Методи ціноутворення

13.3.1. Витратний (затратний) метод ціноутворення, при застосуванні якого враховуються витрати на випуск продукції чи надання послуг. Складається з кількох способів:

А. Метод витрат враховує всі витрати на випуск і реалізацію продукції:

де С – повна фактична собівартість виробу, грн.:

(13.7)

де С_В - виробнича собівартість, грн.; В_ПВ - позавиробничі витрати (3-5% від С_В).

(13.8)

де С_Ц - цехова собівартість, грн.; В_ЗВ - загальновиробничі витрати (80% від основної ЗП основних виробничих робітників), грн.

Б. Агрегатний метод використовується при визначенні ціни на товар, що складається з декількох елементів:

(13.9)

де Ц_і - ціна і-го елементу, грн.; п - кількість елементів у виробі, шт.

В. Нормативний метод - при розрахунках ціни застосовується середньогалузева собівартість:

(13.10)

де С_і, N_і - собівартість та обсяг продукції на і-му підприємстві.

13.3.2. Метод отримання цільової норми прибутку орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Прибуток планується у % до інвестованого капіталу.

13.3.3. Параметричний метод полягає у виборі з групи параметрів, що характеризують виріб основного. Ціна одиниці параметру визначається діленням загальної ціни виробу на кількісне значення параметру:

(13.11)

Ціна нового виробу визначається, як добуток ціни одиниці параметру на кількісне значення параметру нового виробу:

(13.12)

де Ц₀ - ціна одиниці параметру, грн.; Ц_З - загальна ціна виробу, грн.; Х - кількісне значення параметру; Ц_Н, Х_Н - ціна і кількісне значення параметру нового виробу.

Недоліки:

- неможна застосовувати для виробів, що не мають аналогів;

- не враховуються інші параметри

13.3.4. Нормативно-параметричний метод передбачає застосування норм витрат на одиницю параметру і норми прибутку:

(13.13)

де НВ – норма витрат на одиницю параметру; Х_н – кількість одиниць параметру; Н_приб – норма прибутку, грн.