Історичні типи відтворення населення

- Стадіальні особливості відтворення населення, закономірно притаманні певній стадії або фазі історичного розвитку спільності людей. Історичні типи відтворення населення адекватні історично певним економічним, соціальним і культурним умовам життя суспільства. Перший історичний тип відтворення населення отримав назву архетипу. Він характерний для докласового суспільства, що живе в умовах присвоює економіки. На цій стадії людської історії розмноження людей знаходиться вже під соціальним контролем, який, як вважають дослідники, полягав у використанні таких заходів, як аборт, довічне вдівство, инфантицид, різні табу, що забороняли сексуальні контакти в певні періоди. Такий демографічний механізм поряд із зовнішніми причинами високої малюкової та дитячої смертності призводив чисельність населення у відповідність з можливостями природних комплексів забезпечити мешкають в їх межах людей життєвими ресурсами. В результаті першої демографічної революції, при якій відбулася якісна зміна типу відтворення населення, архетип змінився традиційним історичним типом відтворення населення. Він панує в докапіталістичних класових суспільствах, господарську основу яких складає аграрна економіка. Виникнення і розвиток сільського господарства і заснованих на ньому економіки та форм суспільного життя істотно змінили умови народжуваності і смертності людей, різко збільшили можливості зростання чисельності населення і водночас зробили більш численне населення необхідним, що й викликало до життя традиційний тип відтворення населення і забезпечило його збереження доти, поки зберігалася домінуюча роль аграрної економіки.

Сучасний або раціональний тип відтворення виникає у зв'язку з новим стрибком у розвитку продуктивних сил, з перетворенням переважно аграрної економіки в переважно індустріальну. Цей стрибок створює матеріальну основу нових умов демографічної рівноваги і вимагає приведення демографічного механізму у відповідність з ними. Зміна традиційного типу відтворення населення його сучасним типом представляє другий демографічний перехід або другу демографічну революцію. Кожен з названих вище історичних типів відтворення населення має свої специфічні риси, які можна охарактеризувати наступним чином. При домінуванні архетипу відтворення населення народжуваність і смертність були дуже високими, а природний приріст населення був незначним. Подібний тип відтворення населення тривав на Землі найдовше. Для традиційного типу відтворення населення характерні: ранній вік шлюбу, висока народжуваність (загальний коефіцієнт народжуваності досягав 50 і більше на 1000 населення). Смертність традиційного типу складалася з двох компонентів: з "нормальної" смертності, що спостерігалася у відносно сприятливі періоди при відсутності будь-яких екстремальних подій, і катастрофічною смертності, властивої періодам особливо несприятливим (голод, неврожайні роки, епідемії, війни). Більшість людей гинуло від зовнішніх причин, які за інших умов життя могли б бути усунені. Величина середньої тривалості життя, як правило, коливалася в межах від 20 до 30 років і, у всякому разі, майже ніколи не перевищувала 35 років.

Закономірності переходу від традиційного типу відтворення населення до сучасного можна з'ясувати розглядаючи показники, що характеризують демографічну ситуацію в сучасному світі і в групах розвинених і країн. У розвинених країнах чисельність населення за рахунок природного приросту збільшувалася в 1990 році всього на 0,5%, а в що розвиваються на 2,1%, а в таких, як Нігер і Руанда вона росла більш ніж на 3%. Друга принципова відмінність в сучасної демографічної ситуації - різниця в середній тривалості життя: в розвинутих країнах вона дорівнює 74 рокам, а та розвитку в середньому - 61 році, при тому, що в деяких з них вона складає 50 років і менше. Неоднакові і показники малюкової смертності - в розвинених країнах з 1000 новонароджених протягом першого року життя вмирає 12 немовлят, а та розвитку в 1990 році в середньому гинув 71 новонароджений, а в Гвінеї, Нігері, Руанді, Сомалі вмирало більше 100 новонароджених. Народжуваність в країнах, що розвиваються істотно вище, ніж у розвинених країнах - на 1000 жителів у 1990 році в розвинутих країнах народжувалося 13 дітей, а та розвитку в середньому 29 дітей, а в деяких з них 40 і більше.

Звертає на себе увагу сумарний коефіцієнт народжуваності, тобто середнє число народжень у однієї жінки за все її життя. Сумарний коефіцієнт народжуваності вище 4,0 вважається високим, а менше 2,15 - низьким. Таким чином, у розвинених країнах цей показник істотно нижче величини, прийнятої за низький рівень, а у всіх розвиваються він наближається до високого, а в ряді країн дуже сильно перевищує високий рівень. Особливо слід обговорити загальний коефіцієнт смертності. Здавалося б, він однаковий для всіх груп країн за станом на 1990 рік. Насправді це не так, оскільки в розвинених країнах середній вік населення набагато вище, ніж в розвиваються. Тому загальний коефіцієнт смертності, рівний 9, для розвинених країн є низьким, а для розвиваються дуже високим.