Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



ВІКОВІ ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ОСВІТИ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНІВ




Читайте также:
  1. II. Сучасний стан розвитку освіти
  2. Quot;Просвіти" та їх роль у культурному процесі
  3. А. Дістервег “Дороговказ до освіти німецьких вчителів”.
  4. Адміністративні правопорушення, що посягають на трудові права громадян і здоров’я населення
  5. Антикризові заходи за координаторами та рівнями застосування
  6. Використання багатоваріантного дискримінантного аналізу порівняно з іншими прогресивними методами передбачення фінансових загроз
  7. Використання рівняння Шредінгера до атома водню. Хвильова функція. Квантові числа
  8. Вищої освіти в Україні
  9. Гармонічні коливання. Диференціальне рівняння гармонічних коливань та його розв’язок. Амплітуда, фаза, частота, період коливань

Порівняння показників рівня освіти населення, знайдених у разі усунення впливу розбіжностей у структурах населення регі­онів, показує, що рівень освіти населення другого регіону лише на 6,6 % нижчий за рівень освіти населення першого регіону. Ре­шта 10,0% (16,6 - 6,6 = 10,0) пояснюються різницею вікових структур населення регіонів:


 


 

 

Вікова група, років Частка dic населення вікової групи, у % до підсум­ку по країні Регіон 1 Регіон 2
Частка dn населення вікової групи, у % до підсумку по регіону Рівень Y\ освіти населення Частка dj2 населення вікової групи, у % до підсумку по регіону Рівень Yj освіти населення
15—24 18,0 18,8 16,2
25—34 17,0 17,8 15,3
35-^4 18,8 20,3 15,5
45—54 13,8 14,6 12,1
55—64 15,1 14,2 17,1
65 років і старші 17,3 14,3 23,8
Разом 100,0 100,0 100,0

Просте порівняння показує, що рівень освіти населення друго­го регіону нижчий на 16,6 %, ніж першого:

Проте такий висновок не цілком коректний, оскільки загаль­ний рівень освіти населення регіонів склався під одночасним впли­вом двох чинників: рівнів освіти населення кожної вікової групи і різниць вікових структур населення порівнюваних регіонів.

Щоб усунути вплив розбіжностей у структурах населення по­рівнюваних регіонів, обчислимо стандартизований показник рів­ня освіти населення другого регіону, узявши за стандарт вікову структуру населення першого регіону:

I,Yl2dn =658- 0,188 + 896-0,178 + 832-0,203 + + 629-0,146 + 327-0,142 + 203-0,143 = 619.


іад.

За стандарт вікової структури можна взяти також вікову стру­ктуру всього населення країни. У цьому разі необхідно звести до стандартизованого вигляду рівні освіти населення обох регіонів:

Хадс= 621-0,180 + 936 -0,170 + 846 -0,188+ \

+ 747-0,138 + 464-0,151 + 228-0,173 = 643; \

YJadic =658-0,180+ 896-0,170+ 832-0,188+ \
+ 629-0,138 + 327-0,151 + 203-0,173 = 598;

Другий метод дав дещо інший результат порівняння рівнів освіти (0,930), ніж перший метод (0,934). Ця різниця пояснюється тим, що за стандарт було взято різні структури.



Про гармонійність розвитку системи освіти, що забезпечує надання населенню освітніх послуг, якість яких не знижується з часом, можна судити на підставі порівняння динаміки реальних показників розвитку системи з гіпотетичною соціально-еконо­мічною нормаллю1.

Соціально-економічна нормаль — це теоретично обґрунтова­не оптимальне співвідношення темпів змін показників системи, що забезпечує гармонійний розвиток і стабільну якість роботи

даної системи.

Розглянемо застосування соціально-економічної нормалі на прикладі аналізу стану системи середньої освіти в Україні протя­гом 1995—1997 років (табл. 9.4).

Логічно припустити, що система загальної середньої освіти розвивається гармонійно і її робота буде ефективною за таких умов:

1 Кашина О. Н. Практикум по социальной статистике: Учеб. изд. — Л.: Изд-во ЛФЗИ, 1991.


 



10-1-344



а) темп зростання кількості шкіл (учнівських місць) при їх
оснащенні сучасними засобами навчання буде не нижчий за темп
зростання кількості учнів;

б) темп зростання чисельності вчителів за одночасного підви­
щення їх педагогічної кваліфікації буде не нижчий за темп зрос­
тання кількості шкіл (учнівських місць);



в) темпи зростання витрат на навчання не будуть відставати
від темпів зростання решти складових системи освіти.

Таблиця 9.4

ПОКАЗНИКИ СИСТЕМИ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ1

Показники 1995/96 1996/97 1996/97 до 1995/96,%
Кількість середніх навчальних закладів на початок року, тис. 22,3 22,2 99,6
Чисельність учнів у них, тис. 99,9
Чисельність вчителів 98,2
Витрати зведеного бюджету на загальноосвітні школи всіх ви­дів, млн грн.2 1886,05 2539,14 134,6

Соціально-економічну нормаль загальної середньої освіти мож­на подати в такому вигляді:

м

П М У

М „ , ...

де — = Н (середня кількість місць, що припадає на одного вчи­теля) — характеризує середню наповнюваність класу; тт = С1 (се­редня кількість учнів, що припадає на одне місце) — характери-

р

зує змінність занять; — = З (середня сума витрат, що припадає на

одного учня) — характеризує питому вагу витрат суспільства на одну особу, яку навчають.

Цей вираз використовується як основа для побудови аналітич­них індексів, за допомогою яких може вивчатися динаміка ре­зультативної ознаки Р залежно від зміни чинників П, Н, С, 3.

'Епі0ні0сі0зі0

— загальна динаміка витрат на на-

вчання;


 


: Ці умови можна подати таким математичним виразом:

ІРПМУ,

де /— індекс зміни певного показника в даному періоді порівня­но з попереднім періодом; Р — витрати на загальноосвітні шко­ли; П — чисельність учителів; М — кількість загальноосвітніх шкіл (учнівських місць у них); У — чисельність учнів загально­освітніх шкіл.



Підставивши у формулу фактичні темпи зростання з табл. 9.4 і розставивши відповідні знаки нерівності, дістанемо такий вираз: 134,6 > 98,2 < 99,6 < 99,9.

Ця нерівність свідчить про те, що фактичні співвідношення показників системи загальної середньої освіти відрізнялися від оптимального через більш високі темпи зниження чисельності вчителів і кількості шкіл порівняно з чисельністю учнів.

1 Статистичний щорічник України за 1996 рік / Держкомстат України. — К.: Укр.
енцикл., 1997. — С. 453.

2 Розраховано за даними: Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат
України. — К.: Техніка, 2000. — С. 62—64.


 

за рахунок зміни забезпеченості вчи-
С

т _ р(П)

телями;

V ТТ ТТ C 9

за рахунок зміни наповнюваності класів;

Ір{Н) = '' '' '" '°

^ '''''' '°
Ір(С) =

— за рахунок зміни змінності занять;

V ТТ FJ С Я Ір{3) = '' '' '' "
Ір{3)

за рахунок зміни питомих витрат на учнів.

Аналіз рівня освіти населення і стану системи освіти може здійснюватися в різних інформаційних розрізах: за регіонами і адміністративними одиницями, за міською і сільською місцевіс­тю, інституційними секторами, навчальними закладами, формами навчання і т. ін. Соціально-економічна нормаль як метод аналізу може використовуватися для вивчення й інших соціально-еко­номічних систем, які надають послуги населенню. ■>■-


9.3. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ

Соціальний захист населення є найважливішим завдан­ням соціальної політики держави. Стаття 46 Конституції України визначає: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безро­біття з незалежних від них обставин, а також у старості та в ін­ших випадках, передбачених законом».

Соціальний захист — це система державних і суспільних со­ціально-економічних заходів, закріплених законодавчо, що гаран­тують матеріальне забезпечення певним категоріям населення в разі відсутності або втрати ними стійких джерел доходу, а також матеріальну підтримку малозабезпеченим групам населення.

Завдання соціального захисту реалізуються через систему конк­ретних форм соціального забезпечення й обслуговування насе­лення, до якої належать:

• матеріальне забезпечення економічно активного населення "*""
шляхом соціального страхування на випадок безробіття і тимча­
сової непрацездатності;

• пенсійне забезпечення непрацездатного населення, яке має
право на пенсію;

• матеріальна підтримка сімей із дітьми;

• соціальна допомога малозабезпеченим громадянам;

• соціальне обслуговування пенсіонерів, інвалідів і самотніх
непрацездатних громадян у будинках-інтернатах і територіаль­
них центрах соціального обслуговування, а також самотніх не­
працездатних громадян відділеннями соціальної допомоги вдома;

• компенсації та пільги населенню, що потерпіло від техно­
генних, екологічних і природних катастроф;

• пільги й гарантії для осіб, які мають статус ветерана війни,
праці та військової служби;

• підтримка рівня життя в умовах зростання споживчих цін
шляхом періодичного підвищення мінімальних розмірів заробіт­
ної плати, пенсії, стипендії та грошової допомоги населенню з
мінімальними доходами.

Соціальний захист здійснюється у вигляді соціального забез­печення і соціальної допомоги.

Матеріальною основою реалізації соціального забезпечення є загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян. Загальнообов'язкове державне страхування — це система захо­дів, обов'язків і гарантій, що передбачає надання соціального за-


хисту населенню за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями і громадянами, а також із бюджетних і інших джерел, передбачених законодав­ством. Обов'язковий характер соціального страхування виража­ється, по-перше, в обов'язковості страхових платежів; по-друге, у державному контролі за правильністю і своєчасністю надхо­дження платежів; по-третє, у забезпеченні населення певними видами соціального захисту на умовах і за нормами, установле­ними законодавством.

Соціальна допомога на відміну від соціального забезпечення не є гарантованою, а надається за рішенням відповідних органів з урахуванням існуючих у суспільстві критеріїв для призначення такої допомоги. Вона надається в індивідуальному порядку най­менш захищеним категоріям населення за рахунок коштів із Державного і місцевих бюджетів.

Чинним законодавством України передбачені такі види зага­льнообов'язкового державного соціального страхування: 1) пен­сійне страхування; 2) медичне страхування; 3) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумо­вленими народженням і похованням; 4) страхування від нещас­них випадків на виробництві і професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності; 5) страхування на випадок безробіття.

Основним завданням соціальної статистики під час вивчення соціального захисту населення є здобуття та аналіз інформації:

а) про чисельність і структуру населення, яке потребує соціа­
льного захисту;

б) про діючу систему соціального захисту і рівні охоплення
цією системою різних груп населення;

в) про розміри виплат різним категоріям населення, охоплено­
го заходами соціального захисту, і відповідність цих виплат соці­
альним нормативам споживання.

Вирішити це завдання неможливо без чіткої класифікації як населення, що підлягає соціальному захисту, так і видів захисту, якими забезпечуються різні категорії населення.

Система соціального захисту передбачає такі види соціальної допомоги: пенсії, допомоги, субсидії та птьги.

Соціальне забезпечення за рахунок фондів обов'язкового со­ціального страхування здійснюється у випадках тимчасової не­працездатності; вагітності і родів, догляду за малолітньою дити­ною; інвалідності; хвороби; досягнення пенсійного віку; смерті годувальника; безробіття; нещасного випадку на виробництві;


професійного захворювання. Крім того, за рахунок цих самих фондів надаються соціальні послуги й інші матеріальні виплати, пов'язані із соціальним захистом населення.

Значна частина соціального захисту припадає на пенсійне за­безпечення непрацездатного населення. Пенсія є основним видом матеріального забезпечення літніх і непрацездатних громадян. Нині ведеться робота з реформування всієї системи соціального захис­ту і, насамперед, пенсійного забезпечення, з урахуванням міжна­родних стандартів, що сформувалися в умовах ринкової економі­ки. Головною метою цієї реформи є посилення впливу трудової діяльності на розміри пенсії залежно від трудового і страхового стажу, а також упровадження персоніфікованого обліку внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Чинним законодавством установлено два основні види при­значуваних пенсій — трудові та соціальні.

Право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно ко­рисною працею, з урахуванням виробничого стажу. Трудові пен­сії поділяються на пенсії за віком, за вислугу років, за інвалідніс- ■-тю, через втрату годувальника.

Трудова пенсія за віком призначається в разі досягнення верх­ньої межі працездатного віку і наявності виробничого стажу ро­боти не менше як 25 років для чоловіків і 20 років — для жінок. Для окремих категорій населення, що виконують роботу з особ­ливими умовами праці, або в зв'язку з установленими пільгами верхня межа призначення трудової пенсії знижується на певну кількість років. 72 % усіх пенсіонерів України на початок 1999 року отримували пенсію за віком.

Пенсія за вислугу років призначається, як правило, незалеж­но від досягнення пенсійного віку окремим категоріям грома­дян, зайнятим на державній і військовій службі, у правоохо­ронних органах, інших установах, робота в яких веде до втрати професійної працездатності або непридатності до настання пен­сійного віку. Коло працівників, яким нараховується пенсія за вислугу років, доволі широке, і тому є об'єктом статистичного спостереження.

Особливу групу трудових пенсій становлять пенсії за інвалід­ністю. До інвалідів відносять осіб, що мають стійке порушення здоров'я у зв'язку з розладом функцій організму, зумовленим за­хворюванням, унаслідок травм або вроджених дефектів, що при­зводять до обмеження життєдіяльності і, як наслідок, до необхід­ності соціальної допомоги та захисту. Залежно від ступеня зни­ження життєдіяльності встановлюються три групи інвалідності,


згідно з якими визначається розмір пенсії за інвалідністю. В Україні на початок 1999 року налічувалося понад 2,5 млн інвалідів, з яких понад 78 % одержували пенсію за інвалідністю. Специфічні особливості пенсійного забезпечення інвалідів зумовлюють не­обхідність виокремлювати їх у спеціальну групу з усіх пенсіоне­рів під час статистичного вивчення пенсійного забезпечення.

Як окрему групу розглядають і населення, яке одержує трудо­ві пенсії через втрату годувальника. Ця пенсія є одним із видів соціального забезпечення непрацездатних членів сім'ї у випад­ках, коли сім'я втрачає годувальника.

Соціальні пенсії призначаються непрацездатній частині насе­лення, яка не має права на призначення трудової пенсії.

У системі соціального захисту важливе місце посідають різно­го роду допомоги. Допомоги як вид соціального захисту являють собою грошові виплати, що призначаються в разі настання пев­них обставин. За тривалістю виплати допомоги поділяються на одноразові (разового характеру), щомісячні і періодичні. У разі цільового призначення допомоги поділяються на дві групи. До першої групи входять допомоги, що виплачуються як допомога замість утраченого з поважної причини заробітку протягом не­тривалого часу в розмірі, що дорівнює або близький до втрачено­го заробітку. Право на цю допомогу мають, здебільшого, грома­дяни, які працюють. До другої групи включаються всі інші види допомог, що даються як додаткова допомога до основних джерел доходу для покриття додаткових витрат сім'ї.

З усіх допомог, що застосовуються з метою соціального захи­сту, можна виокремити три великі групи: 1) допомоги з тимчасо­вої непрацездатності внаслідок хвороби, трудового каліцтва або професійного захворювання; 2) велика група допомог, спрямо­ваних на надання допомоги сім'ям із дітьми; 3) допомоги з безробіття.

Ще одним видом соціальної допомоги є адресна допомога ма­лозабезпеченим сім'ям. Адресна соціальна допомога малозабез­печеним сім'ям виплачується у грошовій формі за умови, що се­редньомісячний сукупний дохід сім'ї не перевищує розміру су­купного доходу, розрахованого для даної сім'ї на основі соціаль­ного нормативу, що встановлюється Кабінетом Міністрів Украї­ни. Таким соціальним нормативом є певний розмір середньоду-шового сукупного доходу. У 1999 році розмір цього соціального нормативу дорівнював 41 грн. Розмір сукупного доходу сім'ї для призначення соціальної допомоги визначається на основі розміру соціального нормативу з урахуванням коригувальних коефіцієн-


тів. Коригувальний коефіцієнт розраховується згідно з кількістю членів сім'ї як сума частинних коефіцієнтів. Частинні коефіцієн­ти присвоюються кожному члену сім'ї за такою нормою: одному дорослому члену сім'ї та кожному інваліду 1-ї і 2-ї груп — по 1; кожному наступному дорослому члену — по 0,7; кожній неповно­літній дитині — по 0,5. Коригувальний коефіцієнт для сім'ї не може бути більшим від 4. Так, якщо в сім'ї є двоє дорослих і двоє дітей, один із яких інвалід 2 групи, то коригувальний коефіцієнт для цієї сім'ї становитиме 3,2, а сукупний дохід, що дає право на одержання соціальної допомоги, — 41 • 3,2 = 131,2 грн. Якщо се­редньомісячний сукупний дохід сім'ї менший від зазначеного, то сім'я має право на одержання соціальної допомоги в розмірі, що збільшує її дохід до розрахункового рівня

Поряд із виплатою пенсій і допомог важливим елементом сис­теми соціального захисту є соціальне обслуговування людей по­хилого віку, непрацездатних і дітей-сиріт. Старі й інваліди, вклю­чаючи дітей-інвалідів, одержують комплекс соціальних послуг під час їх перебування в будинках-інтернатах. Ці медико-соці-альні установи призначені для постійного проживання старих і інвалідів, які потребують догляду, побутового і медичного обслу­говування. У період перебування в будинках-інтернатах їм нада­ється житло, харчування, одяг, медична і лікарська допомога, со­ціально-побутове обслуговування. На кінець 1998 року в Україні . було 278 будинків-інтернатів на 53,5 тис. місць.

Іншою суттєвою послугою є безкоштовне утримання дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, у лікуваль­но-профілактичних і навчально-виховних установах, а також у дитячих будинках сімейного типу. Нині дедалі більшого поши­рення набуває соціальна допомога вдома й у територіальних центрах медико-соціального обслуговування

Важливою формою соціального захисту є система пільг, уста­новлених у законодавчому порядку, певним категоріям населен­ня, що має спеціальний соціальний статус: ветерана війни (учас­ники бойових дій, інваліди війни, учасники війни), ветерана пра­ці або ветерана військової служби. Усі види пільг, що встановле­ні законодавством для ветеранів, можна поділити на кілька груп: пенсійні пільги; пільги з праці та працевлаштування; пільги з ме­дичного обслуговування, протезування, санаторно-курортного ліку­вання та забезпечення допомогами за тимчасової непрацездат­ності; житлово-комунальні пільги; пільги з податків і зборів; пільги з проїзду на транспорті. Перелік і обсяг пільг установлю­ється для кожної категорії ветеранів. , ,,....,. ,


З огляду на чисельність категорій населення, що підлягає со­ціальному захисту, та різноманітність видів і форм захисту перед соціальною статистикою постає велике за обсягом і складне за­вдання статистичного спостереження та аналізу. Проте вирі­шення цього завдання спрощується завдяки тому, що категорії населення, види, форми та норми соціального захисту чітко виз­начені й регламентовані законодавством і можуть бути кількіс­но виміряні, а до інформації, здобутої в результаті статистич­ного спостереження, можна застосувати різні статистичні ме­тоди аналізу.

Для об'єктивного оцінювання стану й ефективності соціаль­ного захисту населення, обґрунтованого коригування соціальної політики в цій сфері та її розробки на перспективу соціальна ста­тистика має надавати органам управління і суспільству в цілому таку інформацію:

• про чисельність, склад і динаміку населення, що потребує
соціального захисту, у тому числі й адресної соціальної допомоги
малозабезпеченим домогосподарствам. Ця інформація має від­
дзеркалювати потреби в соціальному захисті як по населенню в

•цілому, так і за різними його категоріями, видами і формами со­ціального забезпечення та соціальної допомоги. Джерелами цієї інформації є переписи і поточний облік населення; обстеження домогосподарств; дані медичної статистики про загальну і про­фесійну захворюваність, про виробничий травматизм, інвалід­ність, у тому числі про вперше визнаних інвалідами; дані служб соціального захисту про чисельність літніх осіб, непрацездатних і дітей, що потребують повної опіки з боку держави; про чисель­ність і склад населення, що одержує пенсії, допомоги та інші ви­ди соціального забезпечення і соціальної допомоги; про розміри допомоги тощо. Цю інформацію стосовно видів пенсій, допомог і інших форм надають органи соціального захисту, а також різно­манітні фонди соціального страхування;

• про чисельність і склад населення, основним джерелом до­
ходів якого є виплати із соціального забезпечення і соціальної
допомоги. Відповідність прибутків цього населення чинним соці­
альним нормативам: межі малозабезпеченості і розміру прожит­
кового мінімуму;

* про питому вагу виплат із соціального захисту в сукупному
доході всього населення, у соціальних групах і групах із різним
розміром середньодушового сукупного доходу;

* про обсяги витрат на соціальний захист населення в цілому і
за окремими її видами та джерелам витрат.


9.4. ПОСЛУГИ КУЛЬТУРИ, МИСТЕЦТВА І ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Види економічної діяльності, які пов'язані з наданням послуг населенню у сфері культури, мистецтва й відпочинку, го­ловним своїм завданням мають створення і забезпечення умов, необхідних для культурного, естетичного і фізичного розвитку людини, організації та урізноманітнення її дозвілля. Усі ці види діяльності поділяються на такі групи:

• діяльність з виробництва культурних цінностей і їх поши­
рення (кіно, телебачення, радіо, театри та інші види мистецтва);
діяльність, пов'язана зі збереженням культурного надбання і його
популяризацією (музеї, бібліотеки і т. ін.);

• діяльність з організації відпочинку та розваг і спортивна ді­
яльність.

Завдання соціальної статистики в цих сферах полягають у спостереженні за розвитком мережі установ і організацій, що на­дають послуги в галузі культури, мистецтва й відпочинку, їх дія­льністю з надання цих послуг, а також за споживанням цих по­слуг населенням.

Складність статистичного вивчення зазначених видів діяльно­сті полягає, насамперед, у різноманітності установ і організацій, видів послуг і засобів їх надання населенню, у труднощах статис­тичного вимірювання обсягів надання і споживання деяких видів послуг. Оскільки зміст і якість послуг культурного характеру мають оцінний характер, відсутні надійні статистичні індикатори та узагальнюючі показники, що віддзеркалюють ефективність культурної діяльності в частині споживання населенням інфор­мації і використання послуг культури, мистецтва, спорту, відпо­чинку та розваг. Ці складності останнім часом посилилися вна­слідок змін функцій органів культури, значного скорочення асиг­нувань на їх утримання і розвиток, процесів приватизації і пере­ходу до ринкових умов діяльності, що зумовило виникнення про­блем із повнотою збору інформації.

З огляду на зазначені труднощі у статистичній практиці вико­ристовуються різні статистичні показники, що характеризують кожний вид послуг, їх виробництво і споживання у сфері культу­ри та відпочинку. Усі показники можна поділити на показники стану і діяльності організацій і установ, що надають відповідні послуги, і показники, що характеризують доступність і спожи­вання цих послуг населенням.


Першу групу становлять показники чисельності зайнятих пра­цівників, вартості основних фондів, фондів оплати праці та вар­тості платних послуг населенню. Показники цієї групи є прерога­тивою економічної статистики, частина з них використовується соціальною статистикою для оцінювання доступності окремих видів послуг і охоплення ними населення.

До другої групи входять:

а) показники доступності різних видів послуг, що можуть ви­
ражатися в обсягах вироблених послуг або кількості місць у кіно­
театрах, театрах тощо в розрахунку на певну кількість осіб (кіль­
кістю осіб на одне місце), а також вимірюватися забезпеченістю
населення технічними засобами (телевізорами, радіоприймачами,
відеомагнітофонами, комп'ютерами і т. ін.) для отримання послуг;

б) показники, що характеризують поведінку людей під час
споживання послуг культури і відпочинку. Ці показники можуть
відбивати поширеність того чи іншого виду діяльності та інтен­
сивність діяльності. Вони виражаються чисельністю і часткою
осіб, які регулярно відвідують ті чи інші установи культури, мис­
тецтва і масового відпочинку; середньою кількістю відвідувань
за певний період часу; поділом населення за частотою відвіду­
вання; витратами вільного часу на одержання певних видів по­
слуг; розмірами матеріальних витрат на одержання даного виду
послуг і т. ін.

Конкретний набір статистичних показників залежить від до­сліджуваного виду культурної діяльності. Наприклад, коли харак­теризують діяльність театрів, використовуються такі показники: кількість театрів за жанрами (опери і балету, драми і музичної комедії, дитячі театри і театри юного глядача) на кінець року; кількість спектаклів і їх відвідування; кількість місць у залах для глядачів і їх наповнення на спектаклях. Статистика концертних організацій охоплює філармонії, гастрольні-концертні і концерт­но-естрадні об'єднання, самостійні музичні колективи. Врахову­ється число організацій і концертів, кількість слухачів і прибут­ки, отримані від концертної діяльності. Показники, що характе­ризують театральну і концертну діяльність в Україні, наведені втабл. 9.5і.

Забезпеченість населення кіноустановками і діяльність кіноте­атрів у статистиці характеризуються такими показниками: кількі­стю кіноустановок із платним показом, кількістю місць у стаціо-

1 Див.: Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат України. — К.: Техні­ка, 2000. — С. 497.


нарних кінотеатрах на 10 000 осіб, кількістю відвідувань кіносеан­сів за рік — усього й у розрахунку на одного жителя.

Таблиця 9.5

ПОКАЗНИКИ КІЛЬКОСТІ ТЕАТРІВ І КОНЦЕРТНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ЇХ ВІДВІДУВАННЯ


тистичній звітності цих установ містяться відомості про їх кіль­кість, кількість місць у них і кількість проведених заходів, чисель­ність осіб, які брали участь у цих заходах.

Ступінь рівномірності розвитку установ культури різних видів і їх відвідувань може бути оцінений за допомогою коефіцієнтів нерівномірності розподілу :


 


Показник
Кількість професійних театрів (включаю­чи театри-студії) на кінець року
У тому числі:        
опери і балету
драми і музичної комедії
дитячих і юного глядача
Кількість відвідувань театрів за рік, млн 20,7 17,6 8,3 5,6
Кількість концертних організацій
Кількість відвідувань концертних органі­зацій за рік, млн 20,9 15,0 7,3 3,9

Галузева звітність про діяльність музеїв усіх видів (краєзнав­чих, історичних, художніх, технічних, меморіальних і т. ін.), яких в Україні в 1999 році налічувалося 369, містить статистичні харак­теристики їх фондів, у тому числі таких, що експонувалися у звітному періоді, а також показники науково-просвітительської діяльності й виставкової роботи. До найзагальніших показників належать: кількість музеїв і кількість відвідувань. Для того щоб можливими були міжрегіональні порівняння, ці показники стан­дартизуються перерахунком на певну чисельність населення.

Результати просвітительської роботи музеїв характеризуються такими показниками: відвідуванням музеїв; кількістю прочита­них лекцій; кількістю організованих виїзних виставок; кількістю проведених екскурсій. Ці показники можуть виражатися як в аб­солютних значеннях того чи іншого виду послуг, так і середніми значеннями, розрахованими на певну кількість населення або на один музей.

Аналіз культурної діяльності був би неповним без характерис­тики роботи установ клубного типу і парків культури та відпо­чинку, які здійснюють багато заходів культурного й оздоровчого характеру, а також заходів з організації дозвілля населення. У ста-


K*='

де k — загальна кількість груп у сукупності;

/ — кількість найбільш значних груп, сумарний обсяг яких охоплює понад 60 % обсягу сукупності;

wi — фактичне значення частоти і-ї групи; р — значення час­тоти за умови рівномірного розподілу сукупності [р = j/jj.

Розглянемо порядок розрахунку значень коефіцієнтів нерів­номірності розподілу на підставі даних про школи естетичного виховання (Мінкультури України), наведених у табл. 9.6.

Таблиця 9.6

КІЛЬКІСТЬ ШКІЛ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

В УКРАЇНІ І ЧИСЕЛЬНІСТЬ УЧНІВ У НИХ (на початок навчального року, у % до результату)

 

 

Види шкіл Кількість шкіл Чисельність учнів, тис.
1985/86 1998/99 1985/86 1999/00
Дитячі музичні школи 78,6 72,1 82,0 68,2
Дитячі школи мистецтв 3,1 18,4 4,3 24,8
Дитячі художні школи 7,9 8,8 5,2 6,3
Хореографічні школи 0,4 0,6 0,3 0,6
Вечірні школи загальної музичної освіти 10,0 0,1 б,/ 0,1
Коефіцієнт нерівномірності розподілу 0,544 0,452 0,605 0,413

У цьому прикладі k = 5, р = ^ = 0,2, 1 = 1 , тоді коефіцієнт не­рівномірності розподілу учнів за школами естетичного виховання в 1985/86 р. був такий:

1 Див.: Социальная статистика: Учебник / Под ред. чл.-кор. РАН И. И. Елисеевой. —
М.: Финансьі и статистика, 1997. — С. 340. ' .


М ^ ^р=|-і-{(0,82-0,2)2+(0,043-0,2)2+(0,052-0,2)2+ "" : ; ""

+ (0,003-0,2)2+(0,082-0,2)2}= 0,605.

Коефіцієнт нерівномірності розподілу набуває значення від 0 до 1. Значення 0 означає, що сукупність неоднорідна і між всіма елементами сукупності є рівномірний розподіл. Коефіцієнт дорів­нює 1, якщо склад сукупності визначається однією групою, тобто сукупність однорідна.

Значення коефіцієнта, що дорівнює 0,605, дозволяє зробити висновок про те, що розподіл учнів за школами естетичного ви­ховання в 1985/86 навчальному році був достатньо нерівномір­ним. У 1999/2000 навчальному році ця нерівномірність зменши­лася, що підтверджує і значення коефіцієнта, яке дорівнює 0,413.

Обстеження бюджетів часу населення показують, що в струк­турі використання вільного часу найбільша питома вага припадає на використання засобів масової інформації (телебачення і радіо), а також читання газет, журналів і художньої літератури. Вибірко­ві обстеження є найбільш надійним джерелом здобуггя даних про використання засобів масової інформації та форми її одержання, про витрати населення на придбання друкованої продукції, відві­дування культурних установ тощо.

Основними засобами поширення інформації є електронні за­соби (телебачення, радіомовлення, комп'ютерні мережі, аудіо- і відеоносії), друковані видання (книги, журнали, газети і т. ін.).

Для статистичного оцінювання виробництва і споживання ін­формаційних послуг використовуються такі показники:

• кількість телевізійних каналів і програм радіомовлення (цент­
ральних, регіональних і місцевих); обсяги їх щодобового мовлення.
у тому числі державною мовою і мовами національних меншин;
обсяги мовлення за видами програм (інформаційні, політичні, ху­
дожні, пізнавальні, спортивні, навчальні, дитячі, молодіжні і т. ін.);

« кількість і тираж друкованої продукції за видами, у тому чи­слі окремими мовами народів країни;

• кількість приймачів і пристроїв для відтворення електронної
інформації (телевізорів, радіоприймачів, аудіо- і відеомагнітофо-
нів, персональних комп'ютерів, у тому числі включених до ме­
режі Internet і т. ін.), що припадають на певну кількість населення;
кількість і частка домогосподарств, які мають зазначені пристрої;

• кількість передплатників на періодичні друковані видання і
середня кількість передплатних видань на 1000 осіб або на одне
домогосподарство.


Друкована продукція враховується в друкованих одиницях. Друкована одиниця — це поліграфічно оформлена продукція преси (книги, журнали, брошури, газети і т. ін.), віддрукована з одного набору, зброшурована і така, що має самостійний номер друко­ваного знака (шрифту). Тираж друкованої продукції визначається кількістю примірників друкованих одиниць однієї назви, що ви­йшли друком. Для газет визначається разовий тираж — кількість друкованих примірників даної газети. Загальний тираж конкретного твору, виданого у вигляді книги, визначається підсумовуванням усіх тиражів даного твору, що вийшли за розглядуваний період.

У практиці статистики інформаційних послуг найбільш повно розроблено статистику бібліотечної справи. Звітність, що пода­ється бібліотеками, дозволяє вивчати бібліотечні послуги за до­помогою таких основних показників:

• показники доступності бібліотек для населення: кількість і
частка різних населених пунктів, які мають масові бібліотеки;
чисельність населення, що припадає на одну бібліотеку, або кіль­
кість бібліотек на 10 000 населення;

• загальна кількість бібліотек і розміри їх фондів друкованої
продукції; кількість книг і журналів, що припадає на одного жи­
теля або одного читача;

• показники діяльності бібліотек: чисельність читачів; кіль­
кість виданих книг і журналів — усього й у середньому на одно­
го читача.

Частина цих показників є за своєю суттю миттєвими показни­ками і характеризують стан бібліотечної мережі на певний мо­мент часу. Але вони можуть бути визначені і як середні показни­ки. Наприклад, кількість книг у бібліотеці може бути врахована на початок року або як середньорічна. Тому під час розрахунку похідних показників, що визначаються як відношення абсолют­них показників, варто забезпечувати порівнюваність розмірів, що стоять у чисельнику і знаменнику такого відношення. Наприклад, значення показника забезпеченості книгами буде правильним тільки в тому разі, якщо і кількість книг, і чисельність населення будуть виміряні або за станом на ту саму дату, або як середні значення за той самий період.

Велику частину вільного часу населення витрачає на різні ви­ди відпочинку, у тому числі заняття фізкультурою і спортом, ту­ризмом, на відпочинок у санаторно-курортних установах і т.ін. Дані, наведені в табл. 9.7, свідчать про те, що у структурі платних послуг культури та відпочинку найбільша вага припадає на сана­торно-курортні й оздоровчі послуги.

П1-344


Таблиця 9.7

СТРУКТУРА ПЛАТНИХ ПОСЛУГ УСТАНОВ КУЛЬТУРИ І ВІДПОЧИНКУ'

 

Вид платних послуг Сума, млн грн. Частка, %
Послуги культури 39,2 100,7 8,1 13,0
Туристсько-екскурсійні послуги 67,9 60,6 14,0 7,8
Послуги фізичної культури і спорту 4,2 13,1 0,9 1,7
Санаторно-курортні й оздоровчі послуги 72,8 602,6 77,0 77,5
Разом 84,1 777,0 100,0 100,0

Надання послуг санаторно-курортними й оздоровчими устано­вами аналізується на підставі даних про кількість санаторіїв та інших установ відпочинку, кількість місць у них, кількість від­почиваючих і вартість путівок. Розрізняють санаторії і пансіо­нати з лікуванням, у тому числі для дітей; санаторії-профілак-торії; будинки та пансіонати відпочинку; бази й інші установи для відпочинку. Основним показником споживання послуг цих установ є чисельність населення, яке лікувалося та відпочива­ло протягом року.

Джерелом інформації про фізкультурно-спортивні послуги є звітність галузевих державних органів, на які покладено реаліза­цію державної політики та координацію діяльності фізкультур­них і спортивних організацій. Ця звітність передбачає отримання даних про мережі спортивних споруд і фізкультурно-оздоровчих центрів; їх одноразову пропускну здатність; чисельність осіб, які відвідують секції та групи за видами спорту, у клубах і групах фізкультурно-оздоровчої спрямованості, у тому числі для дітей і жінок; кількість проведених фізкультурних і спортивних заходів; фінансову діяльність і кадровий склад цих установ.

Однією з поширених форм відпочинку населення є туризм, що останніми роками розвивається швидшими темпами, ніж інші види аналогічних послуг. Залежно від туристичних цілей можна виокремити два типи туризму: спортивний (зорієнтований на фі­зичний розвиток населення) і екскурсійний (зорієнтований на

1 Див.: Статистичний щорічник України за 1999 рік / Держкомстат України. — К.: Техніка, 2000. — С. 286.


культурно-пізнавальний розвиток). Показники спортивного тури­зму є сенс розглядати разом із показниками з фізичної культури та спорту, показники екскурсійного туризму ближчі до показни­ків культурної діяльності.

Масовий розвиток туризму зумовив зростання потреб у спеці­алізованій інформації, необхідній для аналізу ринку туристичних послуг, вимірювання й аналізу туристських ресурсів і потоків у місцях призначення та на маршрутах, обсягів та інтенсивності споживання туристичних послуг, ступеня задоволення населення в цих послугах. Нині не всі з перелічених проблем забезпечені відповідною інформаційною базою.

Згідно з міжнародними стандартами розрізняють такі основні види туризму:

а) внутрішній туризм — подорож населення по власній країні;

б) в'їзний туризм — подорож по якійсь країні осіб, які не є її
жителями;

в) виїзний туризм — подорож населення якоїсь країни до ін­
ших країн.

Ці три основні види туризму в різних поєднаннях утворюють такі поняття, як туризм у межах країни (об'єднує внутрішній і в'їзний туризм), національний туризм (внутрішній і виїзний ту­ризм) і мізіснародний туризм (складається з виїзного і виїзного туризму).

Під туристськими ресурсами розуміють сукупність природ­них, оздоровчих, історичних, культурних та інших ресурсів даної території, здатних задовольнити різні запити й потреби туристів.

Вивчаючи туризм, розрізняють такі поняття: відвідувач, ту­рист і екскурсант. До відвідувачів належать громадяни будь-якої держави, які тимчасово прибули до країни, певної місцевості або конкретного населеного пункту заради відпочинку або подо­рожі з діловою метою і які не здійснюють оплачуваної діяльності в місці перебування. Відвідувачі, які прибули на термін до однієї доби (без ночівлі), належать до екскурсантів. Відвідувачі, термін перебування яких перевищує добу, тобто такі, які здійснюють щонайменше одну ночівлю в колективному або індивідуальному засобі розміщення у відвідуваному місці (туристична база, готель і т.ін.), належать до туристів.

Відповідно до класифікації Всесвітньої туристичної організа­ції (ВТО) статистика туризму враховує такі категорії відвідувачів:

• особи, які здійснюють розважальну поїздку або подорож з огляду на родині обставини, стан здоров'я; особи, які відправля­ються на наради або у відрядження (наукові, спортивні, адмініст-


 



11*1-344



Їм!


ративні, релігійні). До них належать і службовці міжнародних організацій, які мають відрядження до країни;

• учасники ділових поїздок (службовці промислових і комер­
ційних підприємств, які направляються для встановлення облад­
нання);

• студенти та молодь, що мешкають за кордоном в інтернатах
або школах, а також переміщуються в канікулярний період і тим­
часово працюючі;

• пасажири — учасники морських круїзів;

• транзитні пасажири, які перетинають країну і тривалість пе­
ребування яких не обмежується;

• члени екіпажів іноземних кораблів і літаків, що перебувають
на ремонті або роблять зупинку у країні;

• артисти, які перебувають на гастролях.

Поїздки туриста по певному маршруті в конкретні терміни з наданням комплексу послуг називається туром.

Вивчаючи туризм як галузь соціальної сфери, що має певний вплив на умови життя населення, соціальна статистика спостері­гає, насамперед, за національним туризмом. Безпосередньо оди­ницями спостереження є як туристські організації, так і спожи­вачі їх послуг — окремі особи і домашні господарства. Джерела­ми інформації про туризм є звіти туристських організацій усіх форм власності, які мають ліцензію на свою діяльність, а також матеріали спеціальних одноразових вибіркових обстежень.

Основними напрямками статистичного вивчення туризму є вивчення туристських ресурсів; стану, розвитку та динаміки ту­ристичних послуг; охоплення цими послугами населення; якості обслуговування туристів.

Для повноти характеристики ринку туристичних послуг дані обстежень туристичних організацій доповнюються матеріалами соціологічних опитувань населення, яке споживало ці послуги. Матеріали соціологічних опитувань дозволяють оцінити задово­леність населення якістю наданих послуг, зокрема умовами про­живання, екскурсійного і транспортного обслуговування.


 

3. Показники, які характеризують стан медичного обслуго­
вування та його ресурси.

4. Показники стану системи освіти й освітніх послуг.

5. Узагальнюючі показники рівня освіти населення, методи
їх обчислення.

6. Соціально-економічна нормаль як інструмент оцінювання
ефективності розвитку галузей соціальної сфери.

7. Що таке соціальний захист населення і які види соціаль­
ного захисту використовуються в суспільстві?

8. Основні завдання та показники статистики соціального
захисту населення.


Контрольні запитання

1. Яка інформація вивчається статистикою охорони здоров 'я?

2. Основні характеристики загальної захворюваності насе­
лення.


РОЗДІЛ 10


Дата добавления: 2014-12-23; просмотров: 59; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.087 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты