СТРУКТУРА СУКУПНИХ ВИТРАТ

ДОМОГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ у 1999 році¹

(за матеріалами обстеження умов житія домогосподарств,у %)

* До інших витрат належать: допомога родичам та іншим особам, купівля акцій, сертифікатів, вклади до банків, аліменти, будівництво житла тощо.

Важливими характеристиками споживання є показники його структури. Аналіз структур важливий не тільки для виявлення

¹ Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат України; За ред. О. Г. Осауленка; Відп. за вип. В. А. Головко. — К.: Техніка, 2000. — С. 431.

закономірностей динаміки споживання, а й для вирішення за­вдань прогнозування. Структура споживання, звичайно, визнача­ється структурою його споживчих витрат. Структура споживчих витрат населення вивчається за матеріалами вибіркового обсте­ження умов життя домашніх господарств. У кожної групи насе­лення, залежно від потреб і рівня доходів, своя структура і свій певний тип споживання. Структура споживання може вивчатися за укрупненими групами витрат і за більш детальними групами. Приклад структури споживання сімей України в укрупненому угру­пованні статей витрат сукупного бюджету наведений у табл. 12.2.

Докладніше структура витрат вивчається окремо за кожною з укрупнених груп. Наприклад, у групі «харчування» виокрем­люють такі підгрупи продуктів харчування: м'ясо і м'ясопро­дукти, молоко і молочні продукти, яйця, риба і рибопродукти, цукор, олія, картопля, овочі і баштанні, фрукти і ягоди, хлібні продукти.

Статистичні органи України ведуть постійне спостереження за 22 найважливішими продуктами харчування з наступними місяч­ними нормами їх споживання однією людиною без урахування її вікових особливостей.

НОРМИ СПОЖИВАННЯ НА МІСЯЦЬ НА ОДНУ ОСОБУ, КГ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ:

Борошно пшеничне вищого гатунку

Хліб пшеничний із борошна першого гатунку

Вермішель із пшеничного борошна вищого гатунку

Крупа манна

Яловичина

Свинина

Курятина

Ковбаса варена першого гатунку

Молоко пастеризоване

Сир жирний

Сир твердий

Сметана

Масло вершкове

Яйця

Цукор-пісок

Рослинна олія

Картопля ^!'

Капуста ■ • ' . '

Морква

Буряк , ,

Цибуля ріпчаста . ,,_:,

Яблука

За даним набором продуктів визначаються мінімальні витрати на харчування. До цього переліку включено товари, які є у про­дажу по всій території країни. Це дозволяє більш об'єктивно ана­лізувати динаміку вартості набору продуктів і оцінювати міжре­гіональні розбіжності в харчуванні.

Поряд із натуральними показниками споживання окремих продуктів харчування обчислюється його калорійність у серед­ньому за добу в розрахунку на одну особу і встановлюється кіль­кість харчових речовин у складі споживаних продуктів, вміст у них білків, жирів і вуглеводів.

У групі непродовольчих товарів виділяються: готовий одяг; тканини; взуття; галантерея; меблі, килими і килимові вироби; господарські побутові товари; культтовари; легкові автомобілі, мотоцикли і велосипеди; тютюнові вироби; будівельні матеріали; медикаменти, предмети санітарії і гігієни; мило і синтетичні мийні засоби; інші непродовольчі товари.

Обсяги споживання по кожній із груп непродовольчих товарів характеризуються в статистиці роздрібного товарообігу обсягами продажу відповідних товарів, а в статистиці бюджетів домашніх господарств — витратами на їх придбання.

Для характеристики матеріального добробуту населення ши­роко використовуються показники забезпеченості домашніх гос­подарств предметами тривалого користування, до яких відносять: телевізори, радіоприймальні устрої, магнітофони, відеомагніто-фони, відеокамери, холодильники і морозильні камери, пральні і посудомийні машини, електропилососи, швейні і в'язальні ма­шини, годинники, комп'ютери, легкові автомобілі, мотоцикли і моторолери, велосипеди і мопеди, фотоапарати тощо.

Забезпеченість населення товарами тривалого користування характеризується узагальнюючими показниками, які обчислю­ються за кожним видом товару в розрахунку на 1000 осіб або на 100 домогосподарств.

Рівень життя населення в сучасних умовах визначається не лише достатніми розмірами споживання продуктів харчування і забезпеченістю непродовольчими товарами, а й споживанням різ­номанітного роду послуг. Обсяг і динаміка їх споживання є од­ним із важливих індикаторів рівня життя. Чим більше ресурсів населення може спрямовувати на задоволення своїх потреб у різ­номанітних послугах, задовольнивши попередньо першочергові потреби в їжі, одязі і взутті, житлі й основних предметах трива­лого користування, тим вищим стає рівень його добробуту.

У групі послуг виокремлюють оплату житла і комунальні по­слуги; побутові послуги; освітні послуги; транспортні послуги; послуги зв'язку; послуги дитячих дошкільних установ; послуги санаторно-курортних установ і будинків відпочинку; медичні по­слуги; послуги фізичної культури і спорту; послуги установ куль­тури, мистецтва й інших установ дозвілля; правові послуги; стра­хові і фінансові послуги; туристсько-екскурсійні послуги; ритуальні послуги і т. ін.

Рівень загальних споживчих витрат, а також витрати за окреми­ми групами товарів і послуг обчислюють, як правило, у середньому на душу населення, на одне або на 100 домашніх господарств.

Порівняння рівнів фактичного споживання конкретного това­ру або послуги з рівнями, визначеними чинними раціональними нормативами їхнього споживання, дає можливість дістати оцінку ступеня задоволення потреб населення в даному товарі або по­слузі. Коефіцієнт задоволення потреби в /-му товарі (послузі) розраховується за такою формулою:

К -**L

де #_Ф.,<7_Н.— рівень відповідно фактичного і нормативного спо­живання /-го товару (послуги) у середньому на душу населення.

У разі, коли нормативи споживання встановлені для окремих соціально-демографічних груп населення, то середній норматив­ний рівень споживання розраховується за формулою:

k —

IX

Цей метод розрахунку загального коефіцієнта задоволення по­треб дозволяє дати порівняльну оцінку індивідуальних коефіцієн­тів і виявити вплив кожного з них на загальний показник.

Та чи інша формула розрахунку показника задоволення по­треб вибирається з огляду на завдання дослідження. Якщо потрібно дістати загальний коефіцієнт задоволення споживання й оцінку розміру недостатнього споживання товарів і послуг до нор­мативного рівня усім населенням або в середньому на душу, то вибирається агрегатна форма його розрахунку. При необхідності оцінки впливу на загальний коефіцієнт задоволення споживання окремих (індивідуальних) коефіцієнтів вибирається форма коефі­цієнта як середнього з індивідуальних показників.

12.4. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СПОЖИВАННЯ

Інтегральні показники споживання дають лише загаль­не уявлення про обсяг і структуру споживання населенням мате­ріальних благ і послуг. Проте, як уже зазначалося в розд. 11, іс­нує диференціація населення як за рівнем доходів, так і за ступе­нем розвиненості потреб. У зв'язку з цим, для одержання достат­ньо повної характеристики споживання доцільно вивчати не ли­ше загальні показники споживання для всього населення, а й для різних соціально-економічних груп.

Аналізуючи споживання, розглядають групи населення, що відрізняються одна від одної за різними ознаками: статтю, віком, характером занять, рівнем доходу, розміром домогосподарства, місцем проживання тощо. Основним критерієм поділу населення на групи є модель споживання, притаманна тій чи іншій групі населення.

Так, за статтю і віком доцільно виокремлювати такі групи: ді­ти віком від 1 до 3 років, від 4 до 6 років, від 7 до 10 років, від 11 до 13 років; від 14 до 17 років (окремо дівчата і юнаки); насе­лення працездатного віку (чоловіки — від 18 до 59 років, жінки — від 18 до 55 років); населення непрацездатного віку (чоловіки — від 60 до 74 років, 75 років і більше, жінки — від 55 до 74 років,

151-344

I

75 років і більше). Залежно від завдань дослідження ці групи мо­жуть бути об'єднані в більші значні групи або поділені на дрібніші.

Угруповують сім'ї залежно від кількості їх членів: одинаки, сім'я з 2, 3, 4, 5, 6 і більше осіб, або від кількості дітей віком до 16 років у них: сім'я з 1, 2, 3, 4 і більше дітей.

За видом занять і характером трудової діяльності виокремлю­ють 5 груп працівників:

• зайняті переважно розумовою працею (керівники усіх рів­
нів, спеціалісти, працівники культури і науки та ін.);

• зайняті легким фізичним трудом (робітники сфери обслуго­
вування, медсестри, санітари, продавці промислових товарів та ін.);

• зайняті середньою по важкості працею (водії, лікарі хірурги,
працівники громадського харчування, продавці продовольчих то­
варів та ін.);

• зайняті важкою фізичною працею (будівельні робітники, сіль­
ськогосподарські робітники, теслярі, такелажники та ін.);

• зайняті особливо важкою працею (шахтарі, сталевари, лісору­
би, грабарі, вантажники, труд котрих мало механізований, і т.д.).

Споживання цих груп населення відрізняється, насамперед, споживанням продовольчих товарів, оскільки характер їхньої праці потребує різноманітної кількості енергії, а отже, і різної за калорійністю їжі. Критичною нормою споживання у світовій прак­тиці вважається приймання їжі з калорійністю 2000 ккал на добу або близько 8400 кілоджоулів (1 ккал = 4,184 кДж).

Вивчаючи споживання, застосовують різні угруповання мате­ріальних благ і послуг: за матеріальним складом, за джерелами фінансування споживання, за джерелами одержання, за призна­ченням матеріальних благ і послуг.

Основним показником споживання служить рівень індивіду­ального споживання. Він визначається як середній розмір спо­живання визначених товарів і послуг на душу населення. Розра­ховується діленням річного обсягу конкретного виду товару або послуги на середньорічну чисельність населення. Рівень індиві­дуального споживання обчислюється як в цілому, так для окре­мих груп населення.

Оскільки споживання, як правило, здійснюється в домашньо­му господарстві (сім'ї), варто враховувати загальновідомий факт, що витрати сім'ї на споживання зростають не прямо пропорційно до зростання кількості членів сім'ї, а повільнішими темпами. Так, сім'ї з двох дорослих осіб потрібно менше коштів на забезпечен­ня однакового рівня споживання, ніж двом сім'ям, кожна з яких складається з однієї дорослої людини. Тому у статистиці спожи-

вання, крім розрахунку показників на душу населення, застосо­вують поняття споживання на еквівалентного споживача або на умовну споживчу одиницю.

Для розрахунку кількості еквівалентних споживачів викорис­товуються спеціальні коефіцієнти. У міжнародній практиці най-ширше застосовують коефіцієнти Організації економічного спів­робітництва і розвитку, так називану Оксфордську шкалу. За ці­єю шкалою першому дорослому члену сім'ї присвоюється коефі­цієнт, що дорівнює 1, кожному наступному дорослому — 0,7 і кож­ній дитині — 0,5. Отже, у разі використання цих коефіцієнтів сім'я з 4 осіб (батьки і двоє дітей) розглядатиметься не як 4, а як 2,7 споживчі одиниці.

Існують і інші підходи до визначення значень коефіцієнтів. У 1955 році С.Пре і Х.Хаутеккер запропонували шкалу перевід­них коефіцієнтів, за якою дорослому чоловіку присвоювався ко­ефіцієнт, що дорівнює 1,0;'дорослій жінці — 1,3; а дітям залежно від віку: до 1 року — 0,5; від 1 до 4 років — 0,6; від 5 до 9 років — 0,7; від 10 до 13 років — 1,4; від 14 до 17 років: юнакам — 1,3; дівчинам — 1,4.

У США вплив складу домогосподарства враховують перера­хунком чистого доходу домогосподарства на дохід, еквівалент­ний його складу. Для цього використовують таку формулу:

D

(N + 0,7 К)''

де W— середньодушовий дохід домогосподарства, еквівалентний його складу; N— кількість дорослих членів домогосподарства; К— кількість дітей; D — чистий дохід домогосподарства; є — еластич­ність потреб від складу домогосподарства (у розрахунках беруть 0,65 <е< 0,75).

Показники споживання можуть подаватися в натуральних ве­личинах і у вартісному виразі. Натуральні показники споживання використовуються для оцінювання споживання основних продук­тів харчування, одягу і взуття, товарів тривалого користування. Натуральні показники необхідні також для оцінювання вмісту в їжі поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мікро-і макроелементів).

Забезпеченість населення товарами тривалого користування оцінюється кількістю тих чи інших товарів, що припадають на певну кількість домогосподарств (на 1, 100 або 1000), або на пев­ну чисельність населення (на 1000 або 10 000 осіб). Під забезпе-

15Ч-344

ченістю, у даному разі, розуміють ступінь поширення даних то­варів в особистому користуванні громадян. Точнішу характерис­тику забезпеченості населення товарами тривалого користування дає коефіцієнт поширеності, що виражається часткою домого-сподарств, які мають щонайменше один предмет даного виду у загальній кількості домогосподарств.

Якщо відомі показники забезпеченості тим чи іншим товаром окремих соціальних груп населення або груп домогосподарств, то середню забезпеченість знаходять як середню зважену, де ва­гами є частки цих груп населення (домогосподарств) у загальній чисельності населення (домогосподарств).

Аналізуючи споживання у вартісному виразі, використовують поточні ціни, за якими були придбані товари і послуги. Для вар­тісного оцінювання отриманих населенням товарів і послуг у на­турі використовують роздрібні ціни або ціни виробництва.

Структура споживчих витрат різних соціально-економічних груп населення істотно залежить від рівня доходів домашнього господарства. Статистична закономірність залежності споживчих витрат від рівня прибутків, відома як закон Енгеля, полягає ось у чому: чим нижче дохід, тим більша його частина витрачається на харчування, і, отже, знижуються витрати на задоволення інших потреб. Зі зростанням доходів домашнього господарства абсолю­тні витрати на харчування зростають, але їх частка в усіх витра­тах знижується, частка витрат на непродовольчі товари зміню­ється незначно за різкого зростання частки витрат на задоволення культурних потреб.

Показники питомої ваги витрат на харчування в загальних споживчих витратах є соціальними індикаторами матеріального становища населення. Збільшення частки витрат на харчування в споживчих витратах призводить до зниження частки витрат на інші товари і послуги, споживання яких характеризує вищий рі­вень життя (табл. 12.3).

Структури споживання двох різних груп населення у визначе­ний період часу або однієї групи за два періоди порівнюють за допомогою коефіцієнта подібності структур (Р).

К =

де dj і dj — частки окремих видів споживчих витрат домашніх господарств у порівнюваних періодах або двох різних груп домо­господарств в одному із досліджуваних періодів.

Таблиця 12.3