З'ЄДНАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СТОЛЯРНИХ ВИРОБІВ

Основними видами з'єднань, що застосовуються при виготов­ленні столярних виробів, є споювання, зрощування і з'єднання під кутом (в'язка). З'єднання скріплюють в основному клеєм, а також нагелями, шпонками, металевими цвяхами, шурупами, болтами і накладками.

Споювання. Цим способом збільшують ширину виготовлюваної деталі з'єднанням в одне ціле окремих дощок або брусків. Застосовують при виготовленні щитів (кришки табурета, стола, фільонок та інших деталей).

Є кілька різних видів споювання (рис. 38).

Рис. 38. Способи споювання і зрощування заготовок:

а — шипові з'єднання по довжині; б — з'єднання по ширині; 1 — клино­видне; 2 — на зубчастий шип; 3 — у паз і гребінь; 4— на вставну рейку; б —на шкантах.

Споювання на гладеньку фугу прямими кромками роблять чисто профугованими кромками, які по всій довжині промазують клеєм, стискують і витримують у стисну­тому стані до затвердіння клею. Таким самим способом роблять і споювання в ножівку.

При спаюванні в прямокутний паз і гребінь (рис. 38, б, 3) на одній кромці дошки вибирають паз, що дорівнює 1/3 ширини дошки, роз­ташований посередині кромки, а на другій кромці виступ (гребінь). Гре­бінь однієї дошки входить у паз іншої.

Для споювання щитів треба за­стосовувати ділянки, ширина яких не більше 100 мм, бо широкі дошки більше жолобляться.

Зрощування. Так називається з'єднання брусків або дощок по довжині. Цей вид з'єднання дає змогу використовувати короткомірні відрізки деревини (відходи) для виготовлення столярно-будівельних 1 меблевих виробів, щоб мати дошки до 18 м і більше завдовжки для не­сучих дерев'яних конструкцій.

Є кілька способів зрощування по довжині: з'єднання двох брусків у шип з прямим або косим стиком, пряме з'єднання брусків у пів дерева з накладкою прямим або косим стиком. Достатню міцність дають такі з'єднання, як простий накладний замок або клиновидний замок, вусове з'єд­нання та ін.

Найширше застосовують спосіб зрощування по довжині на зубчастий (клиновидний) шип (рис. 38, а, 1 і 2). При цьому способі зрощування утворюється більша площа для склеювання напівторців, завдяки чому міцність з'єднання наближається до міцності суцільної деревини. Поширенню цього способу сприяла можливість створення на його базі автоматизованого устаткування, яке забезпечує процес склеювання в автоматич­ному циклі.

З'єднання брусків під кутом роблять у стик, накладкою на шипах під прямим кутом і «на вус» (під кутом 45°).

У шипових з'єднаннях (рис. 39) шип сполучається з вушком або гніздом. Гніздо або вушко повинні мати такі розміри, щоб шип щільно входив у них.

Найпоширеніший тип шипового з'єднання — в'язка на одинарний шип (рис. 39, а і б).

Міцність шипового з'єднання залежить від точності обробки де­талей і особливо від елементів з'єднання та правильності їх роз­мірів. Тому велике значення має розмітка шипового з'єднання.

Щоб мати більшу поверхню склеювання і більшу міцність, ши­пове з'єднання виконують подвій­ним або потрійним шипом.

Для рамкових кутових з'єднань застосовують також круглі вставні шипи або шканти (рис. 39, в), які виготовляють з деревини твердих листяних порід , і ці з'єднання прості для виготовлення й мають досить високу міцність. Для виходу зай­вини клею на циліндричній поверх­ні шканта роблять неглибоку ка­навку.

Для збільшення міцності ку­тові з'єднання роблять на клею.

Рис. 39. Основні елементи шипових з'єднань:

а, б — одинарне шипове з'єднання: в — шкантове з'єднання; г — з'єднання в паз і гребінь; 1 —шпунт; 2 — гребінь; З—круглий шип; 4 — шипи плоскі; 5— вушко; 6 — гніздо плоского шипа; 7 — гніздо круглого шипа.