НАЛАГОДЖУВАННЯ СТРУГАЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТУ І ПЕРЕВІРКА ЯКОСТІ РОБОТИ НИМ

Продуктивність праці і якість виробів багато в чому залежить від підготовки і налагодження стругального інс­трументу.

Налагодження рубанка полягає в розбиранні, гострінні залізка і правильному складанні його. Для розбирання рубанок

Рис. 18. Налагоджування рубанка:

а – розбирання (1 - рубанок у руці; 2—удар по задньому торцю); б — складання (1 – вставляння залізка, 2 — притримування залізка; 3—удар по передньому торцю); в- налагоджування (1 - випускання залізка; 2 — закріплення залізка)

Рис. 19. Перевірка налагодження рубанка:

а — перевірка правильності випуску залізка; б — перевірка встановлення залізка.

Беруть в ліву руку і, притримуючи великим пальцем залізко в льотку, ударяють киянкою по хвостовій частині колодки (рис. 18). При розбиранні фуганка ударяють по кнопці в перед­ній частині колодки. Правильність випуску різальної кромки залізка перевіряють на око, піднімаючи рубанок підошвою догори і передньою частиною до себе (рис. 19, а). Лезо повинно виступати з підошви на 0,1...0,3 мм і здаватися ниткою. Слід пам'ятати, що тільки в шерхебеля можна випускати лезо до З мм. Залізко має виступати з колодки без перекосів (рис. 19, б). Установлюють залізко легкими ударами молотка. Остаточно залізко закріплюють клином, злегка вдаряючи по ньому молот­ком. Клин повинен бути добре припасований і наглухо притис­нутий до залізка.

Гостріння залізка рубанка починають із заточування фаски на спеціальних гострильних верстатах. При цьому треба стежи­ти за тим, щоб не допустити перегрівання різальної кромки, в результаті чого зменшується її твердість. Тому під час гострін­ня залізко періодично охолоджують у холодній воді.

Залізко рубанка можна загострити і на бруску. У такому разі його гострять рівномірними прямолінійними або коловими рухами (рис. 20, а) і весь час змочують брусок водою. Загострю­ючи залізко на бруску, треба стежити за кутом нахилу до площини загострювання, щоб не допустити завалів кромок фаски (рис. 20, в).

Після гостріння лезо залізка правлять на дрібнозернистому бруску (рис. 20, б), злегка змочуючи його водою або маслом.

Кут загострення залізка перевіряють шаблоном, а правиль­ність загострення — кутником або лінійкою.

Лезо різального інструмента має бути гострим, з добре відшліфованою фаскою. Ширина фаски загостреного різця повинна бути однаковою по всій її довжині.

Профільний різальний інструмент з невеликою кривизною леза, які наприклад; у шерхебеля, загострюють так само, як і прямі, на краю плоского дрібнозернистого бруска Інструмент, що має сильно вгнуті фігурні леза, гострять фігурними каменя­ми або напилками відповідного профілю і правлять наждачним порошком з маслом. Для цього невеликий відрізок деревини відповідного профілю кладуть спочатку в масло, а потім у наж­дачний порошок і правлять ним фаску.

Рис. 20.

Прийоми гостріння залізка рубанка:

а — на бруску; б — правка на дрібнозернистому бруску; в — положення різця при гострінні на бруску.

Прийоми стругання ручним інструментом показано на ри­сунку 21.

Бруски прямокутного перерізу стругають послідовно з усіх чотирьох боків під лінійку, в кут і в розмір. Торці брусків, щоб уникнути відколювання крайніх волокон, застругують спочатку а одного краю до середини, а потім — з другого, як показано не рисунку 22, а і б. Щоб уникнути відколів крайок застосовують додаткові бруски (рис. 22, в).

Рис. 21. Прийоми стругання: а — рубанком; б — фуганком.

Перевіряють оброблену поверхню заготовки по довжині лінійкою (рис. 23, а).і Якщо ребро лінійки прилягає по всій цопжииі без просвітів, то заготовка оброблена правильно.

Правильність обробки площини по ширині перевіряють двома брусками. Для цього бруски ставлять на поверхню, яку перевіряють, паралельно один одному на деякій відстані (рис. 23, б). Потім дивляться на бруски проти світла. Якщо грані брусків зливаються в одну лінію, поверхня оброблена правильно. Якщо ж грані брусків перетинаються між собою, поверхня оброблена неправильно.

Прямий кут між пластю і кромкою перевіряють кутником (рис. 28, г),

Рис. 22. Застругування торця:

а — від себе; б — на себе; в — з допоміжним бруском.

Рис. 23. Перевірка струганої поверхні: а – лінійкою; б – двома брусками; в – кутником (перевірка прямокутності пласті); г – кутником (перевірка прямокутності кромки).