Закони , закономірності і принципи організації: теоретичні аспекти

Для будь-якої науки характерні властиві їй закономірності та закони.

Закономірність - це об’єктивно існуючий, повторюваний і суттєвий зв’язок явищ.

В природі закономірності діють стихійно. В суспільстві, в тому числі і у організації, закономірності реалізуються через свідому діяльність людей. Вони виявляються у результаті узагальнення фактів у певній області. Для організації вони визначають тенденції, які виникають як результат взаємодії її різних елементів.

Найбільш суттєві для науки і практично строго сформульовані закономірності називаються законом.

Закон - це необхідний, суттєвий, постійно повторюваний взаємозв’язок явищ реального світу, що визначає етапи і форми процесу розвитку явищ природи, суспільства і духовної культури.

Навколо законів і закономірностей формуються основні положення теорії організації.

Знання законів дозволяє провести наукове узагальнення процесів організації, виявити та обґрунтувати вплив різних факторів і формулювати нові проблеми і тенденції. На їх урахуванні базується науковий підхід при вирішенні проблем організації виробництва.

Сукупні вимоги законів та закономірностей організації виражаються через принципи організації.

Принципи організації - це правила, основні положення і норми поведінки, якими керуються органи управління у здійсненні організації виробничого процесу.

Склад принципів не відповідає складу законів управління, так як один принцип може бути оснований на декількох законах і навпаки.

Взаємозв’язок законів і принципів організації можна зобразити наступною схемою (рис.2.1).

Закони організації базуються на законах природи і суспільства. У свою чергу на базі законів організації формуються загальні принципи організації структур та процесів. Загальні принципи більш абстрактні і їх є менше, ніж принципів раціоналізації.