За формами власності підприємстврозрізняютьзайнятість на державних, колективних і приватних підприємствах.

3. За легітимністю працевлаштуваннярозрізняють формальну (законно зареєстровану в офіційній економіці) зайнятість на підприємствах і організаціях реального сектору та неформальну (не зареєстровану в офіційній економіці) – вулична торгівля, домашнє виробництво, особисте підсобне господарство з реалізацією продукції без реєстрації, зайнятість на підприємствах тіньового сектора економіки та ін.

4. За формами організації розрізняють стандартну зайнятість, що характеризується стабільністю трудових відносин, стаціонарністю робочого місця, повною нормою робочого часу, та нестандартну, що характеризується протилежними ознаками (наприклад, робота вдома, вторинна зайнятість (сумісництво), маятникова трудова міграція, робота за тимчасовими трудовими контрактами, випадкова робота тощо).

5. За мірою охоплення економічно активного населеннярозрізняють неповну зайнятість, що виявляється, з одного боку, як нестача робочих місць для всіх бажаючих працювати (безробіття), а з іншого боку – як вимушена зайнятість неповний робочий час (неповний робочий день або тиждень, неоплачувані відпустки з ініціативи адміністрації) та повну зайнятість.

Види зайнятості:

1) Повна зайнятість в ринковій економіці означає не максимально можливе залучення до роботи працездатного населення, як це було в радянські часи, а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати.

2) Продуктивна зайнятість – це економічно доцільна, вигідна зайнятість. Вона означає перевищення економічних вигід, отриманих в результаті цієї зайнятості порівняно з витратами на організацію цієї роботи.

3) Раціональна зайнятість — це одночасно і економічно, і соціально доцільна зайнятість. Раціональність зайнятості визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття: суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; якісною відповідністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоров’я дає змогу працівникові досягти високої продуктивності праці і мати заробіток, який забезпечує нормальне життя, а підприємцю дає змогу досягти високої ефективності виробництва без екологічної, соціальної та іншої шкоди для суспільства.

4) Повну зайнятість, що водночас відповідає вимогам раціональності, називають ефективною зайнятістю.