КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ОрганізаціяОрганізовувати – значить створювати певну структуру. Існує б агато елементів, які необхідно структурувати, щоб організаціямогла виконувати свої плани і досягати таким чином своєї мети. Одним із цих елементів є робота, конкретні завдання організації, такі як спорудження житлових будинків або забезпечення страху- вання життя. Промислова революція почалася з усвідомлення то- го, що організація роботи певним чином дозволяє групі працівни- ків досягти значно більшого, ніж вони могли б без певної органі- зації. Організація роботи була в центрі уваги руху за наукове управління. Оскільки в організації роботу виконують люди, другим важ- ливим аспектом функції організації є визначення, хто саме пови- нен виконувати кожне конкретне завдання із великої кількості тих, що існують у рамках організації, в тому числі управління. Ке- рівник підбирає людей для конкретної роботи, делегуючи окре- мим людям завдання і повноваження, або право використовувати ресурси організації. Ці суб’єкти делегування беруть на себе відпо- відальність за успішне виконання своїх обов’язків. Поводячись таким чином, вони вважають себе підлеглими щодо керівника.
Мотивація Керівник завжди повинен пам’ятати, що навіть чітко розроб- лені плани і найдосконаліша структура організації позбавлені сен- су, якщо хтось не виконує фактичну роботу організації. І завдання функції мотивації полягає в тому, щоб члени організації викону- вали роботу згідно з делегованими їм обов’язками і узгоджуючи з планом. Керівники завжди здійснювали функцію мотивації своїх пра- цівників, усвідомлювали вони самі це чи ні. У давні часи для цього служили батіг та погрози, для небагато- чисельних обраних – нагороди. З кінця XVІІІ до XX століття була поширена думка, що люди завжди будуть працювати краще, якщо у них є можливість заробити більше. Вважалося, таким чином, що мотивування – це просте питання, яке зводиться до пропозиції надання відповідних грошових вина- город в обмін на зусилля. На цьому ґрунтується підхід до мотивації школи наукового управління. Керівники дійшли висновку, що мотивація, тобто створення внутрішніх мотивів до дії, є результатом складної сукупності по- треб, які постійно змінюються. Нині ми розуміємо, що для того, щоб заохочувати своїх працівників якнайкраще, керівнику слід визначити, які ж справді їхні потреби, і забезпечити засоби, за допомогою яких працівники зможуть задовольняти ці потреби через сумлінну роботу.
|