Предмет і метод демографії

Предметом усієї системи знань про народонаселення є розвиток народонаселення, а у демографії предметом є закономірності відтворення у їх суспільно-історичній обумовленості. Поняття відтворення народонаселення за змістом вужче, ніж поняття розвитку народонаселення (останнє, крім особистого відтворення, включає зміни його структури, якісних характеристик). Але разом з тим воно визначає центральне становище демографії серед інших наук, які займаються народонаселенням.

Методи демографії поділяються на загальнонаукові і демографічні, що відображають специфіку відтворення населення як самооновлюваної сукупності людей, що визначається особливими якісно-кількісними характеристиками, процесами їх функціонування та розвитку, формами відтворення.

Теоретичною основою демографії є концепції демографічного і міграційного переходів. Оскільки ті чи інші умови існування та розвитку людини динамічні, що зумовлює відтворення населення одного типу іншим, то в методології демографічного дослідження важливе місце належить принципу історизму. Причому, історичний підхід важливий при вивченні не тільки предмету демографії, але й еволюції самого демографічного знання.

У демографії широко застосовуються загальнонаукові методи дослідження – наукової абстракції та сходження від абстрактного до конкретного, порівняння, аналізу та синтезу, індукції і дедукції, висунення гіпотез та їх перевірки, екстраполяції та моделювання.

Знання віку окремих людей на момент спостереження або настання в їхньому житті тих чи інших демографічних подій дає уявлення про віковий склад і вікову структуру населення, а також про те, в якому віці відбуваються ті чи інші події. Тому важливу роль в демографічному аналізі відіграє поняття покоління, яке характеризує сукупності людей, що народилися в певний період (найчастіше дорівнює календарному року). Розрізняють сукупність ровесників, які складають реальне покоління, і сукупність сучасників різного віку, що становлять так зване гіпотетичне покоління. У рамках теорії чистої демографії відтворення населення являє собою постійне поновлення поколінь населення в результаті його природного руху.

Довжина покоління виражається середнім проміжком часу між народженням більшості батьків і народженням всіх їхніх дітей. Для різних історичних періодів розвитку людства вікова довжина покоління – величина неоднозначна. У даний час з певною часткою умовності вона приймається рівною 32 – 35 років.

Власні методи демографії відповідають предмету демографічного пізнання, зокрема, біологічній і шлюбній структурі населення та залежних від статі і віку характеристик демографічних процесів. Такими є:

- метод когорт, що застосовується при вивченні того чи іншого процесу протягом покоління. Його називають ще методом реального покоління або поздовжнього аналізу. При цьому демографічні процеси, наприклад, народжуваність або смертність, шлюбність або розлучуваність аналізуються в сукупностях людей, які одночасно вступили в який-небудь демографічний стан. Завдання цього методу полягає в отриманні для даної когорти населення характеристик демографічних процесів, що піддаються дослідженню. У порівняльних дослідженнях стоїть завдання отримання такої інформації для ряду когорт.

- метод поперечного аналізу, який інакше називають методом умовного або гіпотетичного покоління. За його допомогою вивчення демографічних процесів базується на інтерпретації показників частоти демографічних подій, отриманих на інтервалах тривалості відповідних демографічних станів для порівняно нетривалого часового періоду (як набору послідовності частот таких подій протягом життя поколінь). Це той самий метод когорт, що дозволяє отримати графічне зображення подій, що протікають ніби поперек лінії життя покоління.

Поздовжний і поперечний аналіз дає можливість порівнювати особливості відтворення ряду поколінь, що важливо як для історичної демографії, так і для демографічного і соціального прогнозування, а отже, для вироблення соціальної політики. Методи реального й умовного покоління є відмінними специфічними методами демографії поряд із залученням всього арсеналу методів статистики, соціології, соціальної психології, історії та культурології.

- методи стандартизації демографічних коефіцієнтів, що дозволяють при порівнянні демографічних коефіцієнтів шукати вплив структурних особливостей демографічних спільнот, що порівнюються. Порівняння загальних демографічних коефіцієнтів для характеристики того чи іншого демографічного процесу може дати його перекручену картину, якщо не враховувати вплив різних порівнюваних сукупностей за статтю, віком, шлюбним станом, рівнем освіти і т.д. Тому загальні коефіцієнти порівнюються тільки після коригування з урахуванням цього впливу або стандартизації. При цьому показники інтенсивності процесу і структура однієї порівнюваної демографічної сукупності приймаються за стандарт, а для інших вираховується властивий кожній з них індекс відносно до стандарту. Шляхом множення цього індексу на показники стандарту, отримують стандартизовані демографічні коефіцієнти для порівнюваних демографічних сукупностей, в яких індивідуальні особливості їх структури усунені.

- методи демографічного моделювання є в даний час найбільш поширеним прийомом аналізу та прогнозування процесів демовідтворення. Вони описують зміну населення в цілому або компонентів його зростання. Метод моделювання замінює собою метод експерименту, який в демографії далеко не завжди можливий. Він широко застосовується для вивчення демографічних процесів і демовідтворення в цілому, а також зв'язків з іншими соціальними явищами і процесами. Поширеними є моделі стаціонарного населення і стабільного населення, а також числові моделі демографічних процесів для гіпотетичних поколінь у вигляді демографічних таблиць, широко використовуються стохастичні (ймовірні) моделі і т.д.

- сучасний етап розвитку демографічних знань характеризується швидким розвитком у ньому прийомів і методів математичного моделювання, що дозволяє підвищити його ефективність, у тому числі, можливості використання цих знань у практиці соціального управління. Всі ці методи спираються на масові прояви поодиноких демографічних подій. Тому важливе місце в демографічній методології займають прийоми вивчення та аналізу співвідношень кількісних показників демографічних явищ, а отже, статистичні та математичні методи.

- територіальне порівняння демографічних станів і процесів здійснюється за допомогою картографічних методів. При цьому використовуються карти: людності поселень і щільності територіального розселення; статевовікового складу, а також механічного і природного руху; соціоструктурного, у тому числі соціально-професійного, класового, етносоціальної і т.д. складу; культурних, побутових, антропологічних, лінгвістичних особливостей демографічних спільнот; характеристик розселення, у тому числі особливостей населення міста і села, різного типу поселень і регіонів.

- особливе місце займає метод побудови демографічної сітки, що дозволяє за допомогою геометричних побудов отримувати різноманітні характеристики, у тому числі ті, що прямо не спостерігаються, наприклад, демографічних процесів в поколінні і аналізувати їх протікання в часі.

- методи демографічного прогнозу дають можливість оцінювати роль тих чи інших компонентів зміни населення, порівнюючи їх вплив на чисельність і структуру населення в майбутньому. Найбільш поширені метод пересування за віком, який застосовується при перспективних обчисленнях населення, і метод компонентів, що полягає у окремому прогнозуванні народжуваності, смертності та міграції.

- в останні роки для розкриття механізму формування ставлення населення до демографічних проблем стали широко застосовуватися психологічні тести та методики, які дозволяють глибше зрозуміти навіть не завжди усвідомлене ставлення населення до проблеми.

Наприклад, вивчаючи демографічну поведінку людей, ми виявляємо діючі соціально-психологічні норми і виходимо з того, що думка людей з цих питань обумовлює їх дії. Важливо не тільки дізнатися, скільки дітей воліє мати сім'я, а й встановити, чому вона хоче (або не хоче) їх мати і чому одного-двох, а не більше; скільки сім'я вважає за краще мати дітей в реальних умовах (очікуване число дітей) і скільки хотіла б мати без урахування конкретної життєвої ситуації й особистих можливостей. У ході таких досліджень постають завдання визначення механізму формування демографічних цінностей і резервів зростання населення, вирішення яких необхідне для розробки заходів демографічної політики.

Користуючись методами інших наук, демографія видозмінює їх у відповідності зі своїми особливостями, тому чітку межу між ними і методами власне демографічними провести іноді важко, вони, об’єднуючись у вивченні відтворення населення, стають невід'ємною частиною демографічної методики.