КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці, гігієни та пожежної безпеки
Дуже важливим, з точки зору безпеки праці, є державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці.
Виходячи із загальних вимог охорони праці, які містяться в єдиних нормативних документах, міністерства та інші галузеві структури управління розробляють конкретні нормативні акти щодо створення нешкідливих і безпечних умов праці з урахуванням галузевої специфіки - правила, інструкції та інші документи з техніки безпеки, санітарні норми. Такі документи можуть бути спеціальними для однієї галузі (галузеві) або кількох галузей (міжгалузеві).
Галузеві нормативні документи з охорони праці підприємств та установ визначеного міністерства (або іншої управлінської структури) розробляються і затверджуються за встановленим порядком установами цієї галузі разом або за погодженням із профспілкою.
Міжгалузеві законодавчі акти регламентують умови праці робіт, виробництв або типів обладнання, які є в різних галузях, наприклад: «Правила монтажу і безпечної експлуатації ліфтів», «Правила безпеки при виконанні розвантажувальних робіт», «Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів», «Правила будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів», «Правила будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кГс/ см:), водогрійних котлів та водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 °С» та ін. Щоб забезпечити безпеку і нешкідливість умов праці конкретних робочих місць або виробничих процесів, застосовуються спеціальні інструкції, які поділяються на типові (для галузі) та для працюючих на даному підприємстві. Вони можуть розроблятися як для робітників окремих професій, так і для окремих робіт.
Законодавство в галузі гігієни праці є частиною санітарного законодавства - сукупності правових постанов та розпоряджень, виданих державними органами, до компетенції яких входить встановлення санітарних норм та правил, а також прав та обов'язків органів охорони здоров'я щодо організації та проведення державного санітарного нагляду і протиепідемічних заходів.
Правовою основою законодавства щодо гігієни праці є вже згадані раніше Закон України «Про охорону праці» та Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
Перелік основних законодавчих і нормативних актів в галузі охорони праці, гігієни праці, техніки безпеки і медичного обслуговування працюючих, що діють на території України, наведено в доповненні.
На виконання Закону України «Про охорону праці» Міністерство охорони здоров'я України затвердило «Положення про медичний огляд працівників певних категорій», «Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх», «Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок», «Граничні норми піднімання та переміщення важких речей жінками», «Граничні норми піднімання та переміщення важких речей підлітками».
Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція України, Закон України «Про пожежну безпеку» та інші закони України. Основним законодавчим актом у галузі пожежної безпеки, що діє в Україні, є закон України «Про пожежну безпеку», який прийнятий Верховною Радою України 17.12.93.
На даний час в державі діють «Правила пожежної безпеки в Україні» (НАПБ А.01.001-95), які затверджені Головним управлінням державної пожежної охорони МВС України 14.06.95 і зареєстровані Мін'юстом України 14.07.95 за №219/755 із змінами:
I. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 р. № 1128 «Про забезпечення транспортних засобів первинними засобами пожежегасіння»;
II. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1999 р. № 1943 «Про стан забезпечення пожежної безпеки та заходи щодо її поліпшення»;
III. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2001 р. № 150 «Про затвердження порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень»;
IV. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2002 р. № 112 «Про деякі питання пожежної безпеки».
Згідно з ст. 43 Закону, фундаментальні та прикладні наукові дослідження з проблем охорони праці, ідентифікації професійної небезпечності організуються в межах національної програми з цих питань і проводяться Національним науково-дослідним інститутом охорони праці, а також на госпрозрахункових засадах Інститутами Академії наук України та іншими установами.
Питання для перевірки знань.
1.Навчання з питань охорони праці. Інструктажі.
2.Назвіть органи державного нагляду за охороною праці і їх повноваження.
3.Повноваження і права трудових колективів і профспілок.
Рекомендована література.
1.Закон Українни «Про охорону праці».
2.Гряник Г.М. Охорона праці. стор. 72 – 76.
3.Пугач В.М. Охорона праці в будівництві. стор. 18 – 20. 41 – 44.
Лекція
Тема: Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.
1. План лекції
- Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та аварій.
2. Порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
- Методи вивчення травматизму. Основні показники виробничого травматизму.
- Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та аварій.
Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1112.
1) розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання, отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, ушкодження, отриманні внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше, а також випадки смерті на підприємстві.
Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб:
- обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього ;
- розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці;
- установити обставини і причини, що привели до нещасного випадку, визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів;
- скласти акт за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1 у 6 примірниках або за формою НПВ (якщо нещасний випадок невиробничого характеру);
у випадках гострих професійних захворювань крім акта за формою Н-1 складається також карта професійного захворювання за формою П-5.
Спеціальне розслідування нещасних випадків
Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки:
- із смертельним наслідком;
- групові, які сталися одночасно з двома і більше працівниками;
- випадки зникнення працівника під час виконання їм посадових обов’язків.
Власник зобов’язаний передати повідомлення про нещасний випадок відповідним органам за встановленою формою.
До складу комісії з розслідування включаються:
- посадова особа органу державного нагляду за охороною праці (голова);
- представник органу, до сфери управління якого належить підприємство;
- керівник служби охорони праці підприємства;
- представник вищестоящого профспілкового органу;
- представник профспілкової організації підприємства;
- представник виконавчої дирекції Фонду соціального страхування;
у разі розслідування гострих професійних захворювань (отруєнь) – також спеціаліст санепідемстанції.
Спеціальне розслідування проводиться протягом не більше 10 робочих днів.
За результатами розслідування складається Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 а також акт про нещасний випадок за формою Н-1 або НПВ на кожного потерпілого.
Розслідування та облік аварій
Аварії поділяються на дві категорії.
До І категорії відносяться аварії, внаслідок яких:
- загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;
- стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства;
- збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;
- зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я значної кількості працівників підприємства чи населення.
До П категорії відносяться аварії, внаслідок яких:
- загинуло 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;
- зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці.
Розслідування проводиться згідно до цього Положення.
2. Порядок розслідування нещасних випадків невиробничого характеру.
Не складаються акти за формою Н-1 і не беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками:
- під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському або власному транспорті;
- під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу власника, а також устаткування, механізмів, інструментів;
- внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, був відсторонений від роботи;
- під час здійснення крадіжок або інших злочинів;
- у разі природної смерті або самогубства.
В таких випадках розслідування проводиться згідно з “Положенням о розслідуванні та обліку нещасних випадків невиробничого характеру” № 270 від 22 березня 2001 року.
Згідно цього Положення не пізніше наступного дня після такого нещасного випадку керівник організації, де працює потерпілий повинен створити комісію у складі не менш 3 осіб. Розслідування проводиться протягом 10 календарних днів, в результаті складається акт за формою НПВ (не пов’язаний з виробництвом) в кількості не менш 6 примірників, а також акт за формою Н-5 – 3 примірника: потерпілому;організації, де працює потерпілий; виконавчому органу міської районній держадміністрації;організації, яка відповідала за безпечний стан території, де стався нещасний випадок.
3. Методи вивчення травматизму. Основні показники виробничого травматизму.
Існує 5 методів вивчення і аналізу травматизму:
1.Монографічний – полягає у ретельному розслідуванні і аналізі кожного нещасного випадку (уважно вивчають причини нещасного випадку, виробничі обставини, умови праці, особливості технологічного процесу, стан машин, обладнання).
2.Топографічний – виявляють кількість нещасних випадків за певний період на конкретних робочих місцях, дільницях, окремих виробництвах. При цьому кожний нещасний випадок позначають на карті-схемі.
3.Ергономічний – полягає у вивченні психофізіологічних можливостей людини у процесі праці.
4.Економічний – застосовують для визначення реальних збитків від травматизму, а також для економічного обґрунтування заходів, спрямованих на запобігання виробничого травматизму в господарстві.
5.Статистичний – призначений для визначення кількісних показників, які характеризують загальний рівень виробничого травматизму:
- показник частоти травм: Кч = Т / P * 1000
- показник важкості травматизму: Кв = Д / (Т – Тсм)
- показник втрат робочого часу: Кв.ч. = Д / Р * 1000 = Кч * Кв.
де Т – кількість нещасних випадків;
Р – кількість працівників;
Д – кількість днів непрацездатності;
Тсм – кількість нещасних випадків зі смертельним наслідком.
2.Термінологічний словарь
1. Нещасний випадок на виробництві – це випадок дії на працюючого небезпечного виробничого факто-
ру при виконанні ним трудових обов’язків або завдання керівника робіт.
2. Професійне захворювання – це захворювання, яке спричиняється впливом хімічних речовин, іонізуючих та неіонізуючих випромінювань, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини під час виконанням працівником трудових обов’язків.
3. Рекомендована література
1. Закон України "Про охорону праці". Ж. Охор. праці № 1 2003 р.
2. Кодекс Законів про працю в Україні. Збірник законів України про працю. К.: 2002
- Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань іаварій
Постанова КМ України від 25.08.04 р.№1112
- Шкрабак В.С., Казлаускас Г.К. Охрана труда. М.: Агропромиздат, 1989.
- Гряник Г.Н. Охорона праці. К.: Урожай, 1994.
- Денисенко Г.Ф. та інш. Охорона праці. К.: Урожай, 1993.
- Положення о розслідуванні та обліку нещасних випадків невиробничого характеру” № 270 від 22 березня 2001 року.
- Буракова С.А. Охрана труда в сельском хозяйстве. М., Агропромиздат, 1989.
- Михайлов В.Н. Охрана труда в сельском хозяйстве. Справочник. М., Агропрпомиздат, 1989
Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 396; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |