Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



ТА ПОШУКУ РОБОТИ в 1999 році




Читайте также:
  1. VI. Методичні вказівки до виконання курсової роботи.
  2. Автоматичне регулювання режиму роботи очисного комбайна 1Г405.
  3. Автоматичне регулювання режиму роботи очисного комбайна 1Г405.
  4. Аналіз прийомів організації групової роботи школярів на уроці
  5. Апаратні засоби роботи з відео
  6. Аспекти роботи над зв'язним мовленням
  7. АСТРАЛЬНАЯ РОБОТИЗАЦИЯ.
  8. Безопасность функционирования автоматизированных и роботизированных производств
  9. Вивчення літературних джерел та написання курсової роботи
  10. Види інформаційного пошуку

 

Тривалість безробітності Усього в середньому зарік Жінки Чоловіки Міське населення Сільське населення
За тривалістю незайнятості(у % від кількості безробітних)
До 1місяця 2,6 2,5 2,6 2,5 2,7
1—3 місяця 8,8 7,8 9,7 8,5 10,6
4—6 місяців 11,6 10,3 12,7 12,0 8,9
7—9 місяців 8,7 7,7 9,5 8,9 7,3
10—12 місяців 10,2 9,4 10,9 10,1 11,2
Понад 1 рік 58,1 62,1 54,6 58,0 59,3
Середня трива-          
лість незайня-          
тості, місяців
  За тривалістю пошуку роботи    
(у% від загальної кількості осіб, які шукали роботу;  
До 1місяця 3,0 3,0 3,0 2,7 4,6
1—3 місяці 10,5 10,1 10,8 9,9 13,5
4—6 місяців 11,9 11,2 12,5 12,1 10,6
7—9 місяців 24,9 25,0 24,8 24,1 29,6
10—12 місяців 9,3 8,8 9,6 9,3 9,1
Понад 1 рік 40,4 41,9 39,3 41,9 32,6
Середня трива-          
лість пошуку          
роботи, місяців

Тривале безробіття призводить до того, що певна частина еко­номічно активного населення втрачає надію знайти роботу і стає економічно неактивною. У разі хронічного безробіття чисель­ність населення, яке вже не сподівається стати зайнятим, зростає, через що скорочується ринок робочої сили та посилюється соціа­льна напруженість у суспільстві.


8.4. СТАТИСТИКА УМОВ ПРАЦІ І ТРУДОВИХ КОНФЛІКТІВ

Умови праці великою мірою визначають умови життя населення, оскільки трудова діяльність становить значну частину часу кожної людини. Від умов праці багато в чому залежить її ефективність, а також здоров'я працюючих і задоволеність їх своєю трудовою діяльністю.

Система показників умов праці охоплює:

• показники тривалості робочого часу;



• показники регулярності і тривалості оплачуваних відпусток;

• показники змісту та охорони праці;

• показники професійної захворюваності й професійного тра­
вматизму;

• показники оплати праці;

• показники трудових конфліктів.

Тривалість робочого часу вимірюється середньою фактич­ною тривалістю робочого дня. Відношення фактичної трива­лості робочого часу до нормативного її значення, визначеного чинним законодавством, називається коефіцієнтом викорис­тання робочого часу. Перевищення встановлених норм тривало­сті роботи знижує рівень життя населення, оскільки скорочує ві­льний час і негативно позначається на стані здоров'я.

Надання працівникам оплачуваних відпусток, як і тривалість робочого дня, регламентується трудовим законодавством для різ­них галузей економіки і видів діяльності з урахуванням умов праці. За відповідний показник беруть середню тривалість опла­чуваної відпустки з розбиттям за соціально-професійними група­ми населення та галузями економіки.

Вамсливою характеристикою умов праці є її зміст. Кожна людина прагне знайти роботу, що відповідала б її спеціальності, кваліфікації та духовним запитам. Зміст праці визначається її фун­кціями та засобами їх здійснення і виявляється в тяжкості праці, її складності, монотонності, інтенсивності, шкідливості для здо­ров'я і т. ін. Дослідження змін у професійній, функціональній і кваліфікаційній структурі зайнятого населення, з його поділом за видами праці є одним із завдань соціальної статистики. Статис­тика вивчає склад зайнятого населення за видами праці, які ма­ють різний зміст, і зміну співвідношень між групами зайнятих фізичною і розумовою працею, ручною і механізованою, кваліфі­кованою і некваліфікованою, важкою і не важкою, монотонною і різноманітною працею. Ці показники не відбивають, по суті,




зміст пращ, а є лише кількісною оцінкою поширеності певних видів праці на різних підприємствах і в різних галузях економіки.

Особливу групу становлять показники, що характеризу­ють вплив умов праці на стан здоров'я працюючих. Цей вплив багато в чому визначається специфікою технологічних процесів виробництва, властивостями використовуваної сировини й устат­кування, співвідношенням інтелектуальних і фізичних зусиль у процесі виконання роботи. До цієї групи належать дві підгрупи показників: а) показники, що характеризують поширеність не­сприятливих умов праці; б) показники, що оцінюють наслідки впливу несприятливих умов праці на здоров'я працюючих.

Поширеність несприятливих умов праці оцінюється чисе­льністю і частками зайнятого населення, яке працює за умов вмісту в повітрі шкідливих домішок, за екстремальних тем­пературних умов, підвищеного рівня шуму і вібрацій тощо. У цій групі найчастіше використовуються такі показники:

• питома вага робітників, які працюють в умовах, що не від­
повідають санітарно-гігієнічним нормам, — відношення чисель­
ності працівників, які зазнають впливу хоча б одного шкідливого
виробничого чинника в межах, що перевищують установлені са­
нітарно-гігієнічні норми, до загальної чисельності робітників;



• питома вага робітників зайнятих важкою фізичною працею, —
відношення чисельності робітників, фізичне навантаження яких
за робочу зміну перевищує норми гранично припустимих наван­
тажень під час підняття та переміщення вантажів уручну, до за­
гальної чисельності робітників;

• питома вага робітників, які працюють у несприятливих умо­
вах праці, — відношення чисельності робітників, які користу­
ються хоча б одним з основних видів пільг і компенсацій, нада­
них їм за роботу у виробництвах із важкими та шкідливими умо­
вами праці, до загальної чисельності робітників;

• питома вага робітників, які працюють на устаткуванні, що
не відповідає вимогам безпеки, — відношення чисельності робіт­
ників, які працюють на устаткуванні, машинах і механізмах, що
не відповідають вимогам стандартів безпеки праці, до загальної
чисельності робітників.

У прямій залежності від несприятливих умов праці перебува­ють показники, що характеризують професійні захворювання і виробничий травматизм. До професійних захворювань належать захворювання, які сталися в результаті виконання професійних обов'язків або внаслідок впливу несприятливих умов праці. Най­поширенішими з них є алергічні захворювання, силікози, вірус-


ний гепатит, захворювання шкіри і т. ін. До виробничого травма­тизму відносять усі нещасні випадки на виробництві, в результаті яких виробнича діяльність перервалася на один день і більше. Із загальної кількості випадків травматизму виокремлюють випадки зі смертельними наслідками.

Виробничий травматизм характеризується абсолютними показниками, такими як кількість нещасних випадків на ви­робництві, у тому числі зі смертельними наслідками, і загаль­на кількість днів непрацездатності через виробничий трав­матизм.

До відносних показників виробничого травматизму належать:

• коефіцієнт травматизму — відношення кількості випадків
травматизму до середньооблікової чисельності робітників;

• коефіцієнт тривалості непрацездатності внаслідок травмати­
зму — відношення загальної кількості днів непрацездатності за
певний період до кількості робочих людино-днів за цей же період;

• коефіцієнт тяжкості травматизму — відношення загальної
кількості днів непрацездатності до кількості постраждалих у ре­
зультаті нещасних випадків;

• коефіцієнт смертності в результаті травматизму. Обчислю­
ється в двох формах: як відношення кількості загиблих від трав­
матизму або до загальної кількості постраждалих, або до серед­
ньооблікової чисельності робітників.

З умовами праці значною мірою пов'язані й трудові конфлікти. Трудовий конфлікт — це ситуація, коли між працівниками та роботодавцями виникає суперечність з окремого питання або гру­пи питань.

Статистика трудових конфліктів ґрунтується на міжнародних статистичних нормах, остання переглянута редакція яких була прийнята XV Міжнародною конференцією статистиків праці в 1993 році.

Розрізняють трудові конфлікти без припинення і з припинен­ням роботи.

У разі трудових конфліктів без припинення роботи супере­чності вирішуються шляхом переговорів. Тоді можуть органі­зовуватися й проводитися в позаробочий час мітинги, демон­страції та голодування, створюватися страйкові комітети, ого­лошуватися передстрайкова готовність і вживатися інші захо­ди, що спонукають конфліктуючі сторони до розв'язання тру­дових конфліктів.

Трудові конфлікти з припиненням роботи вирішуються під час страйків або локаутів.


Страйк — це тимчасове припинення роботи одною або кіль­кома групами трудящих із метою нав'язати свої вимоги або про­тистояти вимогам роботодавців, або висловити невдоволення, або підтримати вимоги або невдоволення інших трудящих.

Локаут — це повне або часткове закриття одного чи кількох місць .роботи, або спроба перешкодити нормальній трудовій діяль­ності робітників з боку одного чи кількох роботодавців з метою нав'язати вимоги або протидіяти їм, або підтримати вимоги або невдоволення інших роботодавців.

Трудові конфлікти класифікуються за часом і причинами їх виникнення. За часом виникнення розрізняють конфлікти, що виникли у процесі розробки колективних договорів між про­фесійними організаціями трудящих і роботодавцями та у про­цесі виробництва в разі змін умов роботи в бік їх погіршення.

Причини виникнення трудових конфліктів такі:

• питання, які пов'язані з оплатою праці (рівень оплати праці,
своєчасність її оплати, індексація заробітної плати у зв'язку з ін­
фляційними процесами і т. ін.);

• умови праці (тривалість робочого часу, організація праці,
забезпечення безпеки і т. ін.);

• питання зайнятості (масові звільнення або закриття під­
приємств, відправлення в адміністративні відпустки без ком­
пенсації);

• прояви солідарності зі страйкуючими групами інших під­
приємств без висунення вимог до своїх роботодавців;

• протести проти економічної або соціальної політики держа­
ви з висуненням політичних вимог.

Трудові конфлікти характеризуються такими статистич­ними показниками:

• кількість трудових конфліктів із розбиттям за їх видами та
причинами;

• кількість підприємств і організацій, які беруть участь у тру­
довому конфлікті;

• чисельність робітників, котрі безпосередньо беруть участь у
трудових конфліктах, а також побічно втягнені до них у резуль­
таті порушення роботи транспорту, відсутності сировини, палива,
енергії тощо;

• тривалість трудового конфлікту у днях і втрати робочого ча­
су в людино-днях і людино-годинах;

• збитки, що їх зазнають підприємства та суспільство в ре­
зультаті трудових конфліктів.


З аналітичною метою будуються угруповання за причинами трудових конфліктів, за їх тривалістю та кількістю учасників сто­совно окремих галузей, регіонів та економіки в цілому.

Для міжнародного порівняння даних про трудові конфлікти використовують показник втрат робочого часу в результаті кон­фліктів і кількість учасників у конфліктах у розрахунку на 1000 працівників.


РОЗДІЛ 9


Дата добавления: 2014-12-23; просмотров: 14; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты