Лікування

В залежності від хіміо та радіочутливості виділяють дві великі групи РЛ:

чутлива форма - дрібноклітинний (овсяно-, лімфо-, веретено-, поліморфно-клітинні) та резистентна - недрібноклітинний (плоскоклітинний, залозистий, крупноклітинний). Тому лікування грунтується на особливостях морфологічної форми пухлини.

Стандартним методом лікування пацієнтів з потенційно-операбельним недрібноклітинним раком легенів без віддалених метастазів є хірургічний. Тривалість життя після хірургічного лікування залежить від стадії захворювання, поширеності процесу. Не рекомендують проводити оперативні втручання при ТЗ-4 N2-3.

Під радикальними операціями при раку легенів розуміють видалення легені, долі, чи обох долей, а також сегменту легені з регіонарними лімфатичними вузлами кореня та частково середостіння. Цим вимогам відповідають такі операції, як лоб - і білобектомія, пневмонектомія. Сегментарна резекція легень можлива при периферійному раку Т1NоМо

Через значний травматизм пульмонектомії та білобектомії розроблені менш травматичні втручання з застосуванням аутопластики бронхіального дерева. Бронхо пластичні лобектомії у провідних клініках складають до 23% від всіх лобектомій і 11 % радикальних операцій. Радикалізм втручань забезпечують адекватним відступом лінії резекції бронху від пухлини (клиноподібна, вікончата при ендобронхіальному процесі та циркулярна при інфільтрації входу часткового бронху). Ефективність бронхопластичних лобектомій не ппоступається пульмонектоміям - 53% 5 річна виживаємість після хірургічного лікування РЛ І-ІІ стадій.

Розширені та комбіновані оперативні втручання при раку легенів застосовують при розповсюдженні процесу на медіастінальні лімфовузли та суміжні органи і доцільність їх признається більшістю хірургів. Питання про доцільне застосування складних пластичних операцій на бронхах при раку легенів залишається не вирішеним, через високу післяопераційну летальність 7-16%.

Після операційна летальність при раку легенів ще недавно була досить висока (понад 10%), але в останні роки намітилась стійка тенденція до її зменшення (3-5%).

Променева терапія раку легенів отримала широке розповсюдження в останні роки в зв'язку з запровадженням в онкологічну практику установок та телегаматерапії, лінійних прискорювачів, бетатронів. Це дозволило значно збільшити вогнищеву дозу випромінення без значного пошкодження шкіри і навколишніх тканин. Променеву терапію застосовують як один із компонентів комбінованого та комплексного лікування, або самостійно при наявності протипоказань до хірургічного втручання в основному при локалізованих формах захворювання. При недрібноклітинному раку легень роль післяопераційної променевої терапії незрозуміла, незважаючи на результати проведених раніше рандомізованих випробувань, в яких не проводилось адекватного визначення стадій ТNМ. Не існує чітких показань до призначення променевої терапії при N1, але у відношенні N2 питання залишається не вирішеним. При лікуванні дрібноклітинного раку легенів застосовують профілактичне опромінення головного мозку в СВД - 30Гр, для подавлення росту можливих метастазів.

Показанням до застосування противопухлинних лікарських препаратів при раку легенів є розповсюдження пухлинного процесу за межі легені з наявністю віддалених метастазів, а також з профілактичною метою в післяопераційному періоді.

З хіміопрепаратів при раку легенів ефективними вважають: циклофосфан, фторурацил, метотрексат, препарати нітрозометилсечовини, де-які протипухлинні антибіотики (адріаміцин) та прапарати рослинного походження (вінкристин, вінбластин) та інші. Досвід показав, що більш ефективними є сполучення декількох протипухлинних препаратів з різним механізмом дії (поліхіміотерапія).Найбільшого поширення набули схеми:

САV (циклофосфамід, доксорубіцин, вінкристин), АСЕ (доксорубіцин, циклофосфамід, етопозид), VМР (вінбластин, мітоміцин, цисплатин). 0сновний шлях введення хіміопрепаратів - внутрішньовенний, або ендоплевральний ( при наявності ексудату). В якості паліативної терапії неоперабельного недрібноклітинного раку легенів ефективними є комбінації гемзару з цисплатином, які дозволяють покращити тривалість та якість життя. Відмічено середню тривалість життя до 15 місяців при лікуванні РЛ ІІІ-ІУ стадій.

Однією із проблем терапії раку легенів є збільшуюча резистентність до хіміопрепаратів (цитостатиків) під час ххіміотерапевтичного лікування. Це змусило шукати нові підходи до вибору лікування даного захворювання. Було виявлено, що ріст ракових клітин в більшій ступені залежить від активності міжклітинних ферментів (кіназ). Проведені дослідження показали, що при дрібноклітинному раку пригнічення активності терезінкінази терфостином приводить до подавлення клітинного росту. Подібну дію відмічають при застосуванні літію, блокаторів кальцієвих каналів і дігоксину, які відрізняються від стандартних хіміотерапевтичних засобів, тим що вони менш токсичні і можуть призначатися амбулаторним хворим на довготривалий період.

Не втратила ще своєї актуальності при лікуванні раку легенів імунотерапія. Згідно теорії імунологічного контролю, пухлина розвивається у випадку порушення функції імунної системи (імунодефіцити). Крім того цитостатики, які використовують при лікуванні онкологічних захворювань, викликають імуносупресивну дію. Тому важливе значення в лікуванні раку легень має імунотерапія. При імунізації вакцинами які містять пухлинні антигени в організмі хворого розвивається цитотоксична і цитостатична імунна відповідь, яка направлена проти пухлинних клітин. Але в дослідах було визначено, що імунна система організму має здатність знешкодити лише декілька мільйонів ракових клітин. При великій їх кількості проходить збій імунітету і починається подальший ріст пухлини. Таким чином імунний захист ефективний при невеликих пухлинах тому імунотерапія застосовується за зазвичай після хірургічного видалення пухлини і спрямована на запобігання розвитку метастазів.

Прогноз. Середня тривалість життя нелікованих хворих на рак легенів складає близько року з моменту появи основних симптомів захворювання.

Після радикальних операцій тривалість життя хворих значно зростає. Так, по даним І.С.Колесникова (1984), три роки після операції живе більше 50% всіх оперованих, 5 років - біля 30%.Прогноз залежить від стадії захворювання та гістологічної будови пухлини. Кращі результати отримані після видалення високодиференційованих плоскоклітинних пухлин при відсутності метастазів в бронхолегеневих лімфатичних вузлах, гірші - при запущених формах пухлин, а також з центральною перибронхіальною формою росту. При низькодиференційованому раку легень прогноз особливо не сприятливий. Тому лікування дрібноклітинного раку полягає в призначенні хіміопроменевої терапії. Променева та хіміотерапія суттєво не сприяє продовженню тривалості життя. Так середня тривалість життя при консервативному лікуванні раку легенів досягає 16-19 місяців. Проте описані спостереження за хворими, що отримали променеву терапію і жили 3-5 років.

Спостереження за хворими на рак легенів після радикальних операцій показують, що близько 40% їх через 1-2 роки можуть повертатися до трудової діяльності, особливо, якщо вона не пов'язана з великими фізичними навантаженнями.