Застосування теорії систем до виробництва товарів (послуг).

Вперше теорія систем стосовно організації виробництва була застосована в 50-х роках ХХ століття. Значно раніше вона використовувалась в технічних науках. Поняття “система” походить від грецького sýstëma – ціле, складене з частин, з‘єднання – множина елементів, що знаходяться у відносинах і зв‘язках між собою і утворюють цілісність, єдність.

Визначення системи можна сформулювати так: система – це певна цілісність зумовленої сукупності взаємозалежних частин, кожна з яких внаслідок функціональної взаємодії робить свій внесок у характеристику цілого (у нашому випадку – фірми, організації, підприємства) або: система – це сукупність взаємодіючих елементів, що складають цілісне утворення з певними якостями, які відсутні у окремих її елементів.

Розрізняють три види систем: технічні, біологічні, соціальні (соціально-економічні). Для кожної з цих систем характерні властиві тільки їй риси і закономірності, хоча разом з тим вони мають багато спільного.

З точки зору виробництва, важливим є вивчення законів і закономірностей соціально-економічних систем, які включають: виробничо-господарські комплекси, підприємства, галузі, регіони і народне господарство в цілому.

Виробництво є соціально-економічною системою:

- соціальною – тому, що основним її елементом є люди;

- економічною – тому, що в процесі праці людей створюються матеріальні блага.

Соціально-економічні системи – це складні системи , причому окремі її елементи не мають тих якостей, які характерні для неї в цілому. Так, окремі цехи підприємства випускають певні види продукції (напівфабрикати), але вони не створюють того продукту, який випускають вони разом.

Кожна соціально-економічна система (підприємства, об’єднання тощо), як і будь-яка інша система, складається з певної кількості структурних елементів.

Елемент системи – це структурно-утворююча одиниця з однією або декількома властивостями, які є умовою входження його у систему (де ці властивості проявляються) і які визначають його місце у внутрішній організації системи.

Основні ознаки елементів:

1. Структурна автономність – елементи існують і розвиваються в рамках системи, підчиняються умовам її функціонування. Мета всієї системи визначає конкретну форму існування складових її елементів.

2. Функціональна специфіка – кожний елемент виконує певну дію (функцію), яка може проявитися тільки при наявності взаємодіючого елемента.

3. Здатність взаємодіяти з іншими елементами – елемент може виконати своє призначення тільки при умові взаємодії з іншими елементами (елементом).

4. Функціональна інтегрованість елементів – це здатність їх взаємодіяти між собою. Вона основана на тому, що багато властивостей елемента (або окремі з них) є необхідною умовою його входження в систему і функціонування в ній.

Наявність великої кількості елементів і їх взаємозв’язків часто затрудняють аналіз системи. Тому групи елементів з однорідними ознаками об’єднують у підсистеми і розглядають взаємозв’язки між ними.

Підсистема – це виділена за певною ознакою частина системи, яка має характерні особливості і взаємопов’язана з іншими частинами системи. Її можна розглядати як самостійну систему.

Кожна соціально-економічна система складається з двох самостійних, але взаємопов’язаних систем – керуючої і керованої.

До керуючої відносяться усі елементи і підсистеми, які забезпечують процес управління. Важливим її елементом є організаційна структура управління.

До керованої відносяться усі елементи, які забезпечують процес створення матеріальних благ або надання послуг. До неї відносяться усі елементи і підсистеми цехів, підприємств, об’єднань, галузей тощо.

Взаємодія керуючої і керованої систем здійснюється за допомогою зв’язків, які встановлюються між функціонально однорідними їх елементами (наприклад: головний технолог – технологія і т.д.).

Існують різні класифікації систем за певними ознаками. Слід відзначити системи:

- матеріальні (неорганічної природи і живі);

- абстрактні (поняття, гіпотези, формалізовані, логічні, тощо);

- закриті – мають жорсткі фіксовані межі, їхні дії відносно зовнішнього середовища незалежні;

- відкриті – характеризуються взаємодією із зовнішнім середовищем. Така система не є самозабезпеченою, залежить від енергії, інформації і матеріалів, які надходять ззовні.

Система характеризується:

- специфічною поведінкою;

- закономірностями розвитку;

- результатами;

- характеристиками місця і часу;

- обсягом, широтою, швидкістю, складом і спрямованістю зміни й розвитку.

Системі притаманні певні функції. Функція системи є способом дії системи при взаємодії із зовнішнім середовищем і проявом її якісних властивостей. Зміна зовнішніх умов спричиняє зміну способу дії системи, тобто приводить до зміни функції системи.

Дослідження виробництва як процесу створення матеріальних благ, як виробничого процесу на підприємстві і як організаційної структури вимагає системного підходу до розгляду підприємства як виробничої системи зі всіма необхідними ознаками і до організації процесу виробництва у просторі і часі. Це дозволяє сформувати цілісну уяву про виробничу систему, пояснити її поведінку у різних умовах і ситуаціях та виробити дієві методи впливу у випадку відхилень від нормального стану.