Виробнича структура підприємства та фактори її розвитку

Первинною ланкою в організації виробничого процесу та базовим елементом виробничої системи є робоче місце. Воно являє собою частину виробничої площі, обладнаної необхідним обладнанням, інструментами, за допомогою яких робітник або група робітників (бригада) виконує окремі операції з виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва. Робоче місце може бути простим (робітник обслуговує один станок), багатостаночним (робітник обслуговує декілька станків) або колективним (на одному місці працює декілька працівників). Робочі місця, як правило, об’єднують у виробничі дільниці.

Виробнича дільниця – це сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або здійснюються різні операції з виготовлення однорідної продукції. На крупних і середніх підприємствах виробничі дільниці об’єднуються в цехи. Цех – це виробничо, територіально і адміністративно відособлений підрозділ підприємства, де виконується повний комплекс робіт відповідно з внутрішньозаводською спеціалізацією. Кількість цехів залежить від виду і складності продукції, її обсягів та рівня спеціалізації виробництва. На великих підприємствах однорідні за профілем цехи об’єднують у корпуси. Таким чином, виробництво продукції можливе на дільницях, в цехах та їх об’єднаннях.

Наведене вище свідчить, що основу виробничої структури складає група робочих місць, підрозділів, господарств виробничого призначення, яка має технологічні та (або) коопераційні взаємозв’язки і розташована на певній площі.

Залежно від величини підприємства та складності процесу виробництва розрізняють цехову, без цехову і корпусну виробничу структуру (зростають по мірі складності), зображених на рис. 4.14.

а)	Підприємство	б)	Підприємство	в)	Підприємство
					Корпус
	Цехи				Цехи
	Дільниці		Дільниці		Дільниці
	Робочі місця		Робочі місця		Робочі місця
	Рис. 4.14. Види виробничої структури:
	а – цехова; б – без цехова; в - корпусна

На підприємствах з невеликим обсягом і відносно простими виробничими процесами доцільно обмежитися дільничою структурою, без створення цехів.

Наведені вище схеми виробничих структур характерні для основного виробництва. Але, виходячи із сутності і змісту виробничого процесу як сукупності основних, допоміжних і обслуговуючих процесів виробничого призначення розрізняють основне, допоміжне і обслуговуюче виробництво, на базі яких створюються відповідні дільниці, цехи та господарства – основні, допоміжні і обслуговуючі.

Тому, можна трактувати, що виробнича структура підприємства – це сукупність основних, допоміжних і обслуговуючих підрозділів підприємства, які забезпечують виробництв продукції з параметрами, заданими в бізнес-плані.

Цехи основного виробництва спеціалізуються на виготовленні профільної продукції підприємства відповідно до замовлень.

Допоміжні цехи сприяють випуску основної продукції за рахунок виготовлення допоміжних виробів, необхідних для роботи основних цехів чи надання послуг (виготовлення інструментів, запчастин для ремонту устаткування, надання ремонтних та енергетичних послуг тощо). До них належать цехи: інструментальні, ремонтно-механічні, ремонтно-енергетичні, ремонтно-будівельні тощо.

Обслуговуючі цехи і господарства виробничого призначення забезпечують нормальну роботу основних і допоміжних цехів. Це – складське господарство; транспортне господарство; санітарно-технічне господарство; центральна заводська лабораторія.

Разом з тим, до складу виробничої структури можуть входити побічні та підсобні цехи і господарства.

Побічні цехи переробляють відходи основного та допоміжного виробництв і виготовляють непрофільну продукцію або відновлюють допоміжні матеріали для потреб виробництва.

Підсобні цехи здійснюють підготовку основних матеріалів для основних цехів, а також виготовляють тару для пакування продукції.

У виробничу структуру не входять різні загальнозаводські служби, а також підрозділи капітального будівництва і культурно-побутового обслуговування працівників (житлово-комунальне господарство, їдальні, клуби, дитячі садки, профілакторії, спортзали тощо) та інші господарства, не пов’язані безпосередньо з виробництвом.

Виробнича структура промислових підприємств різноманітна і залежить від переваги факторів, під впливом яких вона визначається. Серед цих факторів:

- конструктивні і технологічні особливості продукції, її вид визначає характер виробничих процесів, чим безпосередньо впливає на склад основних цехів. Чим складніша конструкція і технологія виробу, тим складніші внутрішньовиробничі зв’язки і залежності, розгалуженіша структура;

- обсяг випуску продукції під яким розуміють кількість виробів певного найменування, типорозміру і виконання, що випускаються або ремонтуються підприємством протягом планового періоду часу;

- номенклатура продукції: вузька номенклатура спрощує виробничу структуру, а широка – значно її ускладнює;

- спеціалізація і кооперування: чим вища спеціалізація, тим менше в його складі різних виробничих цехів, а значить простіша виробнича структура; чим вища ступінь кооперування з іншими підприємствами, тим простіша структура;

- рівень механізації і автоматизації виробничих процесів: високий рівень може обумовити створення автоматизованих цехів чи дільниць;

- місцезнаходження підприємства: менш розвинута територія вимагає складнішої структури підприємства.

Виробнича структура підприємства динамічна. Вона змінюється в часі під впливом наведених вище та інших чинників, які обумовлюють необхідність її вдосконалення.

Основними факторами розвитку виробничих структур підприємств є:

- забезпечення мобільності і адаптивності структури підприємства до нововведень і нової продукції;

- оптимізація кількості і розмірів виробничих підрозділів;

- забезпечення раціонального співвідношення між основними, допоміжними і обслуговуючими підрозділами;

- забезпечення конструктивної однорідності продукції;

- підвищення рівня автоматизації виробництва;

- створення всередині крупних підприємств юридично самостійних дрібних організацій з предметною або технологічною спеціалізацією виробництва;

- скорочення нормативного терміну служби основних фондів;

- дотримання графіків планово-попереджувальних ремонтів основних виробничих ресурсів, скорочення тривалості ремонтів та підвищення їх якості, своєчасне обновлення фондів.

Виробнича структура підприємства визначає розподіл праці між цехами та обслуговуючими господарствами, формалізує внутрішньозаводську спеціалізацію та кооперування, вказує на міжзаводську спеціалізацію виробництва.

На основі виробничої структури формується загальна та управлінська структури підприємства.

Виробнича структура підприємства визначається переважно спеціалізацією основних цехів. Наприклад, на машинобудівельних підприємствах залежно від форми спеціалізації основних цехів розрізняють три типи виробничої структури: технологічну, предметну і змішану:

- технологічна, при якій цехи підприємства спеціалізуються на виконанні певної частини технологічного процесу, тобто створюються за принципом технологічної однорідності (наприклад на машинобудівельному заводі – ливарні, ковальська, механічні тощо). Технологічна форма спеціалізації цехів і технологічна виробнича структура характерні для підприємств одиничного і дрібносерійного виробництва, що виробляють вироби різноманітної і нестійкої номенклатури продукції. Така структура малоефективна.

- предметна структура – підприємства спеціалізуються на виготовленні будь-якого виробу, групи однорідних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних процесів і операцій. У цехах предметної спеціалізації при можливості здійснюється замкнутий цикл виробництва (наприклад цех чоловічого взуття на взуттєвій фабриці тощо). Ця форма спеціалізації цехів і предметна виробнича структура характерні для підприємств крупносерійного і масового виробництва, що випускають обмежену номенклатуру виробів у великих кількостях.

- змішана структура – згідно з нею заготовчі дільниці і цехи будуються за технологічним принципом, а обробні і випускаючі об’єднуються в предметно-замкнуті групи. Така структура характерна для машинобудівних підприємств з масовим і серійним типом виробництва (рис. 4.15).

Крім цього, можна виділити потоковий принцип побудови цехів, при якому має місце розділення дільниць на потокові лінії. Їх організують у вигляді окремих потокових дільниць, що спеціалізуються на обробці одного або декількох виробів або у вигляді наскрізної потокової лінії. Потокові моделі роботи характерні для масового виробництва.

				Підприємство
		Основні цехи			Допоміжні цехи		Обслуговуюче господарство
	Заготовчі		Обробні		Збірно-випробувальні		Ремонтно-механічний		Транспортне
	Розкрійно-заготівельний		Механічні і механо-збірні		Кінцевого збирання		Інструментальний		Складське
	Литтєвий		Термічний		Випробувань		Електроремонтний
	Ковальський		Покрить				Енергетичний
	Штампувальний
	Рис. 4.15. Приблизна структура машинобудівного підприємства з предметно-технологічним принципом побудови цехів