Основні терміни і визначення в дисципліні «Охорона праці».

Згідно з ст.1 [2]:

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Роботодавець– власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до ДСТУ 2293-99 „Охорона праці. Терміни та визначення основних понять”:

„Нещасний випадок на виробництві – це раптове погіршення стану здоров`я чи настання смерті працівника під час виконування ним трудових обов`язків, внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника”.

З другого боку, згідно з резолюцією Міжнародної організації охорони праці ( МОП ) “Про статистику виробничого травматизму”, прийнятою 16-ю Міжнародною конференцією зі статистики праці у 1998 році, “нещасний випадок на виробництві – це несподівана та незапланована подія, включаючи дії умисного, насильницького характеру, яка виникає внаслідок трудової або пов`язаної з нею діяльності, що призводить до травмування, хвороби або смерті”.

Шкода-фізічне ушкодження і (або) збитки, заподіяні здоров`ю людей і (або) майну чи навколишньому середовищу.

Безпека-станзахищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Небезпека-потенційне джерело шкоди.

Цілком безпечних і нешкідливих виробництв не існує. Задача охорони праці - звести до мінімального імовірність ураження чи захворювання працюючого з одночасним забезпеченням комфорту за максимальної продуктивності праці. Реальні виробничі умови характеризуються, як правило, наявністю деяких небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Небезпечний (виробничий) чинник-виробничий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруення або іншого раптового різкого погіршення здоров`я або смерті.

Шкідливий (виробничий) чинник-виробничий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров`я нащадків.

Прикладами небезпечних чинників можуть служити відкриті струмопровідні частини устаткування, деталі машин і механізмів, що рухаються, розпечені тіла, можливість падіння з висоти самих працюючих або деталей і предметів, наявність ємностей зі стиснутими чи шкідливими речовинами.

Прикладами шкідливих чинників є шкідливі домішки в повітрі, несприятливі метеорологічні умови, промениста теплота, недостатнє освітлення, вібрації, шум, ультра- й інфразвук, іонізуючі та лазерні випромінювання, електромагнітні поля, підвищені напруженість і важкість праці, наявність шкідливих мікроорганізмів чи комах.

Вплив на людину шкідливого виробничого чинника може призвести до професійного захворювання (силікоз, пневмоконіоз, гостре респіраторне захворювання ).

Між небезпечними і шкідливими виробничими чинниками часто не можна провести чіткої межі.

Результатом нещасного випадку є травма – порушеність анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії чинників зовнішнього середовища.

Виробнича травма- травма, що сталася внаслідок дії виробничих чинників.

Як бачимо, термін МОП не обмежує поняття нещасного випадку впливом небезпечного або шкідливого фактора, а пов`язує його з процесом трудової діяльності, що більш повно розкриває картину виробничого травматизму.

Дисципліна «Охорона праці» - комплексна соціально-технічна дисципліна. Вона включає виробничу санітарію, безпеку праці, пожежну і вибухову безпеку, законодавство з охорони праці.

Виробнича санітарія - це система організаційних і технічних засобів, що запобігають чи зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів. До виробничої санітарії відносяться гігієна праці (галузь профілактичної медицини, що вивчає умови збереження здоров'я на виробництві і заходи, що сприяють цьому ) і санітарна техніка (заходи і пристрої технічного характеру, що відносяться до виробничої санітарії - системи і пристрої вентиляції, опалення, газопостачання, водопостачання, каналізації, очищення і нейтралізації викидів шкідливих речовин в атмосферу і водойми, освітлення, захист людини від вібрацій, шуму, дії шкідливих випромінювань і полів, санітарні і побутові спорудження і пристрої, будівельна теплотехніка, будівельна кліматологія ).

Пожежна і вибухова безпека - це система організаційних і технічних засобів, спрямованих на профілактику і ліквідацію пожеж і вибухів, обмеження їхніх наслідків.

Законодавство з охорони праці- це частина трудового законодавства.

Засіб колективного захисту (працівників) – засіб захисту, конструктивно і (або) функціонально пов`язаний з виробничим обладнанням, виробничим процесом, виробничим приміщенням (будівлею) або виробничим майданчиком. Згідно з ГОСТ 12.4.011-90 ССБТ, засоби колективного захисту поділяються на класи:

- нормалізація повітряного середовища приміщень та робочих місць;

- нормалізація освітлення виробничих приміщень та робочих місць;

- захист від шкідливих і небезпечних виробничих чинників..

До засобів захисту від небезпечних виробничих чинників належать захисні та запобіжні пристрої, сигналізація безпеки, розриви та габарити безпеки, дистанційне управління.

Засіб індивідуального захисту (працівника) – засіб захисту, що надягається на тіло працівника або його частину або використовується працівником під час праці.