Виробничі системи

Виробничі системи – це особливий клас систем, що складаються з ресурсів (технічні, технологічні, кадрові, просторові, фінансові, інформаційні та ін.), предметів і знарядь праці та інших елементів, необхідних для функціонування системи, у процесі діяльності якої створюється продукція чи послуги.

Функція виробничих систем (сам процес діяльності) полягає у переробленні ресурсів для створення продукту (товарів, послуг). Ресурси, які надходять із навколишнього середовища і дають імпульс функціонуванню системи є відправним пунктом виробничого процесу Структура виробничої системи наведена на рис. 3.1.

Перетворення входу системи на її вихід відбувається за рахунок виробничого процесу, внаслідок якого ресурси перетворюються у продукцію.

В основу виробничої системи покладено два поняття – виріб і виробництво. В системі вони займають різні місця: перше є результатом у вигляді продукту (товар, послуга), а друге – є діяльністю, спрямованою на його створення (процес).

Елементами виробничої системи є люди і матеріальні об’єкти – праця. Засоби і предмети праці. Технологія і організація виробництва. Їхнє поєднання у просторі і часі забезпечує виробництво продукції. Як і кожна система. Виробнича має свою структуру. Під структурою виробничої системи розуміють сукупність елементів і стійких зв’язків між ними, що забезпечують цілісність системи і її тотожність самій собі (збереження основних властивостей системи під дією внутрішніх і зовнішніх змін).

Виробничі системи є складними, відкритими, динамічним системами. Їхня складність обумовлена великою кількістю та різноманіттям внутрішніх змінних, а відкритість характеризує взаємодію із зовнішнім середовищем (зовнішні змінні), динамічність – полягає в тому, що виробнича система постійно зазнає змін.

Внутрішні змінні є характеристикою самої виробничої системи. Це – цілі, завдання, структура, технологія, працівники. Їхній взаємозв‘язок показаний на рис. 3.2.

Мета системи Зовнішнє середовище

Процес перетворення

Виробничий

процес

(технологія)

Зворотний зв’язок Зворотний зв’язок

Рис. 3.1. Структура виробничої системи

Рис. 3.2. Взаємозв‘язок внутрішніх змінних.

Цілі – це конкретний, кінцевий стан або очікуваний результат організації. Кожна служба чи підрозділ має свої цілі, крім загальної.

Структура – це сукупність відділів та служб, рівнів управління і видів робіт, які виконують служби або підрозділи.

Завдання – це види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлені терміни. Це робота з предметами праці, інформацією та людьми.

Технологія – це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини тощо) у вихідні (продукт, виріб).

Працівники – найважливіший фактор внутрішнього середовища, що впливає на систему.

Внутрішні змінні значною мірою контрольовані. Керівники створюють і реалізовують набір внутрішніх змінних через процес організації виробництва.

Складові зовнішнього середовища (зовнішні змінні), маючи великий вплив на виробничу систему, є менш контрольованими. Вони взаємозалежні, динамічні, характеризуються невизначеністю і складністю.

Фактори зовнішнього середовища доцільно ділити на дві групи:

1. Фактори прямої дії, які безпосередньо впливають на діяльність організації і самі залежать від цієї діяльності поділяються на:

- державні органи влади;

- система економічних відносин у державі;

- споживачі і постачальники;

- конкуренти;

- законодавчі акти;

- партії та інші громадські організації тощо.

2. Фактори непрямої дії не впливають безпосередньо на діяльність організації, а через певні механізми і відносини. До них слід віднести:

- стан економіки та особливості економічних відносин;

- рівень техніки та технології, науково-технічного прогресу;

- міжнародне оточення та міжнародні події;

- політична ситуація та соціально-культурне середовище тощо.

Фактори внутрішнього і зовнішнього середовища виробничої системи взаємозалежні і мають вплив на результати її діяльності. У результаті їх взаємодії виробнича структура виконує свою місію.

Великі складові частини виробничих систем самі можуть виступати системами, наприклад цех, виробнича дільниця. Вони можуть складатися з дрібніших систем (бригада, робоче місце тощо).

У загальній структурі виробничої системи можна виділити декілька взаємопов’язаних і взаємодіючих підсистем – технологічна, технічна, організаційна, економічна, соціальна, науково-технічна, інформаційна, логістична.

Технологічна підсистема – елементами її є предмети праці, окремі процеси та операції. Являє собою набір правил і норм, які визначають послідовність виконання операцій в процесі виробництва. Вона досить гнучка, швидко пристосовується до змін, зумовлених науково-технічним прогресом.

Технічна підсистема - обумовлена структурою і змістом технологічної системи, вимогами НТП. Її елементами є окремі технічні засоби, ув’язані в одну виробничу лінію. Ця підсистема відображає виробничі потужності підприємства. Вона не дуже гнучка і повністю адаптується до змін зовнішнього середовища.

Організаційна підсистема - забезпечує раціональне використання обладнання, предмети праці і виробничі площі, створює умови для виконання виробничих процесів. Характеризує організаційно-технічний рівень виробництва.

Економічна підсистема - виражає єдність господарських зв’язків у неперервному русі виробничих фондів.

Соціальна підсистема - виражає відносини в колективі.

Науково-технічна підсистема - забезпечує довгострокову науково-технічну політику розвитку виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Інформаційна підсистема - є вихідною базою для усіх підсистем. Забезпечує раціональні інформаційні потоки на підприємстві.

Логісична підсистема - формує інтегрований матеріальний потік на підприємстві.

Усі підсистеми взаємопов’язані і при своїй єдності складають систему будь-якої ланки виробничої системи.