Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ




Читайте также:
  1. Адміністративні правопорушення, що посягають на трудові права громадян і здоров’я населення
  2. ВІКОВІ ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ОСВІТИ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНІВ
  3. Господарська діяльність та господарські уявлення населення Стародавнього Світу.
  4. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ Й ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СТАТИСТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
  5. Диспансеризація населення.
  6. Доходи та витрати домогосподарств
  7. Доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Ст.64
  8. ЕГП та склад території. Різноманітність країн (за територією, кількістю населення, адміністративно-територіальним устроєм, формами правління, рівнем економічного розвитку тощо).
  9. Екологічні проблеми народонаселення

11.1. ВИДИ І СКЛАД ДОХОДІВ

Рівень життя населення у вирішальному ступені обу­мовлений доходами домашніх господарств. Доходи, тобто ресур­си в грошовому і натуральному виразі, які можуть бути викорис­тані на задоволення особистих потреб, податкові й інші обов'яз­кові і добровільні платежі, а також заощадження, становлять ос­нову матеріального добробуту населення. Саме доходи є еконо-" мічною основою задоволення населенням практично усіх своїх потреб.

Завдання соціальної статистики під час вивчення доходів по­лягає в одержанні кількісних характеристик загального обсягу доходів населення, їх структури, розподілу між окремими група­ми населення і за основними напрямками їх використання. Ста­тистика вивчає склад і реальний зміст доходів, джерела їх одер­жання і на що вони використовуються. Особлива увага приділя­ється вивченню розподілу доходів між різними соціальними гру­пами населення.

У новій Системі національних рахунків (СНР) ООН 1993 року поняття доходу ґрунтується на концепції, запропонованій англій­ським економістом Дж. Хіксом. За цією концепцією, дохід визна­чається як максимальна сума, яка може бути витрачена на спо­живання протягом деякого періоду за умови, що власний капітал домашнього господарства за цей період не зміниться. Іншими сло­вами, показники доходів показують, скільки домогосподарства мо­жуть витратити на споживання, не стаючи при цьому біднішими.

Виходячи з цієї концепції, розрізняють такі види доходів, що відбивають різноманітні етапи процесу утворення і розподілу до­ходів: первинні доходи; доходи, що є у розпорядженні (наявні доходи); скориговані наявні доходи. Специфічною особливістю показників доходів є те, що вони одночасно відбивають економіч-


ні та соціальні процеси і явища. У зв'язку з цим у статистичній практиці використовуються різні за способами обчислення показ­ники доходів.

Вивчаючи доходи на макроекономічному рівні, використову­ють показники доходів, що обчислюються в СНР.

Первинні доходи домашніх господарств Дп — це доходи, які отримані домашніми господарствами в результаті первинного розподілу доходів. Вони містять у собі оплату праці за виконану за наймом роботу, інші змішані доходи, а також чисті доходи від власності й прибуток від житлових послуг, що надаються влас­ником житла для власного споживання.



Чисті доходи від власності визначаються як різниця між су­мою доходу, отриманого від власності, і сумою витрат на неї.

Валовий наявний дохід домашніх господарств Др являє со­бою суму доходів Дп, отриманих домашніми господарствами в результаті первинного розподілу (первинний дохід домашніх го­сподарств), а також тих, які є результатом: перерозподілу доходів у грошовій формі — поточних трансфертів Тд:

ДРпд.

Трансферт — операція, при якій товари, послуги або кошти даються в односторонньому порядку, без одержання натомість якогось еквівалента. До поточних трансфертів, які додаються до первинного доходу при визначенні наявного доходу, належать виплати соціального характеру (пенсії, стипендії, різні допомоги і т.ін.), страхові премії і відшкодування та ін. Трансферти, випла­чувані домашніми господарствами у вигляді податків, штрафів, пені, відрахувань на соціальне страхування тощо, віднімаються від первинного доходу.

Трансферти можуть даватися домашнім господарствам не тільки в грошовій, але й у натуральній формі у вигляді товарів або безкоштовних послуг. Це так звані соціальні трансферти в натурі Т„. Якщо вартість цих трансфертів у грошовому виразі додати до наявного доходу, то утвориться валовий скоригова-ний наявний дохід домашніх господарств:



.: дрср+тп.

Валовий наявний дохід і валовий наявний скоригований дохід обчислюються в поточних цінах. Для аналізу динаміки доходів в умовах зміни споживчих цін здійснюється їх перерахунок у порів­нянних цінах.


На початковому етапі використання наявного доходу домаш­ніх господарств поділяється на витрати на кінцеве споживання і на валове заощадження домашніх господарств. У світовій прак­тиці широко використовується макроекономічний показник — норма заощадження по сектору домашніх господарств, обчис­лювана як відношення суми заощаджень до валового наявного доходу. Вивчення факторів, що впливають на норму заощаджен­ня, є важливим завданням статистики і становить практичний ін­терес під час розробки інвестиційної політики.

Вивчення доходів на макроекономічному рівні дає загальне уявлення про доходи населення, але цих даних не достатньо для всебічного аналізу рівня життя людей, на яке суттєво впливає рі­вень їх матеріального забезпечення.

Розподіл доходів у суспільстві відбувається під впливом без­лічі факторів, сукупна дія яких призводить до нерівномірного роз­поділу доходів між членами суспільства, у результаті для пом'як­шення цієї нерівності будь-яка держава виробляє і реалізує механіз­ми соціального захисту менш забезпечених верств населення.

Для розробки ефективних заходів соціальної політики й адрес­ної допомоги малозабезпеченим верствам населення необхідно мати інформацію про реальний розподіл доходів у суспільстві. Надходження такої інформації забезпечує статистика за допомо­гою диференційованого підходу до вимірювання рівня доходів за окремими групами населення і домашніх господарств, які мають різні соціально-демографічні характеристики та умови життя. Це завдання соціальна статистика вирішує за допомогою вибіркових обстежень умов життя домашніх господарств.



Мета цих обстежень така:

а) одержання даних про розподіл населення за рівнем матеріа­
льного добробуту; про рівень споживання, грошових витрат і умови
життя різноманітних соціально-економічних груп населення;

б) одержання вагових показників для розрахунку індексів
споживчих цін;

в) забезпечення інформацією для упорядкування рахунків сек­
тору домашніх господарств у системі національних рахунків.

З 1999 року такі обстеження в Україні проводяться щокварталу.

Основним показником матеріальної забезпеченості домашньо­го господарства є його загальний (сукупний) дохід, який утворю­ється за рахунок доходів різних видів, одержуваних членами до-могосподарства.

Загальний дохід домашнього господарства містить у собі грошові доходи з усіх джерел надходження; вартість спожитої


продукції, отриманої з особистого підсобного господарства (за відрахуванням матеріальних затрат на її виробництво) і в поряд­ку самозаготівель; вартість грошової допомоги та подарованих родичами й іншими особами продуктів харчування, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; суму пільг і субсидій на відшкоду­вання витрат на оплату житлово-комунальних послуг, на прид­бання скрапленого газу, твердого і рідкого палива; сума пільг на оплату санаторно-курортних путівок, послуг міжміського транс­порту та зв'язку.

Грошові доходи як складова частина загального доходу до­машнього господарства складаються із суми грошових та натура­льних надходжень (у грошовій оцінці), отриманих членами домо-господарства у вигляді оплати праці (за винятком прибуткового податку та обов'язкових відрахувань); доходів від підприємниць­кої діяльності та самозайнятості; доходів від власності у вигляді процентів, дивідендів, продажу акцій та інших цінних паперів; надходжень від продажу нерухомості, особистого і домашнього майна, худоби, продукції особистого підсобного господарства і продуктів, отриманих в порядку самозаготівель; соціальних до­помог, пенсій, стипендій, грошових допомог від родичів та інших осіб; інших грошових доходів.

Крім грошових і загальних доходів під час вибіркового обсте­ження умов життя домогосподарств розраховуються сукупні ре­сурси домогосподарства, до складу яких включаються суми за­гальних доходів, використаних заощаджень, приросту в обстежу­ваному періоді позик, кредитів і боргів, узятих домогосподарст-вом, а також сума повернутих домогосподарству боргів. Цей по­казник відображає потенційні ресурси домогосподарства, отри­мані в обстежуваному періоді незалежно від джерел їх надхо­дження.

Доходи домашніх господарств обчислюються в грошовому еквіваленті. Доходи, що отримані домогосподарствами у вигляді натуральних продуктів і послуг, розраховуються за кожним ви­дом продукту (послуги) у цінах його продажу. Серйозна пробле­ма постає з обліком у складі сукупного доходу домашніх госпо­дарств безкоштовних соціальних трансфертів у натурі (у сфері освіти, медичного обслуговування, соціальних послуг і т. ін.), що враховуються в СНР під час розрахунку скоригованого наявного доходу домашніх господарств. Ця проблема пояснюється склад­ністю визначення частини сукупного доходу конкретного дома­шнього господарства, яка утворюється за рахунок безкоштовних послуг соціального характеру, оскільки для цього необхідно знати


     
   
 
 


не лише те, якою мірою дане домогосподарство користувалося кон­кретними послугами, а й реальну вартість наданих йому послуг.

Одним із завдань статистики є вивчення рівня, структури, роз­поділу і використання доходів. За класифікаційні ознаки під час вивчення рівня, розподілу і використання доходів найчастіше за­стосовуються такі: все населення (домашні господарства), насе­лення окремих регіонів, міське і сільське населення, окремі соці­альні або квантильні групи населення.

Під час вивчення структури доходів насамперед аналізуються джерела їхнього утворення. Усі джерела утворення сукупного доходу можна об'єднати у групи:

а) оплата праці робітників усіх видів господарських одиниць за
виконану за наймом роботу у вигляді коштів і продукції в натурі;

б) соціальні трансферти у грошовій і натуральній формі;

в) дохід від індивідуальної і підприємницької діяльності, що
залишається в розпорядженні того, хто одночасно є власником
капіталу і робітником;

г) дохід від власності;

д) інші доходи.

У рахунку утворення доходів СНР оплата праці включає:

• нараховану заробітну плату за відрядними розцінками, та­
рифними ставками, посадовими окладами або за середнім заро­
бітком;

• доплати і надбавки до тарифних ставок і окладів; виплати за
роботу в особливих умовах; доплати за понаднормову роботу і
роботу в нічний час, вихідні і святкові дні;

• премії і винагороди, доплати за вислугу років; оплату щорі­
чних і додаткових відпусток;

• виплати за участь у прибутках, передбачені трудовим дого­
вором;

• оплату праці в натуральній формі, вартість продукції, що
видається в порядку натуральної оплати;

• витрати на відрядження та підйомні;

• вартість виданого спецодягу, спецвзуття і спецхарчування;
витрати на доставку робітників на роботу і з роботи;

• витрати на навчання і підвищення кваліфікації робітників і т. ін.

Сюди включаються і відрахування на соціальне страхування.

Соціальні трансферти у грошовій формі об'єднують у собі тру­дові і соціальні пенсії, стипендії учням, різноманітного роду до­помоги і виплати із соціального забезпечення. Соціальні транс­ферти в натурі містять у собі товари і послуги, які надаються до­машнім господарствам безоплатно установами охорони здоров'я,


освіти, культури, добродійними фондами й іншими громадськи­ми організаціями.

Дохід від власності утворюється у виді дивідендів, відсотків за вкладами, ренти тощо.

До інших доходів відносять, насамперед, доходи, які отримані від тіньової економіки. Вітчизняна статистика оцінює обсяги до­ходів від тіньової економіки за допомогою експертних оцінок, за даними бюджетної статистики, соціологічних обстежень і розра­хунків, проведених за даними макроекономічної статистики.

Наявна інформація про склад доходів домашніх господарств дозволяє вивчати їх структуру за різними напрямками: формами власності джерел одержання доходів (державна, муніципальна, колективна, акціонерна, приватна); видами доходів (заробітна плата і прирівняні до неї доходи; прибуток від власності і під­приємницької діяльності, пенсії, стипендії, допомоги, доходи від цінних паперів, позички, доходи від тіньової економіки); формами розподілу доходів (доходи від праці, від індивідуального і приват­ного підприємництва, від особистого підсобного господарства тощо).

11.2. ПОКАЗНИКИ ДОХОДІВ

У статистиці рівня життя використовуються різномані­тні показники доходів і, насамперед, абсолютні значення сукуп­них доходів домашніх господарств і складових цих доходів у гро­шовому виразі.

Розрізняють номінальні доходи і наявні доходи населення (домашніх господарств). Номінальні доходи завжди характери­зують суму нарахованих доходів, тобто суму доходів з урахуван­ням податків і обов'язкових платежів. Наявні доходи — це кінце­ві доходи населення, які можуть бути використані на споживання і накопичення домашніми господарствами. Після відрахування податків і обов'язкових платежів номінальні доходи стають на­явними доходами. Скажімо, нарахована заробітна плата робітни­кам за виконану роботу є номінальною (валовою) заробітною платою (у міжнародній статистиці праці цій заробітній платі від­повідає поняття заробітку або винагороди «брутто»). Фактично виплачена (чиста) заробітна плата являється наявною заробітною платою або заробітком (винагородою) «нетто».

Під час аналізу динаміки рівня життя необхідно використову­вати показники не лише наявних доходів, а й у реальному їх зна­ченні, оскільки на обсяг товарів і послуг, які можуть бути при-

131-344


дбані домашніми господарствами на одержувані ними доходи, значний вплив має зміна цін.

Реальні доходи населення — це наявні доходи населення з урахуванням змін споживчих цін. Реальні доходи характеризу­ються кількістю споживчих товарів і послуг, які можуть бути придбані на наявні доходи з метою задоволення своїх особистих потреб і накопичення. Отже, реальні доходи залежать не лише від розміру наявних доходів, а й від динаміки цін на споживчі товари і послуги. Вони підвищуються зі збільшенням наявних доходів при сталому рівні цін або знижуються за незмінного доходу і зростання цін.

Реальні доходи за період визначають як співвідношення наяв­них доходів за цей період та індексу споживчих цін. У статистич­ній практиці зазвичай широко використовуються відносні вели­чини реальних доходів — індекс реальних наявних доходів:

Т Р

ДРР =Т~' '■■■■•

Р

Де Ід —індекс наявних доходів у номінальному вираженні; Ір — зведений індекс споживчих цін.

Реальну можливість наявних доходів характеризує також та­кий показник, як їх купівельна спроможність, що вимірюється кількістю товарів (кожного окремо), яку можна було б придбати на суму середньодушового наявного доходу за середніми цінами покупки.

Показники доходів обчислюються як у цілому по всьому на­селенню, так і за основними соціальними групами населення. Для забезпечення можливості проведення порівняльного аналізу до­ходів населення за окремими регіонами, галузями економіки або соціальними групами використовуються показники середніх до­ходів на душу населення або на одне домашнє господарство. Се­редні значення доходів розраховуються діленням відповідних доходів за певний період (як правило, за рік) на середню чисельність населення (середню кількість домашніх господарств) за цей же пері­од. Середнє значення може розраховуватися не лише для загальних показників доходів, а й для показників їх складових частин.

На практиці найширше застосовують такі середні показники
рівня доходів: середньодушовий сукупний дохід; середня номі­
нальна і реальна заробітна плата; середня пенсія; середня стипен­
дія; середня допомога і т. ін. ;1 ,


Середньодушовий сукупний дохід визначається як відношення всього сукупного доходу до середньорічної чисельності населення.

Середня номінальна заробітна плата працівників окремих підприємств, галузей, регіонів і країни в цілому розраховується за нарахованим фондом оплати праці і відповідною середньою чисельністю зайнятого населення. Реальна середня заробітна плата визначається відніманням від середньої номінальної заробітної плати податків і обов'язкових платежів з урахуванням індексу споживчих цін на товари і послуги.

Середня пенсія за період обчислюється як відношення суми на­рахованих пенсій за віком, інвалідністю, втратою годувальника, за вислугу років, соціальних пенсій та ін., з урахуванням компенсацій­них виплат, до середньої чисельності пенсіонерів за цей період.

При визначенні середнього розміру стипендії враховуються всі види стипендій, які виплачуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів організацій і підприємств.

Середню допомогу визначають, виходячи із суми виплати усіх видів допомог і одноразових виплат та середньої чисельності на­селення, яке користується цими допомогами.

Оскільки доходи є економічною основою рівня життя, держа­ва визначає, виходячи з досягнутого рівня соціально-економіч­ного розвитку країни, мінімальні доходи населення або соціальні гарантії. Розміри цих доходів визначаються в законодавчому по­рядку. Вони не є статистичними показниками, але як соціальні гарантії є базою порівняння для оцінювання досягнутого рівня життя. До таких соціальних гарантій, обумовлених у законодав­чому порядку, належать: прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата і мінімальна пенсія за віком.

Прожитковий мінімум — це вартісний розмір достатнього для забезпечення нормального функціонування організму люди­ни, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць в середньому на одну особу, а також окре­мо для тих, хто належать до основних соціальних і демографіч­них груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для кожного домашнього госпо­дарства визначається з урахуванням його фактичного складу як сума відповідних показників для його членів.


 



13*1-344



I,1 ...... і


Набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров'я людини і забезпечення її життєдіяльності, становить мінімальний споживчий кошик. Ос­нову мінімального споживчого кошика утворює набір продуктів харчування (мінімальний продовольчий кошик), який формуєть­ся спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я з використанням нормативів фі­зіологічної потреби організму людини у продуктах харчування з огляду на їх хімічний склад та енергетичну цінність, з урахуван­ням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я. На­бори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг для основних соціальних і демографічних груп населення наведені в дод. 6. У регіонах, виходячи з місцевих можливостей, для розроб­ки і реалізації регіональних соціальних програм, можуть встанов­люватися регіональні прожиткові мінімуми, розмір яких не може бути нижчим від загальнодержавного прожиткового мінімуму.

Мінімальна заробітна плата — це нижня її межа, яка вста­новлюється за найменш кваліфіковану, просту працю. її розмір лежить в основі розрахунку всіх інших ставок заробітної плати.

Мінімальна пенсія являє собою відповідно її нижню межу, яка встановлюється нормативними актами.

11.3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ

Процес соціально-економічного розшарування суспіль­ства має у своїй основі цілий ряд об'єктивних і суб'єктивних причин. З переходом до ринкових відносин в економіці цей про­цес ще більше посилився за рахунок нерівномірного розподілу доходів. Це пояснюється тим, що доходи різних категорій насе­лення істотно відрізняються як за обсягом, так і за структурою джерел надходження. Різниця в доходах зумовлюється фізични­ми та інтелектуальними здібностями людини виконувати певну роботу, її схильністю до ризику і можливостями організувати власний бізнес або працювати за наймом.

Тому для повноти характеристики рівня життя населення по­ряд із зведеними макроекономічними показниками доходів і спожи­вання, середніми показниками доходів та витрат населення, отри­маними в результаті обстежень умов життя домогосподарств, ши­роко використовуються показники диференціації населення за рів-


нем його матеріального добробуту. При цьому завданням статисти­ки є не лише оцінювання масштабів розшарування домашніх госпо­дарств за рівнем матеріального достатку, а й виявлення основних факторів та аналіз їх впливу на процеси диференціації.

Диференціація населення за рівнем доходів — це об'єктивно зумовлений існуючою системою виробничих відношень резуль­тат розподілу доходів, який виражає ступінь нерівномірності розподілу благ і виявляється в різниці часток національного до­ходу, одержуваних різними групами населення. Диференціація є складний і багатоступінчастий процес, який відчуває вплив еко­номічних, демографічних, соціальних і географічних факторів, що діють у різних напрямках. Диференціація доходів фактично викликає розбіжність у споживанні благ і послуг різних соціаль­них груп населення, а отже, у рівні їх життя.

Оцінка соціально-економічної диференціації населення пода­ється на підставі аналізу розподілу населення за рівнем серед-ньодушового (середнього на одне домогосподарство) сукупного доходу. Оскільки немає суцільного статистичного спостереження доходів усіх типів домашніх господарств, населення за рівнем середньодушового сукупного доходу поділяють з використанням методів імітаційного моделювання на основі матеріалів обсте­ження умов життя домашніх господарств.

Побудова відповідної моделі розподілу всього населення за середньодушовим сукупним доходом ґрунтується на припущенні, що такий розподіл підпорядковується логарифмічно-нормаль­ному закону. Згідно з цією гіпотезою емпіричний розподіл, отри­маний за результатами вибіркового обстеження умов життя до­машніх господарств, перетворюється на ряд розподілу, що відпо­відає середньому значенню групувальної ознаки в генеральній сукупності. За таке середнє значення беруть середньодушовий до­хід, розрахований на основі балансу доходів і витрат населення.

Процедура побудови ряду розподілу ґрунтується на розрахунку частот, які відповідають заданим інтервальним значенням серед-ньодушових доходів і закону логарифмічно-нормального розподілу.

Розрахунки виконуються за такою формулою:

1 - ^ F(u) = —j= \e2 dt при х > 0,

\2п -«>

1пх-1пц0
-(in*
'In*

0 =lnn--(atojr)-;


 




 

(Іпл-)2 = —

i=i

де // — середньодушовий дохід, розрахований за даними балансу грошових доходів і витрат;

аіпх — середнє квадратичне відхилення випадкової величини Іпх;

Xj — середньодушовий сукупний дохід /-го члена вибіркової сукупності;

N — середня чисельність вибіркової сукупності за період, який аналізується.

Показники соціально-економічної диференціації населення розраховуються на основі варіаційних рядів розподілу населення (домашніх господарств) за розміром середньодушового доходу або за рівнем середньодушових сукупних витрат. Показники ди­ференціації, знайдені на основі середньодушових сукупних витрат, більш надійні, ніж показники, отримані на основі доходів, оскільки справжні розміри доходів респонденти схильні занижувати.

Розподіл населення за рівнем середньодушових сукупних до­ходів (витрат) може бути подано різними угрупованнями: із ви­користанням інтервалів із заданими межами за рівнем доходів (витрат) або з використанням інтервалів, що об'єднують у собі рівні за чисельністю групи населення з упорядкованого ряду роз­поділу за розміром середньодушових сукупних доходів (витрат). Прикладом використання угруповання з використанням інтервалів із заданими межами може бути розподіл населення України за рів­нем середньодушових сукупних витрат у 1999 році (табл. 11.1)1.

Групування населення за рівнем доходів або витрат і розрахун­ки показників диференціації в обох випадках здійснюються з ви­користанням однакових методичних прийомів. Тому з метою виключення дублювання методи аналізу соціально-економічної диференціації населення розглядаються, в основному, на прикла­ді диференціації за рівнем доходів. Але слід пам'ятати, що ці самі прийоми аналізу потрібно використовувати і для оцінювання ди­ференціації населення за рівнем витрат.

Розподіл населення за рівнем середньодушових сукупних до­ходів характеризується показниками чисельності (частки) насе­лення із заданими рівнями середньодушових сукупних доходів. Статистичний аналіз ряду розподілу населення за розміром дохо­дів витрат дозволяє одержати статистичні характеристики цього

1 Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат України. - К.: Техніка, 2000.—С. 435.


розподілу. За такі характеристики беруть середні значення дохо­ду, модальний і медіанний дохід, показники структури розподілу доходів, коефіцієнти співвідношення доходів різних груп насе­лення, квантильні показники диференціації доходів, показники варіації та асиметрії розподілу. .

Таблиця 11.1


Дата добавления: 2014-12-23; просмотров: 113; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.02 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты