Історична еволюція народжуваності

Народжуваність – складний та багато аспектний процес. Сам факт народження розглядається етнодемографами як кінцевий результат у довгому ланцюгу причинно-наслідкових зв’язків та залежностей з короткого огляду яких ми і почнемо.

Народження нового покоління опосередковується перш за все такими біологічними явищами як: статевий акт, зачаття, вагітність та пологи. Основну роль у всіх цих процесах, зрозуміло - відіграє жінка, а тому надалі, при аналізі біологічних та соціальних чинників народжуваності основну увагу буде акцентовано саме на їх впливі на жінку.

При вивченні диференціації рівня народжуваності у різних народів етнодемографи враховують також і ефективність та доступність засобів контрацепції, можливості здійснення абортів та інші обставини, що сприяють скороченню числа так званих “небажаних народжень”.

Отже, народження більшої чи меншої кількості дітей визначається сумою певних установок шлюбної пари пов’язаних з відповідним соціальним впливом.

Природна потреба в дітях не належить до числа важливих для життя людини потреб, вона не може скласти надійну основу репродуктивності та нею неможливо пояснити існуючу сильну диференціацію народжуваності. Саме тому, говорячи про потребу в дітях , демографи мають на увазі головним чином потребу не природну, а набуту під впливом соціального середовища та зумовлену необхідністю підтримки не стільки фізичного існування людини скільки її певного соціального статусу. Сюди відносять, зокрема, традиційне ставлення до бездітності та багатодітності шлюбної пари.

Аналізуючи різні аспекти етнічної диференціації народжуваності етнодемографи досліджують не лише ті з них, що сприяють появі та збереженню традицій багатодітності, але й чинники зворотної дії – ті, що зумовлюють внутрішні обмеження кількості дітей у родині. Передусім до кола цих факторів належать соціально-економічні.

Соціально-економічні чинники нерідко діють на рівень народжуваності безпосередньо( так, шлюбні пари можуть відкладати народження дитини на певний час або обмежувати їх кількість через несприятливі матеріальні умови існування).

Серед причин обмеження кількості дітей у родині важливе місце посідає послаблення сімейно-родових стосунків та зв’язків, зменшення батьківських прав, частину яких переймає на себе суспільство, зменшення матеріальних та моральних вигод багатодітності одночасно із зростанням витрат на виховання і освіту дітей. На селі, де догляд за дітьми є об’єктивно легшим, а самі вони можуть вже з ранніх років допомагати батькам по господарству, народжуваність, як правило, вища. У містах – з їх житловими та соціальними проблемами, необхідністю високого рівня освіти рівень народжуваності є нижчим.⁷¹

Потреба в дітях та її етнічні аспекти.

Потреба в дітях, тобто бажання мати певну кількість дітей чи не мати зовсім , зовні виступає як психологічна категорія. Психологія репродуктивності ,визначаючи так звану демографічну поведінку, у свою чергу зумовлюється складним комплексом об’єктивних чинників – соціально-економічних та соціально-культурних, що виявляються в особливостях психіки окремих шлюбних пар, у специфіці їх побутових умов тощо.

Психологія репродуктивності пройшла два головних етапи історичної еволюції. Перший з них, найдавніший, характеризується слабкою дією “негативних” чинників потреби в дітях та дуже сильною дією чинників “позитивних”. Діти вважалися безцінним життєвим благом, а це призводило по суті до необмеженої потреби в них. Наступний етап характеризується посиленням дії “негативних” та послабленням “позитивних” факторів. Діти поступово стають в один ряд з іншими життєвими потребами, а відповідно потреба в них послаблюється, вона формується та задовольняється тепер залежно від решти життєвих потреб родини.

Сучасні проблеми народжуваності та політика народонаселення.

Особливе місце посідають випадки національно орієнтованої державної пропаганди правил та норм репродуктивної поведінки спрямованих на підвищення показника народжуваності серед окремих етносів.

Регулювання народжуваності в сучасному розумінні цього процесу бере свій початок у кінці XVIIІ століття. Спочатку така політика була випробувана у Франції , згодом( головним чином з другої половини ХІХ століття) регулювання народжуваності поширюється і в інших країнах змінюючись під впливом місцевих умов.

Вище ми вже згадували, що потреба в дітях не належить до низки життєво важливих та може змінюватись у широких межах аж до повної відсутності бажання мати дітей. Як наслідок репродуктивна поведінка шлюбних пар може не співпадати з інтересами та мотивацією суспільства. Саме тому суспільство (держава) вимушене шляхом проведення особливої політики (політики народонаселення) намагатися відновити гармонію у репродуктивних інтересах.