Репродуктивна поведінка, репродуктивна устанока, репродуктивна мотивація

Репродуктивна поведінка, репродуктивна установка, репродуктивна мотивація.

Рівень народжуваності на тій або іншій території у той чи інший період часу залежить від низки факторів. Одним із них, що відіграє у сучасних умовах головну роль, є репродуктивна поведінка.. Під репродуктивною поведінкою, розуміють систему дій і відносин, які призводять до народження визначеного числа дітей у родині, або поза шлюбом.

Репродуктивна поведінка охоплює, з одного боку, дії та відносини, пов'язані зі здійсненням повного репродуктивного циклу й послідовною зміною репродуктивних подій, а з іншого — дії та відносини, що перешкоджають настанню кожної ланки репродуктивного циклу. Для позначення останніх використовують поняття «регулювання народжуваності», «внутрісімейний контроль за народжуваністю», «планування сім'ї».

Розрізняють три головних типи репродуктивної поведінки:

багатодітну (потреба у 5 і більше дітях),

середньодітну (потреба у 3-4 дітях)

малодітну (потреба у 1-2 дітях).

Багатодітна репродуктивна поведінка зумовлена переважно біологічними чинниками — особливостями плідності; для малодітного типу репродуктивної поведінки характерне попередження та переривання вагітності.

Репродуктивна установка є ніщо інше, як психічний регулятор поведінки, схильність особистості, яка визначає узгодженість різного роду дій, зумовлених позитивним або негативним ставленням до народження певної кількості дітей. Вона складається з трьох компонентів: когнітивного (пізнавального), афективного (емоційного) та поведінкового (спонукального). Сутність репродуктивної установки виявляє себе у взаємодії всіх трьох компонентів. Когнітивний компонент відображає орієнтації на ту чи іншу кількість дітей, на інтервали між їх народженнями, установку на бажану стать дитини, на вагітність та її щасливе завершення. Емоційний компонент репродуктивної установки складають позитивні та негативні почуття, пов’язані з народженням тієї чи тієї кількості дітей. Поведінковий компонент репродуктивної установки характеризує інтенсивність спонук до народження, потужність або слабкість репродуктивної установки.

За прогнозними оцінками інтенсивність народжуваності в Україні навряд чи зростатиме найближчим часом. Найімовірніше, репродуктивні установки суттєво не зміняться протягом принаймні 5-10 наступних років; співвідношення повікових коефіцієнтів народжуваності поступово наближатимуться до західноєвропейських. Тенденції народжуваності формуватимуться насамперед під впливом матеріального добробуту та житлової забезпеченості сімей (особливо молодих), збереження у молодих людей установок на багатодітну сiм’ю, а також залежатимуть від чисельності та вікової структури жінок фертильного віку.

Репродуктивна мотивація, або мотиви народження дітей, — це психічний стан особистості, який спонукає її до досягнення особистих цілей через народження певної кількості дітей. Мотив народжування характеризує сенс появи дитини будь-якої черговості, а також певної статі. Розрізняють економічні, соціальні та психологічні мотиви народження дітей.

Економічні репродуктивні мотиви пов'язані з прагненням особистості зміцнити добробут сім'ї та економічний статус батьків, з різними пільгами, надаваними при народженні певної кількості дітей.

Соціальні репродуктивні мотиви сприяють збереженню або підвищенню соціального статусу батьків та їх суспільного авторитету й престижу, спадковості роду й сім'ї.

Психологічні репродуктивні мотиви найрізноманітніші — зумовлені потребою у наповненні свого життя сенсом, потребою у синівській або дочірній любові, прагненням продовжити себе в дітях, потребою у піклуванні про малу дитину та любові до неї, прагненням передати їй свій життєвий досвід, бажанням уникнути самотності в старечому віці, бажанням членів подружжя зміцнити шлюб тощо.