечення мобільного переходу на випуск продукції, якої вимагає ринок. Це можливе за умови мобільної організаційної структури, використання передових технологій та методів організації праці, маркетингу та логістичних схем.

Принцип оптимальності виражає націленість на досягнення бажаного результату з найменшими затратами. Він передбачає орієнтацію виробничого процесу на досягнення встановленого критерію оптимальності або мінімізацію втрат часу і ресурсів чи максимізацію віддачі ресурсів тощо.

Принцип диференціації передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції з забезпеченням їх оптимального протікання при мінімумі витрат усіх видів ресурсів. Він пов’язаний з принципом оптимальності.

Принцип автоматизації обумовлює необхідність зниження затрат живої праці та забезпечення за рахунок цього прискорення виробничого процесу.

Рівень автоматизації визначається коефіцієнтом , який можна розрахувати за формулою:

_, (6.6)

де - трудомісткість робіт, які виконуються автоматизованим способом;

- загальна трудомісткість робіт.

Наведені вище принципи в тій чи іншій мірі мають в організації будь-якого виробничого процесу. Але домінування окремих з них залежить від конкретних задач підприємства. У сучасних умовах особливої ваги набувають принципи гнучкості, оптимальності, системності, автоматизації.

Дотримання принципів організації виробничого процесу забезпечить ефективну діяльність виробничої системи в цілому.