ТА ПОШУКУ РОБОТИ в 1999 році

Тривале безробіття призводить до того, що певна частина еко­номічно активного населення втрачає надію знайти роботу і стає економічно неактивною. У разі хронічного безробіття чисель­ність населення, яке вже не сподівається стати зайнятим, зростає, через що скорочується ринок робочої сили та посилюється соціа­льна напруженість у суспільстві.

8.4. СТАТИСТИКА УМОВ ПРАЦІ І ТРУДОВИХ КОНФЛІКТІВ

Умови праці великою мірою визначають умови життя населення, оскільки трудова діяльність становить значну частину часу кожної людини. Від умов праці багато в чому залежить її ефективність, а також здоров'я працюючих і задоволеність їх своєю трудовою діяльністю.

Система показників умов праці охоплює:

• показники тривалості робочого часу;

• показники регулярності і тривалості оплачуваних відпусток;

• показники змісту та охорони праці;

• показники професійної захворюваності й професійного тра­
вматизму;

• показники оплати праці;

• показники трудових конфліктів.

Тривалість робочого часу вимірюється середньою фактич­ною тривалістю робочого дня. Відношення фактичної трива­лості робочого часу до нормативного її значення, визначеного чинним законодавством, називається коефіцієнтом викорис­тання робочого часу. Перевищення встановлених норм тривало­сті роботи знижує рівень життя населення, оскільки скорочує ві­льний час і негативно позначається на стані здоров'я.

Надання працівникам оплачуваних відпусток, як і тривалість робочого дня, регламентується трудовим законодавством для різ­них галузей економіки і видів діяльності з урахуванням умов праці. За відповідний показник беруть середню тривалість опла­чуваної відпустки з розбиттям за соціально-професійними група­ми населення та галузями економіки.

Вамсливою характеристикою умов праці є її зміст. Кожна людина прагне знайти роботу, що відповідала б її спеціальності, кваліфікації та духовним запитам. Зміст праці визначається її фун­кціями та засобами їх здійснення і виявляється в тяжкості праці, її складності, монотонності, інтенсивності, шкідливості для здо­ров'я і т. ін. Дослідження змін у професійній, функціональній і кваліфікаційній структурі зайнятого населення, з його поділом за видами праці є одним із завдань соціальної статистики. Статис­тика вивчає склад зайнятого населення за видами праці, які ма­ють різний зміст, і зміну співвідношень між групами зайнятих фізичною і розумовою працею, ручною і механізованою, кваліфі­кованою і некваліфікованою, важкою і не важкою, монотонною і різноманітною працею. Ці показники не відбивають, по суті,

зміст пращ, а є лише кількісною оцінкою поширеності певних видів праці на різних підприємствах і в різних галузях економіки.

Особливу групу становлять показники, що характеризу­ють вплив умов праці на стан здоров'я працюючих. Цей вплив багато в чому визначається специфікою технологічних процесів виробництва, властивостями використовуваної сировини й устат­кування, співвідношенням інтелектуальних і фізичних зусиль у процесі виконання роботи. До цієї групи належать дві підгрупи показників: а) показники, що характеризують поширеність не­сприятливих умов праці; б) показники, що оцінюють наслідки впливу несприятливих умов праці на здоров'я працюючих.

Поширеність несприятливих умов праці оцінюється чисе­льністю і частками зайнятого населення, яке працює за умов вмісту в повітрі шкідливих домішок, за екстремальних тем­пературних умов, підвищеного рівня шуму і вібрацій тощо. У цій групі найчастіше використовуються такі показники:

• питома вага робітників, які працюють в умовах, що не від­
повідають санітарно-гігієнічним нормам, — відношення чисель­
ності працівників, які зазнають впливу хоча б одного шкідливого
виробничого чинника в межах, що перевищують установлені са­
нітарно-гігієнічні норми, до загальної чисельності робітників;

• питома вага робітників зайнятих важкою фізичною працею, —
відношення чисельності робітників, фізичне навантаження яких
за робочу зміну перевищує норми гранично припустимих наван­
тажень під час підняття та переміщення вантажів уручну, до за­
гальної чисельності робітників;

• питома вага робітників, які працюють у несприятливих умо­
вах праці, — відношення чисельності робітників, які користу­
ються хоча б одним з основних видів пільг і компенсацій, нада­
них їм за роботу у виробництвах із важкими та шкідливими умо­
вами праці, до загальної чисельності робітників;

• питома вага робітників, які працюють на устаткуванні, що
не відповідає вимогам безпеки, — відношення чисельності робіт­
ників, які працюють на устаткуванні, машинах і механізмах, що
не відповідають вимогам стандартів безпеки праці, до загальної
чисельності робітників.

У прямій залежності від несприятливих умов праці перебува­ють показники, що характеризують професійні захворювання і виробничий травматизм. До професійних захворювань належать захворювання, які сталися в результаті виконання професійних обов'язків або внаслідок впливу несприятливих умов праці. Най­поширенішими з них є алергічні захворювання, силікози, вірус-

ний гепатит, захворювання шкіри і т. ін. До виробничого травма­тизму відносять усі нещасні випадки на виробництві, в результаті яких виробнича діяльність перервалася на один день і більше. Із загальної кількості випадків травматизму виокремлюють випадки зі смертельними наслідками.

Виробничий травматизм характеризується абсолютними показниками, такими як кількість нещасних випадків на ви­робництві, у тому числі зі смертельними наслідками, і загаль­на кількість днів непрацездатності через виробничий трав­матизм.

До відносних показників виробничого травматизму належать:

• коефіцієнт травматизму — відношення кількості випадків
травматизму до середньооблікової чисельності робітників;

• коефіцієнт тривалості непрацездатності внаслідок травмати­
зму — відношення загальної кількості днів непрацездатності за
певний період до кількості робочих людино-днів за цей же період;

• коефіцієнт тяжкості травматизму — відношення загальної
кількості днів непрацездатності до кількості постраждалих у ре­
зультаті нещасних випадків;

• коефіцієнт смертності в результаті травматизму. Обчислю­
ється в двох формах: як відношення кількості загиблих від трав­
матизму або до загальної кількості постраждалих, або до серед­
ньооблікової чисельності робітників.

З умовами праці значною мірою пов'язані й трудові конфлікти. Трудовий конфлікт — це ситуація, коли між працівниками та роботодавцями виникає суперечність з окремого питання або гру­пи питань.

Статистика трудових конфліктів ґрунтується на міжнародних статистичних нормах, остання переглянута редакція яких була прийнята XV Міжнародною конференцією статистиків праці в 1993 році.

Розрізняють трудові конфлікти без припинення і з припинен­ням роботи.

У разі трудових конфліктів без припинення роботи супере­чності вирішуються шляхом переговорів. Тоді можуть органі­зовуватися й проводитися в позаробочий час мітинги, демон­страції та голодування, створюватися страйкові комітети, ого­лошуватися передстрайкова готовність і вживатися інші захо­ди, що спонукають конфліктуючі сторони до розв'язання тру­дових конфліктів.

Трудові конфлікти з припиненням роботи вирішуються під час страйків або локаутів.

Страйк — це тимчасове припинення роботи одною або кіль­кома групами трудящих із метою нав'язати свої вимоги або про­тистояти вимогам роботодавців, або висловити невдоволення, або підтримати вимоги або невдоволення інших трудящих.

Локаут — це повне або часткове закриття одного чи кількох місць .роботи, або спроба перешкодити нормальній трудовій діяль­ності робітників з боку одного чи кількох роботодавців з метою нав'язати вимоги або протидіяти їм, або підтримати вимоги або невдоволення інших роботодавців.

Трудові конфлікти класифікуються за часом і причинами їх виникнення. За часом виникнення розрізняють конфлікти, що виникли у процесі розробки колективних договорів між про­фесійними організаціями трудящих і роботодавцями та у про­цесі виробництва в разі змін умов роботи в бік їх погіршення.

Причини виникнення трудових конфліктів такі:

• питання, які пов'язані з оплатою праці (рівень оплати праці,
своєчасність її оплати, індексація заробітної плати у зв'язку з ін­
фляційними процесами і т. ін.);

• умови праці (тривалість робочого часу, організація праці,
забезпечення безпеки і т. ін.);

• питання зайнятості (масові звільнення або закриття під­
приємств, відправлення в адміністративні відпустки без ком­
пенсації);

• прояви солідарності зі страйкуючими групами інших під­
приємств без висунення вимог до своїх роботодавців;

• протести проти економічної або соціальної політики держа­
ви з висуненням політичних вимог.

Трудові конфлікти характеризуються такими статистич­ними показниками:

• кількість трудових конфліктів із розбиттям за їх видами та
причинами;

• кількість підприємств і організацій, які беруть участь у тру­
довому конфлікті;

• чисельність робітників, котрі безпосередньо беруть участь у
трудових конфліктах, а також побічно втягнені до них у резуль­
таті порушення роботи транспорту, відсутності сировини, палива,
енергії тощо;

• тривалість трудового конфлікту у днях і втрати робочого ча­
су в людино-днях і людино-годинах;

• збитки, що їх зазнають підприємства та суспільство в ре­
зультаті трудових конфліктів.

З аналітичною метою будуються угруповання за причинами трудових конфліктів, за їх тривалістю та кількістю учасників сто­совно окремих галузей, регіонів та економіки в цілому.

Для міжнародного порівняння даних про трудові конфлікти використовують показник втрат робочого часу в результаті кон­фліктів і кількість учасників у конфліктах у розрахунку на 1000 працівників.

РОЗДІЛ 9