Закон найменших.

Цей закон відноситься до будь-яких цілісних утворень в природі. Сформулював його А.А. Богданов наступним чином: сумарна стійкість комплексу відносно даного середовища є складний результат часткових стійкостей різних частин цього комплексу відносно направлених на них діям або, іншими словами, структурна стійкість цілого визначається його найменшою частковою стійкістю. Прикладом його прояви є ланцюг, що складається з ланок неоднакової міцності. Ланцюг витримує ту вагу, яку витримує його найслабша ланка. Стосовно виробництва як системи, як сукупності взаємопов’язаних відділів, якість його роботи визначається якістю роботи найменш кваліфікованого відділу.

Закон онтогенезу.

Термін “онтогенези” ввів німецький біолог Е.Геккель і характеризує сукупність перетворень, що терпить організм від зародження до кінця життя. В науці про організацію він служить для опису перетворень в організаційних системах. А сам закон онтогенезу визначає, що кожна організація у своєму розвитку проходить такі фази життєвого циклу: становлення, розквіт, занепад. Дослідження структури етапів життєвого циклу різних об’єктів, динаміки їх якісних, вартісних і часових параметрів є важливою проблемою теорії менеджменту.

Закон синергії.

Він має таке трактування: сума властивостей організаційного цілого перевищує арифметичну суму властивостей кожного з його елементів зокрема.

Його можна визначити і таким чином: сума властивостей системи не дорівнює сумі властивостей її компонентів. При добрій організованості сума властивостей системи повинна перевищувати суму властивостей її компонентів, при поганій організованості навпаки. При цьому під властивістю компонента розуміють характерний для нього склад параметрів, їх взаємозв’язок, зміну в часі. Цей закон часто називають основоположним законом організації. Дякуючи його прояву теорія і практика організації стає фактором ефективності виробництва (наприклад, робота одного, двох, декількох робітників результати роботи яких залежать від їх організованості).

Фактори підвищення синергічного ефекту проявляються за такими ознаками:

- змісту (технічні, економічні, організаційні, психологічні, політичні, екологічні, культурні, демографічні);

- стадіях життєвого циклу об’єкту управління;

- функціях управління (стратегічний маркетинг, планування, організація процесів тощо);

- по часу (стратегічні, тактичні, оперативні).