КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунківУзагальнюючі показники функціонування національної економіки за певний період формують систему національних рахунків (СНР). Це – система взаємопов’язаних показників і класифікацій, що використовуються для опису та аналізу загальних результатів і аспектів економічного розвитку на макрорівні. СНР сформульована за категоріями і термінами ринкової економіки. Однією з найважливіших особливостей СНР є її всеохоплюючий характер. Це означає, що СНР містить упорядковану інформацію про: • усіх господарюючих суб’єктів, що беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління) і домогосподарства; • усі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів й іншими аспектами економічного процесу; • усі економічні активи й пасиви, що формують національне багатство (основні фонди, матеріальні оборотні кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі й корисних копалин тощо). СНР обчислює обсяг виробництва країни за ринковою методологією, охоплює всі платні послуги і виключає подвійний рахунок. В якості узагальнюючих показників результатів функціонування національної економіки за певний період застосовують наступні агрегати : ü валовий внутрішній продукт (ВВП); ü валовий національний продукт (ВНП); ü чистий валовий продукт (ЧВП); ü національний доход (НД); ü особистий доход (ОД); ü доход в розпорядженні (ДР).
ВВП – це сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, вироблених за певний період, в основному за рік, на економічній території країни. Економічна територія країни – це територія, що адміністративно управляється урядом даної країни, у межах якої особи, товари, гроші можуть вільно пересуватися. У макроекономіці ВВП розраховують за трьома методами: 1) за виробленою продукцією (виробничий метод); 2) за витратами на придбання товарів та послуг; 3) за доходами, які одержані від реалізації товарів і послуг. При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки:
ВВП за витратами (метод кінцевого використання) – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, придбаних домогосподарствами, фірмами, державою і нерезидентами (господарські іноземні суб’єкти, які експортують товари з даної країни), тобто сукупна вартість всіх товарів і послуг, які спожиті суспільством. С – споживчі витрати (витрати домогосподарств на придбання товарів широкого вжитку, товарів тривалого користування й оплату послуг); І – інвестиційні витрати (витрати підприємств на придбання елементів основного капіталу; за натуральною формою – машини, верстати, устаткування; за вартісною формою – валові приватні внутрішні інвестиції). Вони включають амортизаційні відрахування і чисті інвестиції. Амортизаційні відрахування – вартість основного капіталу, що йде на відшкодування зношених засобів. Чисті інвестиції – кошти на придбання додаткових елементів основного капіталу. G – державні закупівлі товарів і послуг, придбання органами державної влади і бюджетними організаціями товарів і послуг, у тому числі і факторних послуг. Усі державні трансфертні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки вони є формою перерозподілу. Xn – “експорт нетто”, чистий експорт – різниця між витратами іноземних споживачів вітчизняної продукції і витратами вітчизняних споживачів закордонної продукції, тобто різниця між експортом та імпортом. ВВП за доходами (розподільчий метод) дорівнює сумі факторних доходів власників виробничих ресурсів + два компоненти (амортизаційні витрати й чисті непрямі податки на бізнес), які не є доходами. Тобто, розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових: • амортизаційні витрати; • чисті непрямі податки на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відрахуванням субсидій. З економічної точки зору – це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та цінами реалізації фірм; • винагорода за працю – компонент, який містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у Пенсійний фонд, Фонд зайнятості тощо; • рентні платежі – прибуток, який отримують власники нерухомості; • чисті проценти – різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домогосподарств, держави, не враховуючи виплати процентів за державним боргом; • дохід від власності – чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності; • прибуток корпорацій – компонент, який містить три складові: 1) податок на прибуток корпорацій; 2) дивіденди акціонерам; 3) нерозподілений прибуток корпорацій.
Оскільки ВВП вимірюється в грошовій формі, зміни цін призводять до зміни в обсягах ВВП. Розрізняють номінальний і реальний обсяги виробництва. Номінальний обсяг виробництва – це обсяг, обчислений у поточних фактичних цінах, тобто в цінах, що діють на момент виробництва:
Індекс споживчих цін (ІСЦ) показує зміну середнього рівня цін „кошика” товарів і послуг, звичайно використовуваних середньою родиною. ІСЦ розраховується за типом індексу Ласпейреса, або індексу цін з базовими важелями (сукупністю благ, фіксованою за базовим роком) за формулою:
Індекс цін – неявний дефлятор ВВП, розраховується за типом індексу Пааше, тобто індексу, де в якості важелів використовується набір благ поточного періоду, за формулою: Індекс Фішера ліквідує недоліки індексів Ласпейреса і Пааше, усереднюючи їх значення. Валовий національний продукт (GNP)– ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за рік її резидентами як на території країни, так і за її межами (в інших країнах). ВНП вимірює вартість продукції, виробленої факторами виробництва, що знаходяться у власності громадян певної країни, у тому числі і на території інших країн. Чисті факторні доходи дорівнюють різниці між доходами, отриманими громадянами певної країни за межами країни, і доходами іноземців, отриманими на території певної країни. Чистий валовий продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, якщо його зменшити на величину амортизаційних відрахувань. ЧВП= ВВП – Амортизаційні відрахування Національний дохід (НД) являє собою сукупний дохід в економіці, який отримують від використання факторів виробництва (праці, капіталу, технології тощо) їх власники. Цей показник можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків. НД = ЧВП – чисті непрямі податки Використовуваний доход (ВД) - це доход, який залишається у розпорядженні домогосподарств. Використовуваний доход розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі. Валовий національний доход дорівнює ВВП плюс первинні доходи, одержані резидентами за кордоном у вигляді оплати праці, відсотків, дивідендів, неінвестованих доходів від прямих зарубіжних інвестицій, мінус первинні доходи, передані резидентами за кордон. GNI = ВВП + YL – YM, де, YL – первинні доходи, одержані з-за кордону; YM – первинні доходи, передані за кордон. Валовий національний наявний дохід (GHDI) дорівнює валовому національному доходу плюс поточні трансферти, одержані резидентами з-за кордону, мінус поточні трансферти, передані за кордон. GHDI = GNI + Tr L – Tr M де, Tr L – поточні трансферти,, одержані з-за кордону; Tr M – поточні трансферти, передані за кордон.
|