![]() КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
ГЛОБАЛЬНО-УНІВЕРСАЛЬНІ ТОРГОВЕЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ6.2.1. Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) Конференція ООН з торгівлі і розвитку — ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development) — створена в 1964 p. як головний орган Генеральної Асамблеї з питань міжнародного економічного співробітництва. Відомо, що Генеральна угода з тарифів і торгівлі була укладена поза організаційними структурами і впливом ООН. Крім того, з моменту заснування ГАТТ працювала насамперед в інтересах промислове розвинутих країн. Тому створення ЮНКТАД вирішувало всі проблеми: доповнення структури ООН органом, що відповідає за розвиток світової торгівлі, і можливість надання підтримки країнам, що розвиваються, в налагодженні торговельно-економічних відносин з іншими державами. ЮНКТАД охоплює практично всі економічні й правові аспекти сучасної міжнародної торгівлі і пов'язані з нею питання економічного розвитку. Діяльність ЮНКТАД спрямована на: — регулювання торгових і економічних відносин між державами шляхом розробки концепцій і принципів розвитку світової торгівлі; — розробку заходів регулювання міжнародної торгівлі сировинними товарами за допомогою укладання міжнародних товарних угод, створення дослідницьких груп з сировинних товарів тощо; — розробку заходів і засобів торгової політики і економічного співробітництва, серед яких — створення загальної системи преференцій при імпорті товарів з країн, що розвиваються, яка почала діяти в 1976 р.; заходи для усунення тарифних бар'єрів тощо; — сприяння розвиткові економічного співробітництва між країнами, що розвиваються, шляхом організації переговорів щодо створення глобальної системи преференцій між країнами, що розвиваються; розробки профами дій світового співтовариства для сприяння подоланню економічного відставання найменш розвинутих країн; — проведення нарад експертів, представників урядів, дипломатичних переговорних конференцій з метою узгодження політики урядів і регіональних економічних угруповань з питань розвитку світової торгівлі та інших проблем. У 1992 р. держави — члени ЮНКТАД уклали Картахенську угоду (ЮНКТАД—YIII), в якій визначені заходи у взаємопов'язаних галузях — фінансів, торгівлі, сировинних товарів, технології і послуг тощо; — регулювання обмежувальної ділової практики розробкою Кодексу узгоджених на багатосторонній основі принципів і правил щодо контролю за обмежувальною діловою практикою і різних заходів з регулювання діяльності транснаціональних корпорацій; — аналітичну роботу з проблем глобалізації і розвитку, інвестицій, розвитку підприємств і технологій, міжнародної торгівлі товарами і послугами, розвитку інфраструктури в сфері послуг; — сприяння координації діяльності в рамках ООН з питань міжнародної торгівлі, підготовка документів для Генеральної Асамблеї, ЕКОСОР та інших організацій; — співробітництво з міжнародними економічними організаціями (ВТО, МТЦ та іншими); — сприяння технічному співробітництву (ЮНКТАД є організацією — виконавцем ПРООН), обміну інформацією і проведенню консультацій. Членами ЮНКТАД є 185 держав — членів ООН і три члени, що представляють спеціалізовані агентства. Членство ЮНКТАД відкрите для будь-якої держави — члена ООН, спеціалізованих установ системи ООН і МАГА ТЕ. У сучасних умовах уряди країн, що розвиваються, звертаються по допомогу до ЮНКТАД з метою вирішення таких проблем: — необхідність (з погляду країни) збільшити свої надходження від експорту товарів і послуг, що є головним джерелом надходжень для фінансування розвитку; —стабілізація та зміцнення міжнародних ринків сировинних товарів, продаж яких забезпечує майже 80 — 90% експортного виторгу більшості таких країн; збільшення експортних надходжень завдяки ширшій участі країн у переробці сировинних товарів; зменшення залежності країн від експорту сировини шляхом диверсифікації виробництва; — розширення експортних можливостей країн завдяки мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів, включаючи сприяння процесу залучення іноземних капіталовкладень; створення належних умов для проведення відповідної національної політики в сфері торгівлі; — зменшення тягаря заборгованості; — надання особливої підтримки і допомоги найменш розвинутим країнам (нині ця група налічує понад 40 найбідніших і найслабших країн світу); —сприяння розширенню торгівлі й економічному співробітництву між країнами, що розвиваються, в доповнення до традиційних економічних зв'язків з розвинутими країнами. Головний орган ЮНКТАД — Конференція, яка скликається раз на чотири роки, а між конференціями — Рада з торгівлі і розвитку в складі всіх держав-членів, що проводить дві сесії на рік. На одній із них (вересень — жовтень) Рада розглядає глобальні питання взаємозалежності економік, у тому числі проблеми заборгованості, а на другій — (березень — квітень) увага зосереджується на конкретних питаннях міжнародної торгівлі (протекціонізм, торговельні переговори, торгівля послугами тощо). Рада з торгівлі і розвитку щорічно через Економічну і Соціальну Раду подає доповіді-звіти Генеральній Асамблеї. З 1997 p. робочими органами Ради є комісії, що спеціалізуються на конкретних галузях: інвестиціях, технологіях і фінансових питаннях, торгівлі товарами і послугами, розвитку приватного підприємництва. Секретаріат ЮНКТАД знаходиться в Женеві. До його складу входять дві служби: координації і політики та зовнішніх зносин, функціонують дев'ять відділів (сировинних товарів; міжнародної торгівлі; сфери послуг і ефективності торгівлі; економічного співробітництва між країнами, що розвиваються, і спеціальних програм; глобальної взаємозалежності; транснаціональних корпорацій і інвестицій; науки і техніки; найменш розвинутих країн; послуг у галузі управління та оперативно-функціонального забезпечення програм) і підрозділи, що працюють спільно з регіональними комісіями ЕКОСОР. Крім того Секретаріат обслуговує Комісію з міжнародних інвестицій і транснаціональних корпорацій і Комісію з науки і техніки з метою розвитку ЕКОСОР. Діяльність ЮНКТАД суттєво вплинула на міжнародні організації, що займаються питаннями регулювання міжнародної торгівлі (зокрема ВТО/ГАТТ, МВФ, МБРР), привернувши їхню увагу до країн, що розвиваються, і до найменш розвинутих, країн. У рамках ЮНКТАД утворилася «Група 77», що складається з країн, що розвиваються, з метою захисту своїх економічних інтересів у міжнародній торгівлі. 6.2.2. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) Комісія ООН з права міжнародної торгівлі — ЮНСІТРАЛ (United Nations Commission on International Trade Law — UNCITRAL) — створена в 1966 p. для підвищення впливу ООН на процес зменшення і ліквідації правових перешкод, що заважають розвиткові міжнародної торгівлі. Вона складається з 36 членів, що представляють усі географічні регіони та основні правові системи світу. До завдань ЮНСІТРАЛ належать: координація роботи міжнародних організацій з правових питань міжнародної торгівлі; сприяння ширшій участі держав в існуючих міжнародних конвенціях; розробка нових конвенцій та інших документів стосовно права міжнародної торгівлі; підготовка кадрів і надання допомоги в правовій сфері міжнародної торгівлі. Підготовка і прийняття конвенцій, тобто законодавчих документів з уніфікації міжнародного торговельного права, — основна діяльність Комісії. Комісією прийняті численні конвенції, зокрема: Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 р.), Конвенція ООН про морські перевезення вантажів (Гамбурзькі правила, 1978 р.), Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція про купівлю-продаж, 1980 р.), Конвенція ООН про міжнародні переказн! векселі і міжнародні прості векселі (1988 р.). Комісією прийняті Арбітражні правила ЮНСІТРАЛ (1976 р.) і правові принципи укладання міжнародних контрактів з промислового будівництва, розробляється типовий закон про електронні перекази грошових коштів. Україна є членом ЮНСІТРАЛ і приєдналась в останні роки до багатьох конвенцій. Комісія щорічно подає доповідь Генеральній Асамблеї, а також направляє доповідь Конференції ООН з торгівлі і розвитку з тим, щоб остання висловила свої зауваження. 6.2.3. Міжнародний торговельний центр (МТЦ) Міжнародний торговельний центр — МТЦ (International Trade Center UNCTAD/WTO — ITC) — створено в 1964 p. як спільний допоміжний орган ГАТТ та ООН (остання діє через ЮНКТАД). Центр допомагає країнам, що розвиваються, вирішувати питання розширення експорту, надає інформацію і консультації з питань ринків і методів збуту експортної продукції, допомагає у створенні експортних служб і підготовці відповідних кадрів. Генеральна Асамблея ООН в 1974 р. визначила правовий статус МТЦ як робочий допоміжний орган ГАТТ та ООН, що діє через ЮНКТАД. Відповідно членами МТЦ є держави — члени ВТО та ЮНКТАД. З серпня 1973 р. резолюція ЕКОСОР визначила статус МТЦ як центрального органу в системі ООН з надання технічної допомоги в розвиткові торгівлі, передусім експорту, країнам, що розвиваються. Для підвищення конкурентоспроможності африканських та інших країн, що розвиваються, у міжнародній торгівлі МТЦ у 1995 р. прийняв програму технічної допомоги «Технічне співробітництво для Африки» в межах багатосторонньої торгової системи на основі «Уругвайського раунду». Базові принципи функціонування МТЦ визначаються Генеральною радою ВТО і Радою з торгівлі і розвитку ЮНКТАД. Роль контрольно-виконавчого органу МТЦ виконує Об'єднана консультативна група — ОКГ (Joint Advisory Group on the International Trade Centre UNCTADE/WTO), — до складу якої входять представники всіх держав — членів ЮНКТАД і ВТО. У 1991 p. ОКГ визначила основні пріоритети діяльності МТЦ: — сприяння торгівлі з метою зменшення злиднів, включаючи стимулювання експорту продукції сільських районів; — надання допомоги найменш розвинутим країнам; — розвиток торгового і економічного співробітництва «Південь-Південь» між країнами, що розвиваються; — участь жінок у розвиткові торгівлі; — розвиток підприємництва в галузі експорту; — врахування екологічних чинників у процесі розвитку експорту; — розвиток людських ресурсів. Діяльність ОКГ відбувається шляхом проведення щорічних сесій, на яких розглядається діяльність МТЦ і розробляються рекомендації для керівних органів ЮНКТАД і ВТО. Міжсесійна діяльність МТЦ здійснюється Секретаріатом, очолюваним директором. МТЦ не має своїх представництв у країнах і регіонах, однак кожний уряд, з яким співпрацює МТЦ, виділяє офіційних представників із зв'язків з МТЦ із службовців державного апарату. У 1984 p. МТЦ став Виконавчим агентством ПРООН. Фінансування діяльності МТЦ здійснюється за рахунок рівних внесків ЮНКТАД і ВТО у регулярний бюджет, добровільних внесків країн (донорського фонду) і внесків ПРООН, які утворюють позабюджетний фонд. Технічне співробітництво з країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою фінансуються за рахунок коштів ПРООН, робочі програми фінансуються Глобальним трастовим фондом (1995 p.). Місцезнаходження МТЦ — Нью-Йорк (США). До міжурядових організацій, що сприяють розвиткові міжнародної торгівлі, належать також Всесвітня митна організація і Бюро міжнародних виставок. 6.2.4. Всесвітня митна організація (ВМО) Всесвітня митна організація (ВМО) створена в 1995 р. як наступниця Ради митного співробітництва (РМС), заснованої в 1953 р. сімнадцятьма європейськими країнами на базі відповідної Конвенції з метою гармонізації й уніфікації митних систем, поліпшення техніки митної справи і митного законодавства. ВМО вирішує такі завдання: —уніфікація номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах, яка дозволяє зіставляти рівень митного обкладання і розміри взаємних поступок, а також однаково тлумачити обмеження і пільги щодо окремих товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі; —узагальнення митного досвіду різних країн, формування єдиної нормативної бази митної оцінки, гармонізація митних процедур (Конвенція Кіото, 1973 р.); —організація міжнародного співробітництва із запобігання, розслідування і відвернення порушень митних правил (Конвенція Найробі, 1977р.); —технічне співробітництво і навчання (Сеульська декларація, 1984р.). Уже в 1987 р. кількість країн-учасниць перевищувала 100, а зараз ця організація має глобальний характер. Місцезнаходження ВМО — Брюссель (Бельгія). Найвідомішим результатом діяльності організації стало прийняття в 1983 р. Конвенції з гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС), яка набула чинності з січня 1988 р., замінивши так звану Брюссельську товарну номенклатуру 1959р. (БТН). ГС, на відміну від БТН, може застосовуватися не лише для встановлення митного тарифу, а й для класифікації товарів у статистиці, а також для визначення транспортних тарифів. Україна приєдналася до ГС 1 січня 1990 р., ще будучи в складі СРСР. Постійний технічний комітет розробив до 1990 р. понад ЗО рекомендацій, серед яких — інструкції з налагодження співробітництва між митними адміністраціями, забезпечення єдиних підходів відносно дозволу на безмитний імпорт, відшкодування або зменшення мита, полегшення транспортування товарів, застосування окремих конвенцій, спрощення та уніфікації митної документації та ін. У червні 1987 р. було прийнято «Декларацію Ради про її завдання до 2000 року» (Оттавська декларація). У пошуках вирі- шення нагальних проблем Рада визначила три основні напрями своєї діяльності: 1) забезпечення гармонізації і спрощення митних процедур, а також співробітництва між митними адміністраціями з таких питань, як широке застосування ГС, поширення правил митної оцінки ГАТТ, подальша розробка і розвиток стандартної митної документації; 2) забезпечення надійного митного контролю і боротьби з порушниками митних правил за допомогою створення міжнародної системи автоматизованого опрацювання даних, вивчення і поширення новітніх методів митного контролю, забезпечення більш тісного співробітництва в правоохоронній діяльності; 3) підвищення рівня фахової підготовки особового складу, організації і управління національних митних служб завдяки проведенню зустрічей на рівні керівників митних служб для обговорення стратегічних напрямів розвитку митної справи, розробки і підтримання регіональних програм та ініціатив з навчання персоналу, розробки типових навчальних програм і надання експертної допомоги. Вищий орган ВМО — Сесія, яка збирається двічі на рік. Сесіям ВМО підпорядковані й підзвітні постійний технічний комітет, комітет з питань митної оцінки, номенклатурний і фінансовий комітети. Зі складу делегатів Сесія обирає терміном на один рік Президента, віце-президентів і Генерального секретаря, який формує Генеральний секретаріат. Україна стала членом організації в 1992 р., приєднавшись до Конвенції про створення РМС. 6.2.5. Бюро міжнародних виставок (БМВ) Бюро міжнародних виставок (БМВ) створено в 1931 р. у Парижі (Франція) для нагляду за виконанням Паризької конвенції 1928 р. стосовно впорядкування проведення міжнародних торговельно-промислових виставок. Конвенція регламентувала порядок організації офіційних виставок з метою усунення можливих розбіжностей між країнами, класифікувала виставки, визначила права й обов'язки країн (як організаторів, так і учасників), порядок присудження нагород експонентам товарів, терміни організації виставок залежно від їхньої категорії. Країна, яка організує виставку, повинна зареєструвати її в БМВ не пізніше ніж за шість місяців до розсилання запрошень. Конвенція передбачає деякі пільги для учасників виставки: без- митне ввезення експонатів з обов'язковим вивезенням їх, а також безмитне ввезення рекламної продукції, будівельних матеріалів, стендів та ін. Вищий орган БМВ — Адміністративна Рада, до складу якої входять представники всіх держав-учасниць і яка збирається двічі на рік. При Раді функціонують такі комісії: класифікаційна — дає висновки щодо категорії виставки, яка реєструється; статутна; бюджетно-адміністративна; з питань реклами та пресової пропаганди. Керівництво поточною роботою здійснює директор. Неурядові організації, як-от: Міжнародна торговельна палата, Спілка міжнародних ярмарків і Міжнародна спілка з видання митних тарифів, не тільки належать до групи глобально-універсальних організацій, але є і найстарішими міжнародними організаціями зі світової торгівлі. 6.2.6. Міжнародна торговельна палата (МТП) Міжнародна торговельна палата — МТП (International Chamber of Commerce — ІСС) — об'єднання національних організацій ділових кіл країн, зацікавлених у розвиткові міжнародної торгівлі й підтримуванні економічних зв'язків між окремими державами для забезпечення збуту товарів і отримання необхідної сировини і матеріалів. Торговельні палати, які виникли з організацій купців, були створені в країнах Західної Європи ще в XVII ст. Перед Першою світовою війною торговельні (або торговельно-промислові) палати існували вже в багатьох країнах світу. Вони сприяли укладанню торговельних та інших економічних угод між різними країнами. Торговельно-промислові палати займаються збором, опрацюванням і наданням інформації про стан розвитку промисловості в регіоні, кон'юнктуру ринків, умови доступу на них, податковий механізм, митні та інші експортно-імпортні збори та податки, умови транзиту тощо. До компетенції багатьох торговельних палат належать видача свідоцтв про походження товарів, торговельна експертиза, управління товарними біржами, питання арбітражу. Торговельно-промислові палати умовно поділяються на три типи: національні (включаючи місцеві); закордонні, які створюються національними асоціаціями торговельно-промислових кіл на території інших країн; та змішані, створені національними організаціями двох або кількох країн. Міжнародна торговельна палата — найбільша і найвпливові-ша серед змішаних торговельно-промислових палат. Її було створено в 1920 р. у Парижі (Франція) відповідно до рішення Міжна- родної торговельної конференції, яка відбулася восени 1919 р. в Атлантік-Сіті (США). Ініціатива створення МТП належала США, Великобританії, Франції, Бельгії та Італії. МТП об'єднує ділові кола у світовому масштабі, являючи собою найбільшу міжнародну організацію приватного підприємництва. Згідно із Статутом (доповнення 1947 р.) до МТП можуть входити колективні члени — національні або місцеві торговельні, промислові, страхові, банківські, транспортні та інші організації ділових кіл, які не займаються політичною діяльністю (це в основному національні, місцеві й закордонні торговельно-промислові палати) та індивідуальні члени — фірми, компанії, корпорації та інші юридичні й приватні особи, пов'язані з міжнародним бізнесом. Мета МТП — сприяти розширенню відносин між країнами і встановленню контактів в усіх сферах міжнародного бізнесу. До складу МТП входять понад 1,6 тис. об'єднань підприємців (федерації промисловців, національні торговельні палати, банківські союзи тощо, які охоплюють малі й середні фірми) та понад 6 тис. великих промислових і торгових компаній — індивідуальних членів. Основними напрямами діяльності МТП є: » сприяння розвиткові підприємництва в світі заохоченням розвитку торгівлі, інвестицій, вільного руху капіталів; • вжиття ефективних і послідовних заходів в економічній і правовій сферах для сприяння розвиткові міжнародної торгівлі; • регулювання підприємницької діяльності: захист системи приватного підприємництва; привертання уваги до проблем бізнесу; стимулювання регулювання підприємництва самими підприємцями; підготовка таких кодексів поведінки в сфері бізнесу, які приймаються добровільно; розгляд питань, що стосуються підприємництва, банківської справи, навколишнього середовища, фінансової системи, страхування, морського і повітряного транспорту, оподаткування, міжнародних інвестицій, інтелектуальної власності, маркетингу, торгової політики; • забезпечення гармонізації торгової практики: (1) розробка рекомендацій для поліпшення існуючої міжнародної ділової практики з банківських операцій, реклами, контейнерних перевезень, організації ярмарок; (2) розробка типових контрактів, міжнародних комерційних термінів «Інкотермс», митних правил і практичних рекомендацій у сфері кредитної документації, міжнародного кодексу рекламної практики; (3) боротьба з економічною злочинністю; розробка документа з питань боротьби з корупцією в міжнародних комерційних операціях; • подання висновків і коментарів щодо законодавчих пропозицій і змін, які стосуються сфери діяльності МТП; доведення їх до відома громадськості; «• подання рекомендацій урядові країни, де проходить зустріч «групи семи»; • подання в ООН та її спеціалізовані установи поглядів і думок ділових кіл розвинутих країн і країн, що розвиваються. Характеристику основних органів МТП наведено в табл. 6.1. Таблиі{я 6.1
|