Міжнародна гістологічна класифікація проліферативних процесів в молочній залозі.

А.Доброякісні дисплазії молочної залози

1 .Кіста а) проста кіста (б) папілярна кіста.

2.Аденоз молочної залози.

3.Правильна типова проліферація епітелію протоків або дольок.

4. Ектазія протоку молочної залози.

5.Фібросклероз.

6.Гінекомастія.

7.Інші не пухлинні проліферативні процеси.

8.Доброякісні (або зовнішньо доброякісні) пухлини молочної залози. 1 .Аденома молочної залози.

2.Аденома соска.

3.Папілома протока.

4. Фіброаденома : а) колопротокова, б) внутрішньопротокова фіброаденома.

5. Доброякісні пухлини м'яких тканин молочної залози. Вітчизняна морфологічна класифікація передбачає розподіл мастопатій на дві основні форми: непроліферативну і проліферативну. До власне передраку відносять проліферативну форму мастопатій з гіперпластичними розростаннями епітелію і дисплазією (Е.В.Мольберт, Г.А.Франк 1980).

Клінічна класифікація виділяє дві форми мастопатій: вузлову і дифузну, що пов'язано з різним підходом до лікування цих форм. Дифузна мастопатія клінічне проявляється болючим набуханням молочних залоз, яке може посилюватись в другій фазі менструального циклу, виділеннями з сосків. Пальпаторно виявляється груба дольчата структура, ущільнені тяжі, дрібна зернистість молочних залоз .Процес може бути симетричним або одностороннім.

Біль та ущільнення молочних залози при дифузній мастопатії бувають непостійними і можуть періодично посилюватись та зменшуватись, особливо після початку місячних. Ця форма мастопатій характерна для молодих жінок із збереженою репродуктивною функцією.

Наступною стадією розвитку мастопатій вважають вузлову її форму. Вона характеризується появою постійних вогнищ ущільнення в одній або обох молочних залозах, причому ці вогнища можуть бути поодинокими або множинними. Крім цих ущільнень зберігаються ознаки дифузної мастопатії:

груба дольчатість, зернистість, тяжистість, виділення із сосків. Такі симптоми як умбілікація, "симптом лимонної шкірки", потовщення складки ареоли, втягнення соска при фіброзно-кістозній мастопатії відсутні, регіонарні лімфовузли мають бути не збільшені.

Лікування мастопатій :

Розвиток мастопатій, як правило відбувається на тлі хронічних запалень статевих органів, дисфункції яєчників, захворювань щитовидної залози, печінки , в комбінації з порушеннями нервової системи. У кожної жінки, хворої на мастопатію, необхідно виявити основну причину або фон, на якому розвивається хвороба. Лікування необхідно починати з впливу на виявлену причину. Хворій можливо дати поради щодо нормалізації статевого життя, необхідності вагітності, обов'язкові пологи з годуванням дитини груддю. Доцільне використання зборів трав, що включають корінь валеріани, шипшину, кукурудзяні рильця, безсмертник. При нагрубанні та болю в молочних залозах в другій фазі менструального циклу доцільно застосовувати сечогінні засоби — березові бруньки, ведмежі вушка, які додають до згаданого раніше збору трав. В останні роки з'явились публікації щодо використання антиестрогенів (тамоксифену) для профілактики раку молочної залози у жінок в групах підвищеного ризику. Проте не варто забувати про ті ускладнення, які можуть виникнути при тривалому прийомі тамоксифену:

тромбофлебіти, катаракта, поліпоз та рак ендометрія. В наш час розроблені так звані чисті естрогени, які не дають вказаних ускладнень, однак достатнього досвіду по їх використанню в нашій країні, на жаль ще немає.

Приблизна схема лікування дифузної мастопатії:

1.Лікування мікродозами йодистого калію направлене на нормалізацію лютеінової функції яєчників і ановуляторних циклів. Призначають 0,25% розчин йодистого калію по 1 десертній ложці 1 раз в день після їжі протягом 4-6 місяців.

2.Препарати, які покращують функцію печінки: карсил, легалон, ессенціале.

3.Лікування вітамінами проводиться з метою покращення функції печінки, яка приймає участь в інактивації естрогенів. Рекомендуються вітаміни Вб, А, Е, а також аскорбінова кислота, яка приймає участь в утворенні стероїдних гормонів. Добова доза вітаміну С має бути не менша за 1 г.

4. Мастодінон - комбінований препарат рослинного походження. Покращує функцію жовтого тіла яєчників і врівноважує баланс між естрадіолом і прогестероном. Нормалізує другу фазу менструального циклу. Препарат призначають по ЗО крапель двічі на добу (ранком та ввечері) не менше 3 місяців.

5. Кламін виробляють з бурих морських водоростей, крім комплексу природних біологічно активних речовин містить велику групу мікроелементів, калій, кальцій, йод, срібло та ін.

6. Можливе використання андрогенів, але воно доцільно для жінок в період клімаксу, коли мова йде не про нормалізацію функції яєчників, а про пригнічення її естрогенної активності. З цією метою можливе застосування метіландростендіола по 15 мл. В день протягом не менше ніж 2 місяці.

7.Парлодел (бромкріптин) -препарат, який пригнічує секрецію пролактину, призначають при гіперпролактинемії в дозі 1/2 таблетки двічі на добу протягом 4 місяців. При нормальному вмісті пролактину і вираженій мастодінії препарат призначають в другій фазі циклу з 10 по 25 день на менше ніж 4 місяці.

8.Даназол- інгібітор гіпофізарних гонадотропних гормонів, насамперед лютеінізуючого та фолікулостимулюючого. Призначають по 200 мг. в день протягом 3 місяців.

9.Седативні та заспокійливі засоби.

Консервативна терапія доцільна лише при дифузних формах мастопатій. Вузлові форми мастопатії, внутріпротокові папіломи і доброякісні пухлини повинні лікуватись тільки хірургічним методом — в об'ємі секторальної резекції з терміновим гістологічним дослідженням.

Профілактика мастопатії. Задачі первинної профілактики мастопатії і раку молочної залози вимагають вирішення проблем збереження навколишнього середовища, зменшення впливу різних канцерогенів на організм жінки, нормалізація сімейного життя, здійснення своєчасної дітородної функції і грудного годування дитини. Вторинна профілактика заключається в своєчасному виявленні і лікуванні різних порушень ендокринної системи, функції печінки і щитовидної залози, захворювань органів жіночої статевої сфери. Якщо первинна профілактика мастопатії та раку молочної залози в більшій мірі відноситься до соціальної сфери, то вторинна профілактика є прямим завданням органів охорони здоров'я.