Тема 4. Товарний ринок

Товарний ринок – це ринок товарів та послуг, на якому результати суспільного виробництва (сукупна пропозиція) за допомогою цін узгоджуються із суспільними потребами (у формі сукупного попиту).

Сукупний попит (AD) – це загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти інших країн світу при певному рівні внутрішніх цін. Сукупний попит є сумою таких запланованих витрат економічних агентів:

1) видатків приватного сектора країни на споживання (C) та інвестиції (I);

2) видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці (G);

3) перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорту) над внутрішніми видатками на іноземні товари (імпортом) – чистого експорту країни (XN):

Закон сукупного попиту: при інших рівних умовах величина сукупного попиту знаходиться у зворотній залежності від динаміки рівня цін у країні.

У макроекономічній теорії спадний нахил кривої сукупного попиту пояснюється впливом так званих цінових чинників:

Ефект реальних касових залишків. Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами, наприклад, облігацій.

Рис. 4.1. Крива сукупного попиту

У макроекономічній теорії спадний нахил кривої сукупного попиту пояснюється впливом так званих цінових чинників:

Ефект реальних касових залишків. Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами, наприклад, облігацій.

Ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це призводить до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина сукупного попиту зменшується.

Ефект імпортних закупівель. Підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт, сукупний дохід і величина сукупного попиту таким чином скорочуються.

Крім зміни загального рівня цін, на сукупний попит впливають інші чинники, які називаються неціновими

Неціновими чинниками сукупного попиту є різноманітні шоки – випадкові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, викликані заходами (неспроможністю) економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними і природними чинниками, що впливають на обсяг споживання, інвестицій, державних витрат або на обсяг чистого експорту країни.

Рис. 4.2. Класифікація цінових та нецінових чинників сукупного попиту

1. Зміни в споживацьких витратах (С), на які впливають:

Ø динаміка доходів населення країни. Зрозуміло, що коли доходи населення зростають, воно купує на національному ринку більше товарів та послуг, що призводить до збільшення сукупного попиту. І, навпаки, коли падають доходи, населення зменшує споживацький попит;

Ø ставка прибуткового податку на доходи фізичних осіб. Коли ставки прибуткового податку зменшуються, це призводить до збільшення доходів населення, що дає йому можливість купувати більше товарів та послуг.

У результаті сукупний попит в країні зростає, що графічно відображається зміщенням кривої АD вправо та вверх;

Ø очікування населенням майбутніх змін у рівні цін у країні. Якщо населення країни впевнене в стабільності цін, воно зменшує споживання, та збільшує заощадження. У разі посилення інфляційних очікувань населеннянамагається якнайшвидше витратити свої гроші, що звичайно ж збільшує і сукупний попит;

Ø рівень добробуту споживачів в цілому, який визначається ринковою вартістю всіх його активів, у тому числі цінних паперів та нерухомості. Якщо добробут населення зростає, то це призводить до збільшення сукупного попиту в країні, оскільки багате населення може дозволити собі більше споживати і менше зберігати.

2.Другою складовою частиною АD виступають інвестиційні витрати (I).

На зміни в інвестиційних витратах впливають:

Ø процентна ставка банківських кредитів. Якщо кредити банків дорожчають, то інвесторам стає невигідним отримувати такі кредити. Скажімо, ставка відсотків за кредитами –30%, а інвестор може вкласти ці гроші в інвестиційний проект, який принесе йому лише 20% прибутку. Звичайно, інвестор не буде брати такий кредит. Тому зростання ставки відсотків по кредитам призводить до зменшення як інвестиційного, так і сукупного попиту.

І, навпаки, коли в банках можна взяти дешеві кредити, інвестори вкладають ці кошти в розвиток виробництва і купують на національному ринку більше інвестиційних товарів: машин, обладнання, сировини, матеріалів, що призводить до збільшення сукупного попиту;

Ø прибутковість майбутніх інвестицій також впливає на рівень інвестиційного попиту. Якщо розрахунки підприємця показують високу прибутковість майбутніх інвестицій, то він буде вкладати в розвиток підприємства значні кошти, що призведе до зростання інвестиційного і сукупного попиту. Якщо ж інвестиції будуть приносити малі прибутки, а їх отримання є справою невизначеною і проблематичною, то сукупний попит у країні буде зменшуватись разом з інвестиційним попитом;

Ø наявність надлишкових виробничих потужностей також впливає на рівень інвестицій в країні. намагається якнайшвидше витратити свої гроші, що звичайно ж збільшує і сукупний попит;

Ø рівень добробуту споживачів в цілому, який визначається ринковою вартістю всіх його активів, у тому числі цінних паперів та нерухомості. Якщо добробут населення зростає, то це призводить до збільшення сукупного попиту в країні, оскільки багате населення може дозволити собі більше споживати і менше зберігати.

2.Другою складовою частиною АD виступають інвестиційні витрати (I).

На зміни в інвестиційних витратах впливають:

Ø процентна ставка банківських кредитів. Якщо кредити банків дорожчають, то інвесторам стає невигідним отримувати такі кредити. Скажімо, ставка відсотків за кредитами –30%, а інвестор може вкласти ці гроші в інвестиційний проект, який принесе йому лише 20% прибутку. Звичайно, інвестор не буде брати такий кредит. Тому зростання ставки відсотків по кредитам призводить до зменшення як інвестиційного, так і сукупного попиту.

І, навпаки, коли в банках можна взяти дешеві кредити, інвестори вкладають ці кошти в розвиток виробництва і купують на національному ринку більше інвестиційних товарів: машин, обладнання, сировини, матеріалів, що призводить до збільшення сукупного попиту;

Ø прибутковість майбутніх інвестицій також впливає на рівень інвестиційного попиту. Якщо розрахунки підприємця показують високу прибутковість майбутніх інвестицій, то він буде вкладати в розвиток підприємства значні кошти, що призведе до зростання інвестиційного і сукупного попиту. Якщо ж інвестиції будуть приносити малі прибутки, а їх отримання є справою невизначеною і проблематичною, то сукупний попит у країні буде зменшуватись разом з інвестиційним попитом;

Ø наявність надлишкових виробничих потужностей також впливає на рівень інвестицій в країні.

Сукупна пропозиція (AS) –це та кількість товарів та послуг, яку національні та іноземні виробники готові поставити на національний ринок при певному рівні цін.

Крива сукупної пропозиції також має певні особливості. Її побудова потребує врахування наступних моментів:

Ø період часу в розвитку економіки (довгостроковий або короткостроковий період).

Ø фазу ділового циклу, на якій перебуває економіка країни.

Ø наявність давньої дискусії між представниками класичної та кейнсіанської школи стосовно характеру кривої сукупної пропозиції.

На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і зміною обсягу випуску.

У загальному підході крива сукупної пропозиції об’єднує 3 відрізки – горизонтальний, проміжний, вертикальний

Рис. 4.3. Крива сукупної пропозиції

Наявність цих відрізків свідчить про неоднозначний підхід в макроекономіці до трактування еластичності пропозиції за цінами:

Ø горизонтальний (кейнсіанський) означає, що зміна обсягу пропозиції S відбувається при фіксованому рівні цін. Цей відрізок характерний для спаду в економіці, вивільнення ресурсів і можливості збільшувати виробництво при виході зі спаду без зростання цін;

Ø похилий (проміжний) відрізок кривої AS характерний для пожвавлення в економіці, коли обсяг пропозиції збільшується при певному зростанні цін. Це пояснюється тим, що в період пожвавлення у виробництво залучаються менш якісні і більш дорогі ресурси;

Ø вертикальний (неокласичний) відрізок розташований вище точки f –точки повної зайнятості. Подальше нарощування обсягу виробництва Y у короткостроковому періоді може бути досягнуте тільки за рахунок зростання рівня цін (P). Номінальний обсяг виробництва зростає лише за рахунок зростання цін. Підставою для цього є повна зайнятість робочої сили і повне завантаження виробничих потужностей.

Ø Отже, крива AS синтезує кейнсіанський та неокласичний підходи.

Зв’язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати при виробництві.

Обсяг сукупного випуску визначається такими реальними факторами, як обсяг праці та капіталу, і за інших рівних умов залишається незмінним. Цю залежність можна відобразити на основі простої виробничої функції:

де К – обсяг капіталу;

L – кількість праці.

Графічна інтерпретація довгострокової сукупної пропозиції.

Рис. 4.4. Крива довгострокової сукупної пропозиції

У короткостроковому періоді ситуація дещо інша. Найчастіше після збільшення пропозиції грошей або державних видатків в економіці протягом певного часу можна спостерігати такі процеси:

1. Рівень цін може залишатися незмінним, а обсяг виробництвазбільшуватися

2. Рівень цін підвищується по мірі збільшення сукупного випуску (основна модель). Причиною цього є негнучкість цін і зарплати. Негнучкі ціни і зарплата змінюються, але недостатньо адекватно для швидкого відновлення повної зайнятості. Економісти по-різному пояснюють негнучкість цін і зарплати.

Однак, незважаючи на ці розбіжності, прихильники основної моделі одностайні в тому, що короткострокова сукупна пропозиція залежить від того, як фактичний рівень цін відхиляється від очікуваного рівня.

Рис. 4.5. Крива короткострокової сукупної пропозиції

Очікуваний рівень цін – це рівень цін за умов повної зайнятості.

Очікуваний рівень цін є основою для ухвалення рішень підприємцями про визначення обсягів виробництва та рівня номінальної зарплати, яка повинна врівноважувати ринок праці і забезпечувати повну зайнятість. Якщо фактичний рівень цін відхиляється від очікуваного рівня, в такому ж напрямі з певною чутливістю обсяг виробництва відхиляється від потенційної величини. Це означає, що короткострокова сукупна пропозиція є зростаючою функцією від ціни:

де YAS – обсяг сукупної пропозиції;

а – чутливість обсягів виробництва до відхилення фактичного рівня цін від очікуваного рівня, тобто показує на скільки одиниць фактичний обсяг відхиляється від потенційного ВВП у разі відхилення фактичного рівня цін від очікуваного на один процентний пункт;

P, Pe – відповідно фактичний і очікуваний рівень цін.

На національному ринку в цілому ситуація рівноваги визначається як рівність між сукупним попитом та сукупною пропозицією (АD = AS), що і визначає рівноважний обсяг виробництва реального ВВП (фактичний або поточний ВВП) та рівноважний рівень цін у країні.

Якщо крива AD перетинає криву AS на горизонтальному відрізку, то це є графічною ілюстрацією того, що економіка країни знаходиться в кризовому стані (див. рис. 4.6 ). Кризова ситуація означає наявність циклічного безробіття та значної кількості невикористаних виробничих потужностей підприємств. У цьому випадку рівноважний обсяг виробництва реального ВВП (т ВВП ) буде відповідати ситуації рівності між сукупним попитом та сукупною пропозицією, а величина рівноважного ВВП країни буде набагато меншою, ніж потенційний ВВП.

Рис. 4.6. Крива досягнення рівноваги на горизонтальному відрізку AS

Якщо продукція підприємців знаходить своїх покупців, вони збільшують обсяги її виробництва, використовуючи наявні виробничі можливості та вільну робочу силу. осягнення рівноважного ВВП на проміжному відрізку кривої сукупної пропозиції показано на рис. 4.7.

Рис. 4.7.Крива досягнення рівноважного ВВП на проміжному відрізку AS

На проміжному відрізку відображається ситуація виходу з економічної кризи, за якої величина рівноважного ВВП (т ВВП) наближається до рівня потенційного ВВП. Але процес економічного зростання супроводжується збільшенням рівня цін у країні.

Розглянемо схему досягнення рівноважного стану економіки при зростання сукупного попиту на проміжному відрізку (див. рис. 4.8).

Збільшення сукупного попиту від рівня AD до рівня AD1 на проміжному відрізку кривої сукупної пропозиції призведе як до збільшення рівноважного ВВП від величини Q до Q1, так і до збільшення рівня цін у країні від Р до Р1.

Рис. 4.8.Крива збільшення сукупного попиту на проміжному відрізку AS

Це пояснюється тим, що нарощування обсягів виробництва тепер потребує від підприємців зростання інвестицій на закупку нового обладнання, нових технологій, більшої кількості сировини і матеріалів, а також зумовлює збільшення заробітної плати робітників для стимулювання їх переходу з інших підприємств на їх фірми. Витрати фірм зростають, що робить виробництво прибутковим лише за умови збільшення цін.

Досягнення рівноваги на вертикальному (класичному) відрізку кривої сукупної пропозиції ілюструє рис. 4.9. Вертикальний відрізок кривої AS відображає ситуацію досягнення економікою рівня потенційного ВВП. Рівність сукупного попиту і сукупної пропозиції на цьому відрізку означає, що сукупний попит дорівнює потенційному ВВП країни.

Рис. 4.9.Крива досягнення рівноваги на вертикальному відрізку AS

На графіку рис. 4.10. видно, що збільшення сукупного попиту від рівня AD до рівня AD1 на вертикальному відрізку кривої AS не призводить до зростання рівноважного рівня виробництва, але супроводжується зростанням рівня цін від Р до Р1.

Рис. 4.10.Крива зростання рівня цін на вертикальному відрізку AS

На проміжному і вертикальному відрізках зменшення AD повинно теоретично призвести до зменшення рівня цін. Але насправді економіка країни в цьому випадку наштовхується на ефект, який отримав назву “ефекта храповика” (храповик – це механізм, який дозволяє крутитися колесу лише вперед).

Справа в тому, що на сучасному етапі розвитку економіки ціни ніколи не знижуються до початкового рівня, що пов’язано із зростанням цін на ресурси, і перш за все на трудові (номінальна заробітна плата не має тенденції до зменшення). Тому, якщо під впливом зростання AD рівень цін зростає, то при зменшенні AD обсяги виробництва падають, але ціни залишаються незмінними (див. рис. 4. 11).

Рис. 4.11. Ефект храповика

На рис. 4.11 видно, що спочатку сукупний попит зростає від рівня AD1 до AD2. Це приводить до збільшення обсягів рівноважного ВВП від рівня Q1 до Qf (тобто потенційного ВВП), але також і до збільшення цін від Р1 до Р2.

Оскільки ціни є досить жорсткими і не мають тенденції до зменшення, то коли сукупний попит у країні почне падати від рівня AD2 до рівня AD1, виникне нова рівновага в точці Q2, яка буде означати, що ціни залишились такими ж (Р2), а обсяги виробництва набагато зменшились (від Qf до Q2). Тому при проведенні економічної політики необхідно пам'ятати, що різке зменшення сукупного попиту не зменшить рівня цін в країні, але здатне поглибити економічну кризу.

Зміни рівноважного ВВП під впливом зміщення кривої AS видно на рис. 4.12. Якщо в країні зростають ціни на ресурси, зменшується продуктивність праці, здійснюється неефективна державна політика, то крива AS зміщується з положення AS1 до положення AS2. Зменшення сукупної пропозиції призводить до зменшення рівноважного ВВП (з Q1 до Q2) і зростання безробіття, а також збільшення рівня цін з Р1 до Р2. Ситуація одночасного зростання і рівня цін і рівня безробіття називається стагфляцією, іподолати її дуже важко.

Рис. 4.12. Досягнення рівноваги при зміщенні кривої сукупної пропозиції

Навпаки, збільшення сукупної пропозиції (з AS1 до AS3) створює дуже сприятливі умови, оскільки рівноважний ВВП зростає (від Q1 до Q3), а ціни зменшуються з рівня Р1 до рівня Р3. Необхідно зауважити, що збільшення сукупної пропозиції говорить про економічне зростання в країні і збільшення потенційного ВВП, що є однією з найважливіших цілей макроекономічної політики.