КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Позичковий капітал та позичковий відсоток.
Як уже зазначалося, капітал в різних галузях обертається з різною швидкістю: в одних – він знаходиться у фазі фінансування грошей, у других – у фазі виробництва, а у третіх – у фазі реалізації.
В ході виробництва підприємці отримують прибуток, формують амортизаційний фонд та фонд заробітної плати. Власники земель накопичують ренту, а працівники відкладають частину своєї заробітної плати тобто заощаджують. Таким чином у суспільстві, з одного боку, нагромаджуються вільні грошові засоби, а з іншого – виникає гостра потреба в них. Виникає ситуація, коли у одних економічних суб’єктів є грошові кошти, але на даний момент вони їм не потрібні, іншим же ці гроші вкрай необхідні, але їх у них немає. Природно, що в такій ситуації перші надають свої грошові засоби іншим в певній організаційно-правовій формі на певний термін за плату – під відсоток. Таким чином просто гроші перетворюються на позичковий капітал.
Позичковий капітал являє собою грошові засоби, які надаються в борг на певний термін на умовах повернення та з сплатою відсотку. Історичним попередником позичкового капіталу був лихварський капітал, що сприяв розвитку товарного виробництва. Позичковий капітал, або капітал-власність, передається у тимчасове користування промисловому або торговому капіталу, як капіталу-функції. Позичальник купує на нього додаткові засоби виробництва і додаткову робочу силу, і в результаті розширення масштабів виробництва одержує більший прибуток. В цьому випадку капітал підприємця складається з двох частин – власного і позиченого.
Джерела позичкового капіталу:
1) частина промислового капіталу, що тимчасово вивільнилася з процесу виробництва (амортизаційний фонд, фонду заробітної плати, капіталізація чистини прибутку з метою розширення виробництва).
2) капітали рантьє.
3) грошові доходи різних верств населення, що зберігаються у формі внесків у банках та інших фінансових установах.
4) тимчасово вільні кошти державного та місцевого бюджетів, страхових компаній, профспілок та інших організацій.
Як зазначалося, позичковий капітал – особливий товар, тому що «продається» не на зовсім, а на певний термін. Платять за цей товар відсотком, який виступає як ціна позичкового капіталу. Організаційно-правовою формою руху та функціонування позичкового капіталу є кредит.
Рух позичкового капіталу має вигляд Г-Г', де Г' дорівнює Г – капіталу наданого в позику і доходу у вигляді відсотка.
К. Маркс вважав, що позичковий капітал – найбільше фешитизована форма капіталу, оскільки створюється видимість, що гроші самі по собі мають здатність зростати. Насправді, на його думку, джерелом позичкового відсотку є додаткова вартість. Таким чином, додаткова вартість, отримана за участі позичкового капіталу розпадається на дві частини:
· відсоток, що присвоює капіталіст-позичкодавець;
· підприємницький дохід, що присвоює функціонуючий капіталіст позичальник.
«Відповідно, – робив висновок, К. Маркс, – капіталіст-позичкодавець, не беручи участі в процесі матеріального виробництва, бере участь в екслуатації найманої праці і присвоєнні створеної нею частини додаткової вартості. А відтак – це найбільш паразитична форма капіталу».
Сучасна економічна наука виходить з того, що ціна позичкового капіталу (відсоток), як і всіх інших товарів, регулюється співвідношенням попиту на нього та його пропозицією і проявляється у нормі (ставці) відсотку, яка нараховується як відношення річного доходу, який отримується у вигляді позичкового відсотку, до величини наданого кредиту
| і= (R/K)100%,. | (11.3) |
де:і – ставка позичкового відсотку,
R – річний доход,
K – сума кредиту.
Наприклад, якщо Ви дали в борг 1000 грн. та отримали річний дохід в 50 грн., то ставка відсотку складатиме (50 грн./1000 грн.)100 %=5 %
На величину ставки позичкового відсотку впливають такі фактори:
Ризик. Чим більше побоюваювання у кредитора, що можливе неповернення позики, тим вищою є ставка відсотку.
Термін позики. Чим на більший термін надається позика, тим більше втрачених (альтернативних) можливостей у кредитора і ризику неповернення. Тому кредитор компенсує і те, й інше підвищенням ставки відсотку. Але ставки відсотку при довготерміновому кредитуванні можуть бути й нижчими. Оскільки це часто довгостроковий кредит спрямовується на фінансування будівництва, оновлення техніки та інше, то на такі цілі банки надають пільговий кредит, а держава заохочує таке кредитування.
Розмір позики. За інших рівних умов, ставка відсотку буде вищою на позику меншого розміру, оскільки адмінистративно-управлінські витрати однакові за будь-якого розміру позики.
Оподаткування. Оскільки деякі форми кредиту, а відповідно, і доходи кредиторів, підлягають оподаткуванню, то кредитор цей податок просто включає у склад відсотку, внаслідок чого останній збільшується.
Ступінь монополізації ринку позичкового капіталу. Чим менше банків та інших фінансово-кредитних установ функціонує на даній території (в регіоні), тим вищою буде ставка відсотку. В цьому разі монополія придушує конкуренцію і диктує свої умови кредитування.
Дуже важливою стороною руху позичкового відсотку є його дисконтування – приведення до одного загального знаменника величин позичкового капіталу на початку і наприкінці терміну кредитування. Щоб надати позику, особливо на тривалий термін, потрібно розрахувати сьогоднішню вартість майбутньої суми грошей (доходу), тобто зіставити сьогоднішні витрати та майбутні доходи. Формула дисконтування має такий вигляд:
(11.4)
де: Vp – сьогоднішня вартість майбутньої суми грошей,
V – майбутня вартість сьогоднішньої суми грошей (сума наданого кредиту + відсоток на нього),
t – кількість років,
r – ставка відсотка в десяткових дробах.
Наприклад, що означає отримати 100 грн. через один рік? Якщо ринкова ставка відсотку 10 %, то це рівнозначне тому, якби Ви сьогодні поклали в банк 91 грн. За рік Вам на цю суму «набігли» б відсотки і тоді через рік Ви отримали б 100 грн. Таким чином 91 грн. сьогодні рівнозначне 100 грн., отриманим через рік. Тобто сьогоднішня вартість майбутніх 100 грн. дорівнює 91 грн. За тієї ж ставки відсотку 100 грн. через 2 роки сьогодні складає 83 грн. Таким чином, ми ми можемо визначити теперішню вартість майбутньої суми грошей.Ця процедура називається дисконтуванням.
Для полегшення процедури дисконтування існують спеціальні таблиці, які допомагають швидко підрахувати сьогоднішню вартість майбутніх доходів і прийняти правильне рішення.
Дисконтування застосовується не тільки підприємцями, які здійснюють інвестиційні проекти. Так, при отриманні виграшів за лотереєю на різних часових умовах, при отриманні грошових сум за заповітом, де також обумовлені різні часові терміни та ін., населення використовує процедуру дисконтування, яка допомагає здійснити раціональний економічний вибір.
При аналізі категорії відсотку важливо розрізняти номінальні та реальну відсоткову ставку.
Номінальна ставка – це поточна ринкова ставка без урахування темпів інфляції.
Реальна ставка – це номінальна ставка за вирахуванням очікуваних темпів інфляції.
Наприклад, номінальна річна ставка – 9 %, очікуваний темп інфляції – 5 % в рік, реальна ставка 9 %–5 %=4 %.
Позичковий відсоток та його величина (ставка) відіграють велику роль у розвитку підприємницької діяльності, економіки в цілому, за доступної ставки відсотку ростуть інвестиції, особливо в капіталоємні виробництва, будівництво, розширюються масштаби виробництва в цілому.
Формою руху позичкового капіталу є кредит. Основними формами кредиту є комерційний та банківський кредит.
Комерційний кредитнадають один одному функціонуючі підприємці при продажу товарів у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари. Здійснюється цей кредит в товарній формі і обслуговує сферу реалізації. Необхідність комерційнго кредиту визначається самим процесом відтворення. Він пов’язаний, наприклад, із сезонним характером виробництва і збуту деяких товарів.
Банківський кредитнадається грошовими капіталістами та банками функціонуючим та іншим позичальникам у вигляді грошових позик. Функцією банківського кредиту є посередництво між власниками тимчасово вільних засобів і підприємцями, що їх потребують. Банки сприяють концентрації грошових капіталів. Надання капіталу у грошовій формі сприяє міжгалузевому переливу капіталу.
За зберігання грошей банки виплачують своїм вкладникам депозитний відсоток. Різниця між позичковим відсотком і депозитним відсотком утворює банківський прибуток.
Особливого поширення останнім часом набув споживацький кредит,що полягає у наданні відстрочки платежу за придбані товари їх покупцям. Об’єктом кредиту у цьому випадку є товари особистого користування, і перш за все товари тривалого користування. Продаж у розстрочку покликаний стимулювати споживацький попит, розширити межі його платоспроможності та збільшити можливості можливості виробництва товарів.
Позичальником грошей може бути також держава. Кредитування держави найчастіше здійснюється у формі випуску позик та казначейських зобов’язань.
За сроками кредитні операції можна класифікувати як короткострокові, середньострокові та довгострокові.
Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 134; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |