Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту

Показником виробничої діяльності суспільства виступає валовий (сукупний) суспільний продукт (ВСП). Це виражений у ринкових цінах обсяг товарів і послуг, створених суспільством за певний проміжок часу, як правило за рік.

Оскільки, як зазначалось вище, суспільне виробництво складається з двох підрозділів виробництва засобів виробництва (І) і виробництва предметів споживання (II), то сукупний суспільний продукт за натурально-речовою формою поділяють на засоби виробництва і предмети споживання. Це зумовлено тим, що засоби виробництва і предмети споживання виконують суттєво різні функції в процесі відтворення. Якщо перші призначено для відтворення переважно речових (матеріальних) елементів продуктивних сил, то другі – для відтворення людського фактора виробництва.

Проблема співвідношення першого і другого підрозділів суспільного відтворення має величезне значення для розвитку економіки. Стосовно промисловості виокремлюють групу «А» (виробництво засобів виробництва) і групу «Б» – (виробництво предметів споживання).

Від сфери матеріального виробництва відрізняють також сферу нематеріального виробництва. Відповідно сукупний суспільний продукт складається з матеріальних та нематеріальних благ та послуг.

Оскільки виробництво включає, як правило, не одну стадію, у структурі суспільного продукту вирізняють проміжнийі кінцевий продукт.

Кінцевими продуктами є блага та послуги, які виробляються для кінцевого використання.

Проміжні продукти – це блага та послуги, які використовуються для подальшої обробки, переробки чи для перепродажу (сировина, матеріали, комплектуючі машин тощо). У зв’язку з тим, що до суспільного продукту включається їх вартість, виникає так званий повторний рахунок виробничих витрат. Наприклад, залізна руда включається у валову продукцію гірничо видобувної промисловості, а потім у вартість виготовленленого з неї металу, машин, верстатів тощо.

Виходячи з функціонального призначення різних частин ВСП, його структуру можна представити таким чином:

ВСП=ФЗ+ФС+ФН (12.1)

де: ФЗ – фонд заміщення;

ФС – фонд споживання;

ФН – фонд накопичення.

Фонд заміщення використовується для заміни тих засобів виробництва, що протягом року вибули з процесу виробництва через зношення. Він складається виключно із засобів виробництва.

Фонд споживання – це та частина ВСП, що використовується протягом даного року на особисте споживання. До його складу входять лише предмети споживання.

Фонд накопичення – це та частина ВСП, яка використовується для розширення масштабів суспільного виробництва і додаткової робочої сили. За своєю натуральною формою він складається як із засобів виробництва, так і з предметів споживання для додаткової робочої сили.

Згідно з марксистською концепцією, суспільний продукт створюється лише в сфері матеріального виробництва і за своєю вартісною формою (у ціновому виразі) ВСП має таку ж структуру як і вартість створеної на окремому підприємстві продукції:

ВСП=С+(V+m), (12.2)

де: С – стара або перенесена вартість;

V+m – нова або додана вартість;

V – необхідний продукт;

m – додатковий продукт.

Перенесена вартість становить ту частину вартості ВСП, яка протягом даного року переноситься із засобів виробництва на створений продукт. За величиною вона дорівнює амортизації та вартості витрачених предметів праці. Наприклад, станок, який був виготовлений у попередні роки, переносить свою вартість на продукт, створений у цьому році у вигляді амортизаційних відрахувань. Вартість використаної сировини також включається до вартості виготовленої продукції.

Додана вартість – це та частина вартості ВСП, що створюється заново протягом даного року і додається до старої, перенесеної вартості. Оскільки вона створюється живою працею, її називають новою або новоствореною вартістю. Вона утворює чистий продукт суспільства.

Чистий продукт поділяється на необхідний та додатковий.

Необхідний продукт становить ту частину чистого продукту, яка використовується для відтворення робочої сили, тобто підтримання її працездатності, включаючи продукт для підтримання життєдіяльності членів сім’ї працівників, підготовки нового покоління робочої сили. З необхідного продукту покриваються витрати на харчування, одяг, взуття, утримання житла і комунальні послуги, освіту, лікування, відпочинок, культурні потреби, транспортні витрати тощо.

Додатковий продукт – це та частина чистого доходу, що створюється понад необхідний продукт. Він використовується на розширення виробництва, утримання непрацездатних членів суспільства, державні витрати на оборону, управління, соціальну допомогу тощо.

Світова теорія і практика розробили два методи обчислення суспільного продукту: систему національних рахунків (СНР) і систему балансу народного господарства (БНГ).

Система балансу народного господарства була запроваджена в Радянському Союзі (а відтак і в Україні) у 20-х роках і базувалась на марксистській теорії, згідно з якою продуктивною вважалась праця лише у сфері матеріального виробництва, тому вартість невиробничих послуг до ВСП не включались. За такої методики підрахунку ВСП не був вільний від повторного рахунку, оскільки проміжна продукція могла враховуватись декілька разів. З 1993 р. в Україні використовується система національних рахунків, затверджена ООН у 1953 р. і яка використовується переважною більшістю країн.

Дана система розрахунків виходить з того, що маса створених суспільних благ включає не лише матеріальні блага, а й послуги банків, держави, податкової служби тощо. Тому суспільний продукт та інші макроекономічні показники – це результат як сфери матеріального виробництва, так і сфери послуг.

Методологічні принципи СНР:

ü продуктивною вважається будь-яка праця, яка приносить дохід, отже до сукупного суспільного продукту відносять як речові блага й матеріальні послуги, так і нематеріальні послуги;

ü грошові витрати і доходи в економіці еквівалентні, тобто сума грошових витрат дорівнює сумі доходів;

ü виробництво, розподіл, обмін і споживання розглядаються як взаємопов’язані сторони єдиного процесу відтворення.

ü усі показники обчислюються лише в грошовій формі.

Основними показниками СНР для національної економіки є: валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий внутрішній продукт (ЧНП), національний дохід (НД), особистий доход (ОД), дохід, що залишається у розпорядженні (ДР).