Міжнародна трудова міграція

- управління упорядкованою і плановою міграцією громадян;

- переміщення кваліфікованих людських ресурсів, направлених на економічний, соціальний і культурний розвиток країн-реципієнтів, із урахуванням специфічних потреб країн еміграції й імміграції;

- організація міграції біженців, переміщених осіб та інших осіб, вимушених залишити свою батьківщину;

- здійснення ролі міжнародного форуму, на якому держави-учасники та партнери обговорюють придбаний досвід, обмінюються поглядами, роз-робляють заходи, сприяють співпраці, координації зусиль у сфері міграції.

Головний внесок нормативних актів ООН у міжнародне правове регулювання СТВ полягає в тому, що вони сформулювали пакет основних прав людини, які повинні міститися в законодавстві будь-якої країни, яка претендує на те, щоб її вважали цивілізованою.

Загальна декларація прав людини схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 р. у вигляді резолюції. Вона не має обов'язкового характеру. Це програмний політичний документ. У цій декларації сформульований пакет основних трудових прав людини: право на працю; право на вільний вибір роботи; право на захист від безробіття; право на справедливі і сприятливі умови праці; право за рівну оплату за рівну працю; право на справедливу і задовільну винагороду, забезпечуючи гідне існування людини; право створювати профспілки і вступати в них для захисту своїх інтересів; право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня і на оплачувану періодичну відпустку.

Другим актом, в якому закріплено головні права людини – це Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права(схвалений Генеральною Асамблеєю ООН в 1966 р.): Трудові права в пакті сформульовані докладніше, ніж в Декларації, коло цих прав ширше.

У число основних трудових прав увійшли:

· право на працю;

· право на справедливі й сприятливі умови праці, включаючи справедливу заробітну платню;

· задовільні умови існування працівників і їх сімей;

· безпечні та здорові умови праці;

· однакові для всіх можливості просування по роботі виключно на основі трудового стажу та рівня кваліфікації;

· право на відпочинок; право на профспілкову організацію;

· право на страйк;

· особлива охорона праці й інтересів жінок-матерів, дітей і підлітків.

Разом з Пактом про економічні, соціальні і культурні права, ООН в 1966р. прийняла другий міжнародний пакт - Пакт про цивільні і політичні права, також ратифікований СРСР. Цей пакт містить цивільні права, до яких відносяться 2 права, що мають відношення до трудових відносин: заборона примусової праці; вільне здійснення права на асоціацію, включаючи право на створення профспілок.

Причини виникнення міжнародної трудової міграції:

для країн-донорів:

велика кількість населення, що може пояснюватися, зокрема, демографічним бумом у деяких країнах; масове безробіття, обумовлене НТП; низький життєвий рівень і порівняно низька заробітна платня тощо.

для країн-реципієнтів:

потреба в додатковій висококваліфікованій робочій силі; потреба в додатковій дешевій і мобільній робочій силі, зокрема, завдяки розвитку сфери, яка сприяє створенню додаткових робочих місць; порівняно висока заробітна платня.

Виділяютьлегальну і нелегальнуміжнародну трудову міграцію. Нелегальна міжнародна трудова міграція: відсутність чіткої імміграційної політики або адміністративної інфраструктури її реалізації; юридична необізнаність мігрантів, яка не дозволяє діяти відповідно до існуючого міграційного законодавства; складний або суперечливий характер процедури легалізації; попередні таємні домовленості між потенційними мігрантами та їхніми наймачами.

При міжнародній трудовій міграції виграють:

- мігранти: поліпшення свого положення;

- підприємц: їх вимоги щодо заробітної платні нижчі; відсутній профспілковий захист іммігрантів;

- країни-експортери: переведені гроші, обмінюються на національну валюту, іноземна валюта залишається в цих банках; послабляється проблема безробіття; ротація, тобто повернення на батьківщину одних і еміграція інших громадян, сприяє зростанню і досвіду місцевих фахівців.

Міжнародна трудова міграція поряд з позитивними соціально-економічними наслідками має і негативні, а саме:

- для країни-імпортера: виникнення додаткових проблем, щодо соціального захисту іммігратів; проблеми пошуку місця роботи для місцевого населення країни-імпортера тру-дових ресурсів; відтік національної валюти за межі держави; втрата висококваліфікованих фахівців при репатріації мігрантів (після повернення мігрантів на батьківщину;

- для країни-експортера: «відплив мозків»; додаткові витрати з бюджету на підготовку нових фахівців; пошуки шляхів захисту своїх громадян від дискримінації; втрата можливості мати широкий вибір робочої сили, особливо фахівців.

В Україні державна міграційна політика тільки формується. Вона базується на основоположних державних нормативно-правових документах і міжнародних правових актах, таких як Закони України «Про громадянство України», «Про правовий статус іноземців», «Про порядок виїзду з України і в'їзду до України громадян України», «Про біженців», «Про зайнятість населення», «Про підприємництво», Про адміністративні правопорушення»; «Про ратифікацію Угоди про співпрацю в області трудової міграції і соціального захисту трудящих-мігрантів; ухвала КМУ «Про правила в'їзду іноземців до України, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію»; угода між урядом Росії і України про співпрацю прикордонних областей, двосторонні угоди про трудову діяльність і соціальний захист громадян, які працюють за межами своєї країни; Міжнародна Конвенція ООН про захист прав трудящих-мігрантів і членів їх сімей.