Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку. Види ринку та його функції

4. За об’єктами ринкового обмінув сучасній системі ринків виділяються такі великі галузі ринкової діяльності:

· ринок споживчих продуктів (поділяється на багато галузей, що реалізують продовольчі і непродовольчі блага, ринок житла тощо);

· ринок засобів виробництва, або ринок капіталу (тут купуються речові фактори виробництва: обладнання, транспортні засоби, споруди, сировина, паливо, електроенергія тощо);

· ринок послуг (сюди входять різноманітні види сервісу: комунальне і побутове обслуговування, фінансові і страхові операції, комерційні, соціальні, культурні та інші послуги). Послуга – особлива споживча вартість, споживання якої збігається з діяльністю по її створенню. Її неможливо транспортувати, нагромаджувати тощо.

· ринок праці (робочої сили) – це сукупність економічних відносин між найманими працівниками, підприємцями і біржами праці (державними та приватними) з приводу організації, використання і купівлі-продажу робочої сили.

· ринок наукових та дослідно-конструкторських розробок (продуктів наукових досліджень, готових для використання у виробництві);

· ринок позичкових капіталів (сфера купівлі-продажу тимчасово вільних грошових засобів);

· ринок цінних паперів (акцій, облігацій та інших цінних документів, що приносять дохід);

· ринок валют (сфера купівлі, продажу, обміну іноземних грошових одиниць та грошових розрахунків з іншими державами).

За ступенем розвитку тих чи інших економічних свобод, ринок можна поділити на три типи:

· вільний;

· нелегальний;

· регульований.

Вільний ринок передбачає максимум економічних свобод. Він вільний від втручання держави та суворого правового регулювання.

Нелегальний – близький за характером поведінки суб’єктів до першого типу. Але між ними є суттєві відмінності. Нелегальний ринок включає в себе тіньову торгівлю. Вона ведеться з порушенням законів та правил купівлі-продажу звичайних товарів (при відсутності необхідних патентів, ліцензій, при несплаті зборів, податків). Нелегальним є і «чорний» ринок. На ньому підпільно торгують товарами, які законом заборонено реалізовувати (наркотиками, зброєю).

Першому і другому типам ринкових відносин притаманна визначальна риса – стихійність, некерованість.

Ринок третього типу – регульований, підкоряється певному порядку, що закріплений в правових нормах та підтримується державою.

Модель вільного ринку передбачає наявність таких ознак:

· необмежена кількість актів купівлі-продажу, вільний доступ на ринок та вільний вихід з нього. Це значить, що кожна людина має право зайнятись підприємництвом або припинити його. Виробники (продавці) обирають будь-який вид діяльності (торгове підприємництво, фондові операції, банківську діяльність, землеробство тощо). В свою чергу споживачі можуть купити все, що завгодно. Відповідно виробники та споживачі, продавці і покупці мають рівні права. Так реалізується економічна свобода – свобода економічної поведінки, коли жоден учасник ринкових операцій не в змозі впливати на рішення, що приймаються іншими учасниками;

· абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, тобто відсутність будь-яких перешкод для їх переміщення із галузі в галузь, із регіону в регіон;

· наявність у кожного суб’єкта достовірної та повної інформації про пропозицію, попит, ціни, норму прибутку;

· відсутність монополії виробника, однорідність однойменних товарів, без чого не може бути на ринку свободи економічної поведінки продавців і покупців.

В дійсності не завжди є всі ці ознаки. Тому в реальному житті функціонує так званий конкурентний ринок.

Основними законами, що його регулюють, є: закон попиту, закон пропозиції, закон конкуренції, закон граничної корисності, закон грошового обігу тощо. Функції ринку: