Організація транспортного господарства

Діяльність сучасного підприємства пов‘язана з необхідністю перевезення значної кількості вантажів. Ця задача покладається на транспортне господарство підприємства, яке виконує основні функції:

- перевезення вантажів;

- навантаження і розвантаження;

- експедиційні роботи.

Основними завданнями транспортного господарства є:

- пересування предметів праці, палива, готової продукції тощо відповідно до вимог виробничого процесу;

- ефективне використання транспортних засобів і праці транспортних робітників;

- механізація і автоматизація транспортних і вантажно-розвантажувальних робіт;

- зниження собівартості перевезень;

- забезпечення погодженості транспортних операцій з вимогами технологічного процесу виробництва;

- підтримання у робочому стані усіх транспортних і вантажно-розвантажувальних засобів.

Організація транспортного обслуговування підприємства – це система заходів для забезпечення ефективної і раціональної організації транспорту, вантажопотоків і праці транспортних працівників.

Організація транспортного господарства підприємства передбачає виконання таких робіт:

4) аналіз ефективності використання транспортних засобів у часі та за продуктивністю;

5) вибір і обґрунтування використання транспортних засобів;

6) розрахунок норм і нормативів потреб та витрат матеріальних ресурсів на експлуатаційні та ремонтні потреби транспортного господарства;

7) складання балансів вантажообороту та проектування схем вантажопотоків;

8) оперативно-календарне планування транспортних операцій;

9) диспетчеризація роботи транспорту;

10) облік і контроль використання транспортних засобів;

11) розробка і впровадження заходів з удосконалення транспортних схем забезпечення виробничого процесу та обслуговування виробництва;

12) розробка пропозицій з мотивації ефективної роботи транспортного господарства;

13) стратегічне планування оновлення транспортних засобів.

Підприємства використовують різні транспортні засоби, склад і номенклатура яких залежить від типу і масштабів виробництва, виду продукції, технології, розміщення цехів та ступеню переробки сировини тощо. Залежно від цього підприємство може мати такий транспорт:

- за видом і призначенням – залізничний, річковий, автомобільний, авіаційний, механічний, трубопровідний, пневматичний та ін.;

- за характером дії – періодичної та неперервної дії;

- за видами виконуваних робіт – міжцеховий, який виконує перевезення вантажів на території підприємства між цехами і складськими приміщеннями; внутрішньоцеховий, який забезпечує переміщення вантажів між робочими місцями за ходом технологічного процесу; для зовнішніх перевезень – для перевезення вантажів від зовнішніх постачальників і вивезення готової продукції безпосередньо споживачам або на залізничні станції, порти та ін.

Крім цього до внутрішніх відносяться транспортні засоби для переміщення вантажів у горизонтальному і вертикальному напрямках, а саме:

- стаціонарні транспортні пристрої;

- пересувні транспортні засоби.

До перших відносяться трубопроводи, конвеєри, транспортери тощо, які переміщають продукти виробництва у горизонтальному, вертикальному або похилому напрямках.

До пересувних відносяться підйомники, електрокари, автонавантажувачі, автомобілі та ін.

Часто на підприємствах використовують безлюдні транспортні системи та з дистанційним управлінням.

Для обґрунтованого вибору раціонального виду транспортних засобів необхідно вивчити вантажообіг підприємств у цілому та його окремі грузові потоки, характер вантажів та шляхи їх транспортування.

Загальний вантажообіг – це сумарна кількість вантажів, що переміщаються на підприємстві за певний проміжок часу (доба, місяць, квартал, рік).

Розрізняють зовнішній та внутрішній вантажообіг. Їхня сума складає загальний вантажообіг.

Зовнішній вантажообіг передбачає доставку матеріальних ресурсів на підприємство та вивезення з нього готової продукції. Визначається на основі угод, укладених з постачальниками та споживачами.

Внутрішній товарообіг передбачає переміщення вантажів всередині підприємства. Визначається на основі планових завдань з виготовлення продукції.

Вантажний потік – це кількість вантажів, що переміщаються за певний період часу між окремими вантажно-розвантажувальними пунктами. Розраховуються на основі планів виробництва продукції за зміну.

Для розрахунку вантажообігу розробляється відомість вантажообігу на підприємстві, де вказують необхідні переміщення вантажів між відправниками та отримувачами.

З урахуванням вантажообігу та вантажного потоку розраховують потребу транспортних засобів за видами, чисельність транспортних працівників, їх продуктивність праці та фонд заробітної плати, собівартість транспортних робіт і обсяг вантажно-розвантажувальних робіт.

Для більшої інформативності вантажні потоки оформляються на генплані підприємства лініями.

Потребу в транспортних засобах визначають на основі середньодобовоговантажообігу з урахуванням його можливої нерівномірності.

Розрахунок потреби в транспортних засобах, наприклад автомобілях, здійснюється за схемою:

1. Визначається кількість вантажу (у тоннах, штуках та ін.), яку може перевезти одиниця транспортних засобів певної марки Жм (умовна одиниця) та середній вантажообіг за зміну Жс.

2. Необхідна кількість транспортних засобів в умовних одиницяхвизначається за формулою:

А = Кт · Жс / Жм, (13.1)

де Кm – коефіцієнт втрат часу, який враховує випадкові затримки і час, необхідний для огляду транспортних засобів (Кm= 1.2).

3. Після розрахунку зовнішнього і внутрішнього вантажообігів та визначення конкретного виду транспортних засобів, визначається потреба кожного їх виду з застосуванням перевідних коефіцієнтів.

Організація перевезень здійснюється за напрямками вантажопотоків за стабільними графіками і маршрутами.

Перевезення вантажів бувають разові або маршрутні. Разові перевезення здійснюються за окремими вимогами – замовленнями, а маршрутні – за певними напрямками і маршрутами.

Організація транспорту повинна забезпечити вимоги основного виробництва, рівномірне завантаження транспортних засобів, максимальне використання їх технічних характеристик та мінімальний пробіг.

Розрізняють дві основні схеми маршрутів перевезення вантажів –маятникову (мал. 13.1) та кільцеву (мал. 13.2).

Маятникова система передбачає зв‘язок між двома пунктами і може мати такі варіанти повернення транспорту: пустий (односторонній або віялом) та з вантажем (двосторонній маятник).

Мал. 13.1. Маятникова система перевезення вантажів:

а – пустий; б – з вантажем; в – віялом.

Кільцева система перевезення вантажів передбачає послідовну доставку вантажів з одного пункту в інший з наступним поверненням транспорту у вихідний пункт. Можливі два варіанти цієї системи – зростаючий вантажопотік і затухаючий.

Мал. 13.2. Кільцева система перевезення вантажів:

а) зростаючий вантажопотік; б) затухаючий вантажопотік.

Кільцеві маршрути використовуються переважно на підприємствах масового і крупно серійного виробництва, а маятникові – на підприємствах з одиничним і дрібносерійним виробництвом.