КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ11.1. ВИДИ І СКЛАД ДОХОДІВ Рівень життя населення у вирішальному ступені обумовлений доходами домашніх господарств. Доходи, тобто ресурси в грошовому і натуральному виразі, які можуть бути використані на задоволення особистих потреб, податкові й інші обов'язкові і добровільні платежі, а також заощадження, становлять основу матеріального добробуту населення. Саме доходи є еконо-" мічною основою задоволення населенням практично усіх своїх потреб. Завдання соціальної статистики під час вивчення доходів полягає в одержанні кількісних характеристик загального обсягу доходів населення, їх структури, розподілу між окремими групами населення і за основними напрямками їх використання. Статистика вивчає склад і реальний зміст доходів, джерела їх одержання і на що вони використовуються. Особлива увага приділяється вивченню розподілу доходів між різними соціальними групами населення. У новій Системі національних рахунків (СНР) ООН 1993 року поняття доходу ґрунтується на концепції, запропонованій англійським економістом Дж. Хіксом. За цією концепцією, дохід визначається як максимальна сума, яка може бути витрачена на споживання протягом деякого періоду за умови, що власний капітал домашнього господарства за цей період не зміниться. Іншими словами, показники доходів показують, скільки домогосподарства можуть витратити на споживання, не стаючи при цьому біднішими. Виходячи з цієї концепції, розрізняють такі види доходів, що відбивають різноманітні етапи процесу утворення і розподілу доходів: первинні доходи; доходи, що є у розпорядженні (наявні доходи); скориговані наявні доходи. Специфічною особливістю показників доходів є те, що вони одночасно відбивають економіч- ні та соціальні процеси і явища. У зв'язку з цим у статистичній практиці використовуються різні за способами обчислення показники доходів. Вивчаючи доходи на макроекономічному рівні, використовують показники доходів, що обчислюються в СНР. Первинні доходи домашніх господарств Дп — це доходи, які отримані домашніми господарствами в результаті первинного розподілу доходів. Вони містять у собі оплату праці за виконану за наймом роботу, інші змішані доходи, а також чисті доходи від власності й прибуток від житлових послуг, що надаються власником житла для власного споживання. Чисті доходи від власності визначаються як різниця між сумою доходу, отриманого від власності, і сумою витрат на неї. Валовий наявний дохід домашніх господарств Др являє собою суму доходів Дп, отриманих домашніми господарствами в результаті первинного розподілу (первинний дохід домашніх господарств), а також тих, які є результатом: перерозподілу доходів у грошовій формі — поточних трансфертів Тд: ДР=Дп+тд. Трансферт — операція, при якій товари, послуги або кошти даються в односторонньому порядку, без одержання натомість якогось еквівалента. До поточних трансфертів, які додаються до первинного доходу при визначенні наявного доходу, належать виплати соціального характеру (пенсії, стипендії, різні допомоги і т.ін.), страхові премії і відшкодування та ін. Трансферти, виплачувані домашніми господарствами у вигляді податків, штрафів, пені, відрахувань на соціальне страхування тощо, віднімаються від первинного доходу. Трансферти можуть даватися домашнім господарствам не тільки в грошовій, але й у натуральній формі у вигляді товарів або безкоштовних послуг. Це так звані соціальні трансферти в натурі Т„. Якщо вартість цих трансфертів у грошовому виразі додати до наявного доходу, то утвориться валовий скоригова-ний наявний дохід домашніх господарств: .: дрс=др+тп. Валовий наявний дохід і валовий наявний скоригований дохід обчислюються в поточних цінах. Для аналізу динаміки доходів в умовах зміни споживчих цін здійснюється їх перерахунок у порівнянних цінах. На початковому етапі використання наявного доходу домашніх господарств поділяється на витрати на кінцеве споживання і на валове заощадження домашніх господарств. У світовій практиці широко використовується макроекономічний показник — норма заощадження по сектору домашніх господарств, обчислювана як відношення суми заощаджень до валового наявного доходу. Вивчення факторів, що впливають на норму заощадження, є важливим завданням статистики і становить практичний інтерес під час розробки інвестиційної політики. Вивчення доходів на макроекономічному рівні дає загальне уявлення про доходи населення, але цих даних не достатньо для всебічного аналізу рівня життя людей, на яке суттєво впливає рівень їх матеріального забезпечення. Розподіл доходів у суспільстві відбувається під впливом безлічі факторів, сукупна дія яких призводить до нерівномірного розподілу доходів між членами суспільства, у результаті для пом'якшення цієї нерівності будь-яка держава виробляє і реалізує механізми соціального захисту менш забезпечених верств населення. Для розробки ефективних заходів соціальної політики й адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення необхідно мати інформацію про реальний розподіл доходів у суспільстві. Надходження такої інформації забезпечує статистика за допомогою диференційованого підходу до вимірювання рівня доходів за окремими групами населення і домашніх господарств, які мають різні соціально-демографічні характеристики та умови життя. Це завдання соціальна статистика вирішує за допомогою вибіркових обстежень умов життя домашніх господарств. Мета цих обстежень така: а) одержання даних про розподіл населення за рівнем матеріа б) одержання вагових показників для розрахунку індексів в) забезпечення інформацією для упорядкування рахунків сек З 1999 року такі обстеження в Україні проводяться щокварталу. Основним показником матеріальної забезпеченості домашнього господарства є його загальний (сукупний) дохід, який утворюється за рахунок доходів різних видів, одержуваних членами до-могосподарства. Загальний дохід домашнього господарства містить у собі грошові доходи з усіх джерел надходження; вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства (за відрахуванням матеріальних затрат на її виробництво) і в порядку самозаготівель; вартість грошової допомоги та подарованих родичами й іншими особами продуктів харчування, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; суму пільг і субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання скрапленого газу, твердого і рідкого палива; сума пільг на оплату санаторно-курортних путівок, послуг міжміського транспорту та зв'язку. Грошові доходи як складова частина загального доходу домашнього господарства складаються із суми грошових та натуральних надходжень (у грошовій оцінці), отриманих членами домо-господарства у вигляді оплати праці (за винятком прибуткового податку та обов'язкових відрахувань); доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості; доходів від власності у вигляді процентів, дивідендів, продажу акцій та інших цінних паперів; надходжень від продажу нерухомості, особистого і домашнього майна, худоби, продукції особистого підсобного господарства і продуктів, отриманих в порядку самозаготівель; соціальних допомог, пенсій, стипендій, грошових допомог від родичів та інших осіб; інших грошових доходів. Крім грошових і загальних доходів під час вибіркового обстеження умов життя домогосподарств розраховуються сукупні ресурси домогосподарства, до складу яких включаються суми загальних доходів, використаних заощаджень, приросту в обстежуваному періоді позик, кредитів і боргів, узятих домогосподарст-вом, а також сума повернутих домогосподарству боргів. Цей показник відображає потенційні ресурси домогосподарства, отримані в обстежуваному періоді незалежно від джерел їх надходження. Доходи домашніх господарств обчислюються в грошовому еквіваленті. Доходи, що отримані домогосподарствами у вигляді натуральних продуктів і послуг, розраховуються за кожним видом продукту (послуги) у цінах його продажу. Серйозна проблема постає з обліком у складі сукупного доходу домашніх господарств безкоштовних соціальних трансфертів у натурі (у сфері освіти, медичного обслуговування, соціальних послуг і т. ін.), що враховуються в СНР під час розрахунку скоригованого наявного доходу домашніх господарств. Ця проблема пояснюється складністю визначення частини сукупного доходу конкретного домашнього господарства, яка утворюється за рахунок безкоштовних послуг соціального характеру, оскільки для цього необхідно знати не лише те, якою мірою дане домогосподарство користувалося конкретними послугами, а й реальну вартість наданих йому послуг. Одним із завдань статистики є вивчення рівня, структури, розподілу і використання доходів. За класифікаційні ознаки під час вивчення рівня, розподілу і використання доходів найчастіше застосовуються такі: все населення (домашні господарства), населення окремих регіонів, міське і сільське населення, окремі соціальні або квантильні групи населення. Під час вивчення структури доходів насамперед аналізуються джерела їхнього утворення. Усі джерела утворення сукупного доходу можна об'єднати у групи: а) оплата праці робітників усіх видів господарських одиниць за б) соціальні трансферти у грошовій і натуральній формі; в) дохід від індивідуальної і підприємницької діяльності, що г) дохід від власності; д) інші доходи. У рахунку утворення доходів СНР оплата праці включає: • нараховану заробітну плату за відрядними розцінками, та • доплати і надбавки до тарифних ставок і окладів; виплати за • премії і винагороди, доплати за вислугу років; оплату щорі • виплати за участь у прибутках, передбачені трудовим дого • оплату праці в натуральній формі, вартість продукції, що • витрати на відрядження та підйомні; • вартість виданого спецодягу, спецвзуття і спецхарчування; • витрати на навчання і підвищення кваліфікації робітників і т. ін. Сюди включаються і відрахування на соціальне страхування. Соціальні трансферти у грошовій формі об'єднують у собі трудові і соціальні пенсії, стипендії учням, різноманітного роду допомоги і виплати із соціального забезпечення. Соціальні трансферти в натурі містять у собі товари і послуги, які надаються домашнім господарствам безоплатно установами охорони здоров'я, освіти, культури, добродійними фондами й іншими громадськими організаціями. Дохід від власності утворюється у виді дивідендів, відсотків за вкладами, ренти тощо. До інших доходів відносять, насамперед, доходи, які отримані від тіньової економіки. Вітчизняна статистика оцінює обсяги доходів від тіньової економіки за допомогою експертних оцінок, за даними бюджетної статистики, соціологічних обстежень і розрахунків, проведених за даними макроекономічної статистики. Наявна інформація про склад доходів домашніх господарств дозволяє вивчати їх структуру за різними напрямками: формами власності джерел одержання доходів (державна, муніципальна, колективна, акціонерна, приватна); видами доходів (заробітна плата і прирівняні до неї доходи; прибуток від власності і підприємницької діяльності, пенсії, стипендії, допомоги, доходи від цінних паперів, позички, доходи від тіньової економіки); формами розподілу доходів (доходи від праці, від індивідуального і приватного підприємництва, від особистого підсобного господарства тощо). 11.2. ПОКАЗНИКИ ДОХОДІВ У статистиці рівня життя використовуються різноманітні показники доходів і, насамперед, абсолютні значення сукупних доходів домашніх господарств і складових цих доходів у грошовому виразі. Розрізняють номінальні доходи і наявні доходи населення (домашніх господарств). Номінальні доходи завжди характеризують суму нарахованих доходів, тобто суму доходів з урахуванням податків і обов'язкових платежів. Наявні доходи — це кінцеві доходи населення, які можуть бути використані на споживання і накопичення домашніми господарствами. Після відрахування податків і обов'язкових платежів номінальні доходи стають наявними доходами. Скажімо, нарахована заробітна плата робітникам за виконану роботу є номінальною (валовою) заробітною платою (у міжнародній статистиці праці цій заробітній платі відповідає поняття заробітку або винагороди «брутто»). Фактично виплачена (чиста) заробітна плата являється наявною заробітною платою або заробітком (винагородою) «нетто». Під час аналізу динаміки рівня життя необхідно використовувати показники не лише наявних доходів, а й у реальному їх значенні, оскільки на обсяг товарів і послуг, які можуть бути при- 131-344 дбані домашніми господарствами на одержувані ними доходи, значний вплив має зміна цін. Реальні доходи населення — це наявні доходи населення з урахуванням змін споживчих цін. Реальні доходи характеризуються кількістю споживчих товарів і послуг, які можуть бути придбані на наявні доходи з метою задоволення своїх особистих потреб і накопичення. Отже, реальні доходи залежать не лише від розміру наявних доходів, а й від динаміки цін на споживчі товари і послуги. Вони підвищуються зі збільшенням наявних доходів при сталому рівні цін або знижуються за незмінного доходу і зростання цін. Реальні доходи за період визначають як співвідношення наявних доходів за цей період та індексу споживчих цін. У статистичній практиці зазвичай широко використовуються відносні величини реальних доходів — індекс реальних наявних доходів: Т Р ДРР =Т~' '■■■■• Р Де Ід —індекс наявних доходів у номінальному вираженні; Ір — зведений індекс споживчих цін. Реальну можливість наявних доходів характеризує також такий показник, як їх купівельна спроможність, що вимірюється кількістю товарів (кожного окремо), яку можна було б придбати на суму середньодушового наявного доходу за середніми цінами покупки. Показники доходів обчислюються як у цілому по всьому населенню, так і за основними соціальними групами населення. Для забезпечення можливості проведення порівняльного аналізу доходів населення за окремими регіонами, галузями економіки або соціальними групами використовуються показники середніх доходів на душу населення або на одне домашнє господарство. Середні значення доходів розраховуються діленням відповідних доходів за певний період (як правило, за рік) на середню чисельність населення (середню кількість домашніх господарств) за цей же період. Середнє значення може розраховуватися не лише для загальних показників доходів, а й для показників їх складових частин. На практиці найширше застосовують такі середні показники Середньодушовий сукупний дохід визначається як відношення всього сукупного доходу до середньорічної чисельності населення. Середня номінальна заробітна плата працівників окремих підприємств, галузей, регіонів і країни в цілому розраховується за нарахованим фондом оплати праці і відповідною середньою чисельністю зайнятого населення. Реальна середня заробітна плата визначається відніманням від середньої номінальної заробітної плати податків і обов'язкових платежів з урахуванням індексу споживчих цін на товари і послуги. Середня пенсія за період обчислюється як відношення суми нарахованих пенсій за віком, інвалідністю, втратою годувальника, за вислугу років, соціальних пенсій та ін., з урахуванням компенсаційних виплат, до середньої чисельності пенсіонерів за цей період. При визначенні середнього розміру стипендії враховуються всі види стипендій, які виплачуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів організацій і підприємств. Середню допомогу визначають, виходячи із суми виплати усіх видів допомог і одноразових виплат та середньої чисельності населення, яке користується цими допомогами. Оскільки доходи є економічною основою рівня життя, держава визначає, виходячи з досягнутого рівня соціально-економічного розвитку країни, мінімальні доходи населення або соціальні гарантії. Розміри цих доходів визначаються в законодавчому порядку. Вони не є статистичними показниками, але як соціальні гарантії є базою порівняння для оцінювання досягнутого рівня життя. До таких соціальних гарантій, обумовлених у законодавчому порядку, належать: прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата і мінімальна пенсія за віком. Прожитковий мінімум — це вартісний розмір достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць в середньому на одну особу, а також окремо для тих, хто належать до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для кожного домашнього господарства визначається з урахуванням його фактичного складу як сума відповідних показників для його членів.
13*1-344 I,1 ...... і Набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров'я людини і забезпечення її життєдіяльності, становить мінімальний споживчий кошик. Основу мінімального споживчого кошика утворює набір продуктів харчування (мінімальний продовольчий кошик), який формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини у продуктах харчування з огляду на їх хімічний склад та енергетичну цінність, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я. Набори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для основних соціальних і демографічних груп населення наведені в дод. 6. У регіонах, виходячи з місцевих можливостей, для розробки і реалізації регіональних соціальних програм, можуть встановлюватися регіональні прожиткові мінімуми, розмір яких не може бути нижчим від загальнодержавного прожиткового мінімуму. Мінімальна заробітна плата — це нижня її межа, яка встановлюється за найменш кваліфіковану, просту працю. її розмір лежить в основі розрахунку всіх інших ставок заробітної плати. Мінімальна пенсія являє собою відповідно її нижню межу, яка встановлюється нормативними актами. 11.3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ Процес соціально-економічного розшарування суспільства має у своїй основі цілий ряд об'єктивних і суб'єктивних причин. З переходом до ринкових відносин в економіці цей процес ще більше посилився за рахунок нерівномірного розподілу доходів. Це пояснюється тим, що доходи різних категорій населення істотно відрізняються як за обсягом, так і за структурою джерел надходження. Різниця в доходах зумовлюється фізичними та інтелектуальними здібностями людини виконувати певну роботу, її схильністю до ризику і можливостями організувати власний бізнес або працювати за наймом. Тому для повноти характеристики рівня життя населення поряд із зведеними макроекономічними показниками доходів і споживання, середніми показниками доходів та витрат населення, отриманими в результаті обстежень умов життя домогосподарств, широко використовуються показники диференціації населення за рів- нем його матеріального добробуту. При цьому завданням статистики є не лише оцінювання масштабів розшарування домашніх господарств за рівнем матеріального достатку, а й виявлення основних факторів та аналіз їх впливу на процеси диференціації. Диференціація населення за рівнем доходів — це об'єктивно зумовлений існуючою системою виробничих відношень результат розподілу доходів, який виражає ступінь нерівномірності розподілу благ і виявляється в різниці часток національного доходу, одержуваних різними групами населення. Диференціація є складний і багатоступінчастий процес, який відчуває вплив економічних, демографічних, соціальних і географічних факторів, що діють у різних напрямках. Диференціація доходів фактично викликає розбіжність у споживанні благ і послуг різних соціальних груп населення, а отже, у рівні їх життя. Оцінка соціально-економічної диференціації населення подається на підставі аналізу розподілу населення за рівнем серед-ньодушового (середнього на одне домогосподарство) сукупного доходу. Оскільки немає суцільного статистичного спостереження доходів усіх типів домашніх господарств, населення за рівнем середньодушового сукупного доходу поділяють з використанням методів імітаційного моделювання на основі матеріалів обстеження умов життя домашніх господарств. Побудова відповідної моделі розподілу всього населення за середньодушовим сукупним доходом ґрунтується на припущенні, що такий розподіл підпорядковується логарифмічно-нормальному закону. Згідно з цією гіпотезою емпіричний розподіл, отриманий за результатами вибіркового обстеження умов життя домашніх господарств, перетворюється на ряд розподілу, що відповідає середньому значенню групувальної ознаки в генеральній сукупності. За таке середнє значення беруть середньодушовий дохід, розрахований на основі балансу доходів і витрат населення. Процедура побудови ряду розподілу ґрунтується на розрахунку частот, які відповідають заданим інтервальним значенням серед-ньодушових доходів і закону логарифмічно-нормального розподілу. Розрахунки виконуються за такою формулою: 1 - ^ F(u) = —j= \e2 dt при х > 0, \2п -«>
0 =lnn--(atojr)-;
(Іпл-)2 = — i=i де // — середньодушовий дохід, розрахований за даними балансу грошових доходів і витрат; аіпх — середнє квадратичне відхилення випадкової величини Іпх; Xj — середньодушовий сукупний дохід /-го члена вибіркової сукупності; N — середня чисельність вибіркової сукупності за період, який аналізується. Показники соціально-економічної диференціації населення розраховуються на основі варіаційних рядів розподілу населення (домашніх господарств) за розміром середньодушового доходу або за рівнем середньодушових сукупних витрат. Показники диференціації, знайдені на основі середньодушових сукупних витрат, більш надійні, ніж показники, отримані на основі доходів, оскільки справжні розміри доходів респонденти схильні занижувати. Розподіл населення за рівнем середньодушових сукупних доходів (витрат) може бути подано різними угрупованнями: із використанням інтервалів із заданими межами за рівнем доходів (витрат) або з використанням інтервалів, що об'єднують у собі рівні за чисельністю групи населення з упорядкованого ряду розподілу за розміром середньодушових сукупних доходів (витрат). Прикладом використання угруповання з використанням інтервалів із заданими межами може бути розподіл населення України за рівнем середньодушових сукупних витрат у 1999 році (табл. 11.1)1. Групування населення за рівнем доходів або витрат і розрахунки показників диференціації в обох випадках здійснюються з використанням однакових методичних прийомів. Тому з метою виключення дублювання методи аналізу соціально-економічної диференціації населення розглядаються, в основному, на прикладі диференціації за рівнем доходів. Але слід пам'ятати, що ці самі прийоми аналізу потрібно використовувати і для оцінювання диференціації населення за рівнем витрат. Розподіл населення за рівнем середньодушових сукупних доходів характеризується показниками чисельності (частки) населення із заданими рівнями середньодушових сукупних доходів. Статистичний аналіз ряду розподілу населення за розміром доходів витрат дозволяє одержати статистичні характеристики цього 1 Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат України. - К.: Техніка, 2000.—С. 435. розподілу. За такі характеристики беруть середні значення доходу, модальний і медіанний дохід, показники структури розподілу доходів, коефіцієнти співвідношення доходів різних груп населення, квантильні показники диференціації доходів, показники варіації та асиметрії розподілу. . Таблиця 11.1
|