І СПОСІБ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

Одними з найважливіших характеристик способу жит­тя кожної людини і розвитку суспільства в цілому є показники розподілу і використання соціального часу.

Соціальний час — це час існування, функціонування і розви­тку суспільства як сукупності соціальних систем (груп): від лю­дини до суспільно-економічної формації і людства в цілому. Со­ціальний час є час, пов'язаний із людською діяльністю. Розріз­няють соціальний час окремої людини і соціальний час групи людей або всього суспільства в цілому. Соціальний час групи — це сукупний час усіх індивідів, які утворюють дану групу. Для кожної соціальної групи час є природно-соціальним ресурсом і може змінюватися зі зміною середньої тривалості життя людини, основних етапів життя і чисельності самих людей, котрі утворю­ють дану соціальну групу. За одиницю такого часу беруть не ка­лендарний, а сукупний розмір часу (людино-година, людино-день і т. ін.). На рівні окремої людини соціальний і календарний час збігаються.

Кожна соціальна група характеризується соціальною структу­рою, обумовленою сукупністю соціальних статусів її членів, і структурою видів діяльності, на кожний із який витрачається якась частина соціального часу групи. Вимірюючи витрати часу на кожний вид діяльності і зіставляючи ці витрати із соціальною структурою групи або всього суспільства, можна дістати об'єк­тивні показники, які характеризують як умови для розвитку лю­дей, так і спосіб їхнього життя.

Ресурсною характеристикою соціального часу є фонд часу — кі­лькісно визначений відрізок календарного часу. Сукупний фонд часу

(час соціальної групи) дорівнює добутку фонду часу на чисель­ність індивідів, що становлять соціальну групу. Вимірюється в одиницях, що відображають сукупний характер фонду часу: лю­дино-годинах, людино-днях і т. д. Сукупний фонд часу відобра­жає всю діяльність всіх індивідів даної соціальної групи за пев­ний період календарного часу. Баланс сукупного фонду часу, або просто баланс часу, являє собою розподіл сукупного фонду часу соціальної групи між її елементами і видами діяльності.

Декретування часу — розбиття календарного часу індивіда відповідно до послідовно здійснюваних видів діяльності. Дискре-тування може здійснюватися в досить широких межах за тривалі­стю видів діяльності, частотою і регулярністю їх повторення, за їх послідовністю і чергуванням. Періодом дискретування є відрі­зок календарного часу, протягом якого здійснюється зумовлена зовнішньою природою, біологічним розвитком і конкретним сус­пільством сукупність видів діяльності, пов'язаної із задоволенням основних потреб із забезпечення існування людини. Це — доба, тиждень, рік, етапи життя, пов'язані з розвитком організму, осо­бистості і виконанням людиною її основних соціальних функцій.

Розподіл часу — один із моментів дискретування часу, що складає у встановленні лише тривалості видів діяльності протя­гом певного періоду календарного часу. Результат розподілу часу представляється у вигляді бюджету часу, тобто розподілу фонду часу на різноманітні види діяльності. Сукупний бюджет часу на­селення — це розподіл сукупного фонду часу всього населення або окремих його соціально-демографічних груп за різноманіт­ними видами діяльності. У дослідницькій практиці часто викори­стовується показник: середній бюджет часу, що одержується в результаті ділення сукупного бюджету часу соціальної групи на чисельність індивідів, які входять до складу цієї групи. Сукупний або середній бюджет часу відбиває структуру діяльності соціально­го суб'єкта, узятий у часовому вимірі. Це одна з основних форм представлення структурного часу. Різниці між суб'єктами або еле­ментами суб'єкта відбиваються в розбіжності їхніх бюджетів часу.

Змістовну структуру бюджету часу населення становлять основ­ні види життєдіяльності, що забезпечують задоволення його матері­альних, побутових, фізіологічних, духовних і соціальних потреб.

Для вивчення закономірностей розвитку суспільства і дослі­дження соціального часу велике значення має аналіз бюджетів часу різних типів соціальних суб'єктів, особливо індивідуальних, групових, поселенських, регіональних і загальнодержавних бю­джетів часу.

Однією з основних областей застосування показників розподі­лу часу є вивчення способу життя. Спосіб життя — це сукупність типових видів діяльності, що виражає сутність соціального суб'єкта. Спосіб життя відсвічує стійкі, істотні, якісні і закономірні риси, що характеризують діяльність у конкретному суспільстві. Крім певного кількісного співвідношення видів діяльності, спосіб жит­тя характеризується мотивами, цілями, змістом, систематичністю діяльності, а також стосунками між людьми в процесі діяльності.

Головною перевагою бюджету часу у вивченні способу життя є те, що в бюджеті відбиваються всі або основні види діяльності населення, залежно від тривалості календарного часу, узятого в якості бази бюджету. Аналіз бюджету часу дає змогу виявляти і прогнозувати взаємодії різних елементів способу життя (видів діяльності), виявляти стійкі зв'язки, залежності і тенденції в роз­витку способу життя всього населення й окремих соціальних груп. Бюджет часу є ефективним методом вивчення наслідків ре­алізації тих або інших рішень в економічній і соціальній сфері. На основі вивчення фактичних бюджетів часу різних категорій населення можна визначити час, використання якого суспільству необхідно відповідним чином забезпечувати й організовувати.

14.2. СТРУКТУРА БЮДЖЕТУ ЧАСУ НАСЕЛЕННЯ

Вивчення бюджетів часу дозволяє досліджувати ті сто­рони життя і діяльності населення, що не піддаються безпосеред­ньому обліку й аналізу за допомогою вартісних або натуральних показників.

Основним джерелом інформації про бюджет часу населення служать вибіркові обстеження. Обстеження бюджетів часу бува­ють двох видів — загальні і локальні. Загальні вибіркові обсте­ження проводяться для вивчення усіх витрат робочого і позаро-бочого часу у розрізі соціальних груп населення, статі, віку, осві­ти, місця проживання, місця роботи і т. п. Локальні обстеження проводяться для вивчення окремих видів витрат бюджету часу. Метою локальних обстежень є виявлення фактичної структури і визначення шляхів більш раціонального використання окремих елементів або груп витрат позаробочого часу. Найчастіше при вивченні бюджетів часу використовується анкетний метод об­стеження, за якого респонденти самі здійснюють реєстрацію ви­трат часу за кожний день протягом тижня. Таке обстеження до­зволяє розрахувати тижневий і місячний бюджет часу. Для оцін-

18 1-344

ки річного бюджету необхідно додатково вивчити використання часу в період відпустки. На структуру витрат позаробочого часу істотний вплив мають пори року, тому для одержання більш об'єктивних результатів про бюджети часу населення рекоменду­ється обстеження проводити в кожному сезоні. Доцільно прово­дити обстеження бюджетів часу всіх членів домашніх госпо­дарств, а не тільки працюючих.

Види діяльності, що знаходять висвітлення в показниках бю­джету часу, дуже різноманітні. Тому при вивченні бюджетів часу суттєве значення має правильна класифікація його елементів. У практиці вивчення бюджетів часу частіше за все використову­ються такі напрямки класифікацій:

1. Розподіл загального фонду часу на робочий і позаробочий
час, із виділенням із позаробочого часу вільного часу.

2. Розподіл загального фонду часу на необхідний і вільний час.
Перша класифікація є найбільш поширеною. Відповідно до

даної класифікації загальний фонд часу поділяється за наступни­
ми видами діяльності:
t І. Робочий час. '

♦ Фактична робота (урочний і понаднормовий час);

♦ простої і непродуктивні витрати робочого часу;

♦ регламентовані перерви в роботі;

♦ прийом і здавання робочого місця. '
II. Позаробочий час.

1. Позаробочий час, пов 'язанип із роботою на виробництві:

♦ обідня перерва;

♦ догляд за собою до і після роботи;

♦ пересування до місця роботи й назад.

2. Домашня праця:

♦ покупка продовольчих і непродовольчих товарів;

♦ готування їжі;

♦ догляд за помешканням, меблями і побутовими приладами,
у тому числі прибирання подвір'я (сміття, снігу);

♦ відхід за одягом, взуттям, білизною;

♦ користування послугами побутового обслуговування;

♦ догляд за дітьми;

♦ праця в особистому підсобному господарстві; догляд за ху­
добою, птицею, городом, садом; інші види домашньої праці (в'я­
зання, гаптування, виготовлення предметів домашнього ужитку,
заготівля палива і т. д.).

3. Догляд за собою (дотримання особистої гігієни вдома, кори­
стування лікувальними установами, лазнею, перукарнею і т. д.)

А. Фізіологічні потреби: ; ; /

♦ приймання їжі;

♦ сон.

5. Вільний час:

♦ виховання дітей (перевірка шкільних завдань, участь у готу­
ванні дітьми уроків, читання, розмови, прогулянки та інше);

♦ навчання і підвищення кваліфікації;

♦ громадська робота;

♦ творча діяльність і любительська праця;

♦ заняття фізкультурою і спортом (у тому числі полювання,
рибалка);

♦ відпочинок і розваги.

6. Інші витрати часу:

♦ відвідування різноманітних установ у особистих справах;

♦ нерозподілений час.

Принциповою основою такої класифікації є розподіл загаль­ного фонду часу на робочий і позаробочий час. Робочий час являє собою одне з ключових понять соціального часу. У робочий час здійснюється головна соціальна діяльність — праця, яка спрямована на забезпечення матеріального добробуту. Позаробочий час являє собою різницю між загальним фондом часу і робочим часом.

Другою принциповою основою зазначеної кваліфікації є виді­лення вільного часу в позаробочим часі. Це дозволяє всі інші ви­трати часу розглядати насамперед із погляду резервів зростання кількості вільного часу.

Друга класифікація відрізняється від першої тим, що в ній не вказуються чітко межі між робочим і позаробочим часом. У не­обхідний час включається як робочий, так і значна частина поза­робочого часу. Об'єднує класифікації виділення вільного часу з загального фонду часу. Один із варіантів класифікації другого виду, запропонований академіком С. Г. Струмиліним, виглядає так:

А. Необхідний час — містить у собі виробничу працю в суспіль­ному виробництві й особистому господарстві; домашню працю, пов'язану із готуванням їжі, доглядом за дітьми й іншими витра­тами; втрати часу на ходьбу і їзду на роботу й назад, а також на покупки; фізіологічні потреби на їжу і сон.

Б. Вільний час (дозвілля), що витрачається на фізичний розви­ток (фізкультура і спорт, прогулянки, туризм); культурну самоді­яльність (суспільні обов'язки, навчання, читання книг, газет, від­відування лекцій, музеїв); культурний відпочинок (кіно, театр та інші видовища, домашні ігри, шахи тощо); інші розваги (прий­мання гостей, ходіння в гості і т.ін.); бездіяльний відпочинок.

18Ч-344

Крім цих двох основних класифікацій фонду часу за видами діяльності, при вивченні бюджету часу використовуються і кла­сифікації, побудовані за іншими ознаками. Серед них можна ви­ділити:

• класифікацію елементів часу за ступенем раціональності їх
витрат; класифікацію елементів витрат часу за місцем їх здійснення;

• класифікацію елементів позаробочого часу залежно від форм
задоволення потреб.

Так, при аналізі робочого часу розрізняють: а) час присутності на робочому місці, або екстенсивний робочий час; б) час саме праці («трудовий час»), коли з часу присутності на роботі виклю­чаються прямі втрати часу, використовувані в робочий час для іншої діяльності; в) продуктивний час, або інтенсивний робочий час, коли з «трудового часу» виключаються сховані втрати (усу­нення браку в роботі, виконання робіт і операцій, не обумовле­них прямими обов'язками і т. п.).

Аналогічні підходи до розподілу часу по ступеню раціональ­ності витрат використовуються і при дослідженні позаробочого часу. Наприклад, при аналізі витрат часу на одержання різнома­нітного виду послуг у сферах побутового і соціального обслуго­вування з загальної витрати часу на одержання послуги виділя­ють час на пересування до об'єкта послуг, прямі втрати часу на чекання і час, що витрачається на безпосередньо одержання по­слуги. Такий розподіл дозволяє виявити обсяг нераціональних витрат часу (час чекання і пересування) і намітити шляхи їх ско­рочення.

Усі процеси праці, побуту і відпочинку населення протікають у конкретних умовах матеріальної структури населених пунктів (просторова організація населеного пункту, розселення населен­ня, розміщення елементів інфраструктури). Соціальні процеси відіграють головну роль у формуванні просторової структури на­селених пунктів. Водночас, ця структура, у свою чергу, постійно впливає на бюджет часу населення. Розмір нераціональних ви­трат часу значною мірою визначається, з одного боку, взаємним розміщенням житла, місць роботи й установ обслуговування, з іншого боку, режимом роботи і пропускної здатності установ об­слуговування.

В основу класифікації елементів витрат часу за місцем їх здій­снення покладений принцип поділу всіх процесів життєдіяльнос­ті людини у просторово-часових рамках структури населеного пункту на: а) перебування в житлі, б) перебування на роботі, в) перебування в установах обслуговування і г) пересування. Прин-

цип взаємозв'язку витрат часу і місця їх здійснення є головною особливістю всіх містобудівних класифікацій бюджету часу.

Класифікація елементів витрат позаробочого часу залежно від форм задоволення потреб дає змогу поділити увесь позаробочий час на час, витрачений на задоволення потреб у домашньому гос­подарстві (сім'ї), і за його межами.

14.3. СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ БЮДЖЕТІВ ЧАСУ

Використання бюджету часу населенням залежить від безлічі чинників, зокрема від природно-кліматичних умов життя, місця проживання, національних традицій, демографічних харак­теристик, фізіологічних і психологічних особливостей окремих людей або соціальних груп. Найбільший вплив на структуру і ха­рактер використання часу мають соціально-економічні фактори: соціальний статус, рівень освіти, родинний стан, житлові умови, рівень доходу, наявність у домогосподарстві предметів культур­но-побутового призначення, доступ до різноманітного роду по­слуг і ін. Аналіз впливу всіх цих факторів на використання бю­джету часу здійснюється із застосуванням методу статистичних групувань. Застосування методу групувань дає змогу визначити різниці у використанні часу в груп населення з різними умовами життя, оцінити можливості збільшення кількості вільного часу і намітити конкретні заходи щодо розвитку секторів економіки, які надають різні послуги населенню.

При опрацюванні матеріалів обстеження бюджетів часу насе­лення застосовують статистичні групування, що відбивають різні зв'язки між наявною інформацією. Під час статистичного аналізу розрізняють три види зв'язків, що знаходять своє відображення у різних групуваннях:

• розподіл витрат часу за період обстеження залежно від гра­
дації певної ознаки (фактора), наприклад від розміру середньо-
душового доходу;

• розподіл витрат часу за період обстеження залежно від гра­
дації двох і більш ознак (факторів), наприклад, від розміру серед-
ньодушового доходу і від віку;

• розподіл певних витрат часу за період обстеження залежно
від градації витрат часу на інші цілі. Наприклад, розподіл вільно­
го часу залежно від витрат часу на ведення домашнього госпо­
дарства.

У статистичній практиці при аналізі бюджетів часу найчасті­ше вивчається розподіл часу в різних соціальних груп населення залежно від статі, віку, положення в зайнятості, положення в за­нятті, рівня освіти, виду і складу домогосподарства, величини середньодушового доходу, забезпеченості житловою площею і її благоустрою, розміру присадибної (дачної) ділянки, тривалості домашньої праці, часу відпочинку і т. п.

Перш ніж складати статистичні групувальні таблиці, слід ви­значити, які групувальні ознаки безпосередньо впливають на ви­користання бюджету часу (на окремі витрати) і як вони пов'язані між собою, а також знати розподіл за цими ознаками всіх обсте­жених осіб.

Побудова різних статистичних групувань використання бю­джету часу дає можливість одержати статистичні показники, що характеризують розподіл часу. До таких показників належать: показники структури витрат часу на різні види діяльності; серед­нє значення витрат часу на певний вид діяльності на одного об­стеженого; частота витрат часу; середній час витрат у розрахунку на одну особу, що показало дану витрату; інші показники, що ха­рактеризують ряд розподілу (мода, середнє квадратичне відхи­лення, коефіцієнт варіації і т. д.).

Вивчення різниць структур бюджету часу у різних соціальних і демографічних груп населення, жителів міста і сільської місце­вості, у різні пори року й у різних регіонах є основним завданням статистики бюджету часу населення. Для оцінювання різниць у структурах витрат часу за окремими групами і категоріями насе­лення використовується показник подібності структур Р -1 -

ників відомий як інтегральний коефіцієнт структурних розбіжно­стей К. Гатева:

Аналогічні переваги має простіший в обчисленні показний структурних розбіжностей бюджетів часу — індекс А. Салаи: Ч

к = Iffi^-T ^H

^c \n_mjd_i +d, I '