Екстирпація стравоходу за Тореком.

В 1900р. російський хірург В.Д.Добромислов експериментальне на собаках розробив чрезплевральний доступ до стравоходу.

В 1913р. Торек (Тогеk)вперше успішно виконав екстирпацію стравоходу. Хвора прожила 13 років і померла від інтеркурентної хвороби. Операція передбачає повне видалення органу, з пересіченням його на шиї та над кардією і накладенням шийної езофагостоми та гастростоми. Через 6 місяців можливо виконання пластичної операції, для якої використовують:

- шлунок (весь шлунок або трубку, викроєну з великої або малої кривизни шлунка - за Гавришем).

- товсту кишку (права або ліва половини, а також поперечна ободова кишка).

- тонку кишку (найчастіше використовують спосіб Ру-Герцена-Юдіна). При пухлинах середньогрудного відділу стравоходу виконують резекцію стравоходу за Льюісом, яка була запропонована у 1946 році. Операція передбачає видалення частини стравоходу з пухлиною та одномоментне відновлення безперервності травного тракту шляхом накладання анастомозу між стравоходом та шлунком. Останній переміщують в праву плевральну порожнину після мобілізації його через лапаротомний доступ.

Резекція стравоходу за Гарлоком (Garlock, 1951) виконують через лівобічну тораколапаротомію при пухлинах нижньогрудного та абдомінального відділів стравоходу. Анастомоз між стравоходом і шлунком накладують в лівій плевральній порожнині.

Можливість пересування шлунку у плевральну порожнину залежить від архітектоніки шлунково-сальникових судин - головного джерела дистальної кукси шлунка. Найбільш благоприємний варіант - наявність добрих комунікацій між басейнами кровопостачання шлунка. Якщо ці комунікації погані, то операція Льюіса можлива, якщо зона васкуляризації а. gastroepiploiса dextra доходить до нижнього полюса селезінки; якщо тільки до середньої третини великої кривизни - можлива лише операція Гарлока. При коротеньких та малопотужних шлунково-сальникових судинах від одномоментної операції слід утриматись.

Також застосовують одномоментну резекцію і пластику стравоходу ізоперистальтичним чи антиперистальтичним стеблом , сформованим з малої або великої кривизни шлунка. Принциповим моментом при виконанні оперативного втручання є видалення стравоходу разом з оточуючою клітковиною і регіонарними лімфатичними вузлами, включаючи і піддіафрагмальні.

До паліативних операцій відносять ендоскопічну електроексцизію екзофітної пухлини, що обтурує прозір органу, а також інтубацію стравоходу.

Наприкінці 90-х років в літературі з'явилось повідомлення про торакоскопічну езофагоектомію (Law. S., et al., 1997). Згідно цим роботам, час втручання, рівень ускладнень та виживаємість незначно відрізнялась від показників у хворих, які зазнали операцію Льюіса. Проте остаточна оцінка цих методик належить майбутньому.

Хірургічне лікування частіше поєднують з доопераційним опроміненням (комбіноване лікування). Найчастіше застосовують опромінення збільшеними фракціями по 4-5 Гр раз на тиждень до СВД - 20 Гр..

Як самостійний метод ПТ може застосовуватись по радикальній програмі, або може бути паліативною. При раку шийного відділу стравоходу перевагу віддають променевій терапії (по радикальній програмі): проводять поєднану променеву терапію стравоходу з опроміненням надключичних областей. Поєднана терапія передбачає застосування дистанційного опромінення з внутрішньополосним, контактним опроміненням на апараті “Агат - ВУ”, а також фотонного та електронного опромінення.

У випадку проведення ПТ з паліативною метою: зменшення дисфагії, інтоксикації, пригнічення росту пухлини підводять вогнищеві дози до 40 Гр. В якості симптоматичних операцій, при паліативній хіміопроменевій терапії накладують гастростоми для харчування. Курси ад'ювантної і паліативної хіміотерапії проводять антрацикліновими антибіотиками і антиметаболітами та похідними платини (адріаміцин, 5-фторурацил, цисплатин).

Результати лікування залежать від стадії, типа росту та локалізації пухлини. Біля 80% хворих, що зазнали радикальної операції при РС, гинуть в перші 2 роки після втручання

Слід відмітити, що 5-річне виживання хворих при хірургічному лікуванні становить близько 30%, 10 років 15%, а при променевому - лише 5%.