Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



ГЛОБАЛЬНО-УНІВЕРСАЛЬНІ ТОРГОВЕЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ




Читайте также:
  1. Аналіз зразків організації бесіди під час вивчення нового матеріалу
  2. Аналіз прийомів організації групової роботи школярів на уроці
  3. ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОГО МАЙДАНЧИКА
  4. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації
  5. ГАЛУЗЕВІ ТОРГОВЕЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
  6. Дія законів організації
  7. Діяльність дитячих і юнацьких громадських організацій як одна із форм організації дозвілля учнів та студентів.
  8. Елементи проектування організації
  9. З історії форм організації навчання.

6.2.1. Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД)

Конференція ООН з торгівлі і розвитку — ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development) — створена в 1964 p. як головний орган Генеральної Асамблеї з питань міжна­родного економічного співробітництва. Відомо, що Генеральна угода з тарифів і торгівлі була укладена поза організаційними структурами і впливом ООН. Крім того, з моменту заснування ГАТТ працювала насамперед в інтересах промислове розвинутих країн. Тому створення ЮНКТАД вирішувало всі проблеми: до­повнення структури ООН органом, що відповідає за розвиток світової торгівлі, і можливість надання підтримки країнам, що розвиваються, в налагодженні торговельно-економічних відносин з іншими державами. ЮНКТАД охоплює практично всі економіч­ні й правові аспекти сучасної міжнародної торгівлі і пов'язані з нею питання економічного розвитку.

Діяльність ЮНКТАД спрямована на:

— регулювання торгових і економічних відносин між держа­вами шляхом розробки концепцій і принципів розвитку світової торгівлі;

— розробку заходів регулювання міжнародної торгівлі сиро­винними товарами за допомогою укладання міжнародних товарних угод, створення дослідницьких груп з сировинних товарів тощо;

— розробку заходів і засобів торгової політики і економіч­ного співробітництва, серед яких — створення загальної систе­ми преференцій при імпорті товарів з країн, що розвиваються, яка почала діяти в 1976 р.; заходи для усунення тарифних бар'єрів тощо;

— сприяння розвиткові економічного співробітництва між краї­нами, що розвиваються, шляхом організації переговорів щодо ство­рення глобальної системи преференцій між країнами, що розвиваю­ться; розробки профами дій світового співтовариства для сприяння подоланню економічного відставання найменш розвинутих країн;

— проведення нарад експертів, представників урядів, дипло­матичних переговорних конференцій з метою узгодження полі­тики урядів і регіональних економічних угруповань з питань роз­витку світової торгівлі та інших проблем. У 1992 р. держави — члени ЮНКТАД уклали Картахенську угоду (ЮНКТАД—YIII), в

якій визначені заходи у взаємопов'язаних галузях — фінансів, торгівлі, сировинних товарів, технології і послуг тощо;



— регулювання обмежувальної ділової практики розробкою Кодексу узгоджених на багатосторонній основі принципів і пра­вил щодо контролю за обмежувальною діловою практикою і різ­них заходів з регулювання діяльності транснаціональних корпо­рацій;

— аналітичну роботу з проблем глобалізації і розвитку, інвес­тицій, розвитку підприємств і технологій, міжнародної торгівлі товарами і послугами, розвитку інфраструктури в сфері послуг;

— сприяння координації діяльності в рамках ООН з питань міжнародної торгівлі, підготовка документів для Генеральної Асамблеї, ЕКОСОР та інших організацій;

— співробітництво з міжнародними економічними організа­ціями (ВТО, МТЦ та іншими);

— сприяння технічному співробітництву (ЮНКТАД є органі­зацією — виконавцем ПРООН), обміну інформацією і проведен­ню консультацій.

Членами ЮНКТАД є 185 держав — членів ООН і три члени, що представляють спеціалізовані агентства. Членство ЮНКТАД відкрите для будь-якої держави — члена ООН, спеціалізованих установ системи ООН і МАГА ТЕ.

У сучасних умовах уряди країн, що розвиваються, звертають­ся по допомогу до ЮНКТАД з метою вирішення таких проблем:

— необхідність (з погляду країни) збільшити свої надходжен­ня від експорту товарів і послуг, що є головним джерелом надхо­джень для фінансування розвитку;



—стабілізація та зміцнення міжнародних ринків сировинних товарів, продаж яких забезпечує майже 80 — 90% експортного виторгу більшості таких країн; збільшення експортних надхо­джень завдяки ширшій участі країн у переробці сировинних то­варів; зменшення залежності країн від експорту сировини шля­хом диверсифікації виробництва;

— розширення експортних можливостей країн завдяки мобілі­зації внутрішніх і зовнішніх ресурсів, включаючи сприяння про­цесу залучення іноземних капіталовкладень; створення належних умов для проведення відповідної національної політики в сфері торгівлі;

— зменшення тягаря заборгованості;

— надання особливої підтримки і допомоги найменш розви­нутим країнам (нині ця група налічує понад 40 найбідніших і найслабших країн світу);

—сприяння розширенню торгівлі й економічному співробіт­ництву між країнами, що розвиваються, в доповнення до тради­ційних економічних зв'язків з розвинутими країнами.

Головний орган ЮНКТАД — Конференція, яка скликається раз на чотири роки, а між конференціями — Рада з торгівлі і роз­витку в складі всіх держав-членів, що проводить дві сесії на рік. На одній із них (вересень — жовтень) Рада розглядає глобальні питання взаємозалежності економік, у тому числі проблеми за­боргованості, а на другій — (березень — квітень) увага зосере­джується на конкретних питаннях міжнародної торгівлі (протек­ціонізм, торговельні переговори, торгівля послугами тощо). Рада з торгівлі і розвитку щорічно через Економічну і Соціальну Раду подає доповіді-звіти Генеральній Асамблеї. З 1997 p. робочими органами Ради є комісії, що спеціалізуються на конкретних галу­зях: інвестиціях, технологіях і фінансових питаннях, торгівлі то­варами і послугами, розвитку приватного підприємництва. Сек­ретаріат ЮНКТАД знаходиться в Женеві. До його складу входять дві служби: координації і політики та зовнішніх зносин, функціо­нують дев'ять відділів (сировинних товарів; міжнародної торгів­лі; сфери послуг і ефективності торгівлі; економічного співробіт­ництва між країнами, що розвиваються, і спеціальних програм;



глобальної взаємозалежності; транснаціональних корпорацій і ін­вестицій; науки і техніки; найменш розвинутих країн; послуг у галузі управління та оперативно-функціонального забезпечення програм) і підрозділи, що працюють спільно з регіональними ко­місіями ЕКОСОР. Крім того Секретаріат обслуговує Комісію з міжнародних інвестицій і транснаціональних корпорацій і Комі­сію з науки і техніки з метою розвитку ЕКОСОР.

Діяльність ЮНКТАД суттєво вплинула на міжнародні органі­зації, що займаються питаннями регулювання міжнародної торгів­лі (зокрема ВТО/ГАТТ, МВФ, МБРР), привернувши їхню увагу до країн, що розвиваються, і до найменш розвинутих, країн. У рамках ЮНКТАД утворилася «Група 77», що складається з країн, що розвиваються, з метою захисту своїх економічних ін­тересів у міжнародній торгівлі.

6.2.2. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ)

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі — ЮНСІТРАЛ (United Nations Commission on International Trade Law — UNCITRAL) — створена в 1966 p. для підвищення впливу ООН

на процес зменшення і ліквідації правових перешкод, що зава­жають розвиткові міжнародної торгівлі. Вона складається з 36 членів, що представляють усі географічні регіони та основні пра­вові системи світу. До завдань ЮНСІТРАЛ належать: координа­ція роботи міжнародних організацій з правових питань міжнарод­ної торгівлі; сприяння ширшій участі держав в існуючих міжна­родних конвенціях; розробка нових конвенцій та інших докумен­тів стосовно права міжнародної торгівлі; підготовка кадрів і на­дання допомоги в правовій сфері міжнародної торгівлі.

Підготовка і прийняття конвенцій, тобто законодавчих доку­ментів з уніфікації міжнародного торговельного права, — основ­на діяльність Комісії. Комісією прийняті численні конвенції, зо­крема: Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 р.), Конвенція ООН про морські перевезення вантажів (Гамбурзькі правила, 1978 р.), Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віден­ська конвенція про купівлю-продаж, 1980 р.), Конвенція ООН про міжнародні переказн! векселі і міжнародні прості векселі (1988 р.). Комісією прийняті Арбітражні правила ЮНСІТРАЛ (1976 р.) і правові принципи укладання міжнародних контрактів з промислового будівництва, розробляється типовий закон про електронні перекази грошових коштів.

Україна є членом ЮНСІТРАЛ і приєдналась в останні роки до багатьох конвенцій.

Комісія щорічно подає доповідь Генеральній Асамблеї, а та­кож направляє доповідь Конференції ООН з торгівлі і розвитку з тим, щоб остання висловила свої зауваження.

6.2.3. Міжнародний торговельний центр (МТЦ)

Міжнародний торговельний центр — МТЦ (International Trade Center UNCTAD/WTO — ITC) — створено в 1964 p. як спільний допоміжний орган ГАТТ та ООН (остання діє через ЮНКТАД). Центр допомагає країнам, що розвиваються, вирішувати питання розширення експорту, надає інформацію і консультації з питань ринків і методів збуту експортної продукції, допомагає у створенні експортних служб і підготовці відповідних кадрів. Генеральна Асам­блея ООН в 1974 р. визначила правовий статус МТЦ як робочий допоміжний орган ГАТТ та ООН, що діє через ЮНКТАД. Відповід­но членами МТЦ є держави — члени ВТО та ЮНКТАД. З серпня 1973 р. резолюція ЕКОСОР визначила статус МТЦ як центрального

органу в системі ООН з надання технічної допомоги в розвиткові торгівлі, передусім експорту, країнам, що розвиваються.

Для підвищення конкурентоспроможності африканських та інших країн, що розвиваються, у міжнародній торгівлі МТЦ у 1995 р. прийняв програму технічної допомоги «Технічне співро­бітництво для Африки» в межах багатосторонньої торгової сис­теми на основі «Уругвайського раунду».

Базові принципи функціонування МТЦ визначаються Гене­ральною радою ВТО і Радою з торгівлі і розвитку ЮНКТАД. Роль контрольно-виконавчого органу МТЦ виконує Об'єднана консультативна група — ОКГ (Joint Advisory Group on the International Trade Centre UNCTADE/WTO), — до складу якої входять представники всіх держав — членів ЮНКТАД і ВТО. У 1991 p. ОКГ визначила основні пріоритети діяльності МТЦ:

— сприяння торгівлі з метою зменшення злиднів, включаючи стимулювання експорту продукції сільських районів;

— надання допомоги найменш розвинутим країнам;

— розвиток торгового і економічного співробітництва «Пів­день-Південь» між країнами, що розвиваються;

— участь жінок у розвиткові торгівлі;

— розвиток підприємництва в галузі експорту;

— врахування екологічних чинників у процесі розвитку експорту;

— розвиток людських ресурсів.

Діяльність ОКГ відбувається шляхом проведення щорічних се­сій, на яких розглядається діяльність МТЦ і розробляються реко­мендації для керівних органів ЮНКТАД і ВТО. Міжсесійна діяль­ність МТЦ здійснюється Секретаріатом, очолюваним директором. МТЦ не має своїх представництв у країнах і регіонах, однак кож­ний уряд, з яким співпрацює МТЦ, виділяє офіційних представни­ків із зв'язків з МТЦ із службовців державного апарату. У 1984 p. МТЦ став Виконавчим агентством ПРООН. Фінансування діяльності МТЦ здійснюється за рахунок рівних внесків ЮНКТАД і ВТО у регулярний бюджет, добровільних внесків країн (донорського фонду) і внесків ПРООН, які утво­рюють позабюджетний фонд. Технічне співробітництво з країна­ми, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою фі­нансуються за рахунок коштів ПРООН, робочі програми фінан­суються Глобальним трастовим фондом (1995 p.). Місцезнаходження МТЦ — Нью-Йорк (США). До міжурядових організацій, що сприяють розвиткові міжна­родної торгівлі, належать також Всесвітня митна організація і Бюро міжнародних виставок.

6.2.4. Всесвітня митна організація (ВМО)

Всесвітня митна організація (ВМО) створена в 1995 р. як на­ступниця Ради митного співробітництва (РМС), заснованої в 1953 р. сімнадцятьма європейськими країнами на базі відповідної Конвенції з метою гармонізації й уніфікації митних систем, поліп­шення техніки митної справи і митного законодавства. ВМО ви­рішує такі завдання:

—уніфікація номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах, яка дозволяє зіставляти рівень митного обкладання і розміри взаємних поступок, а також однаково тлумачити обме­ження і пільги щодо окремих товарів, що обертаються в міжна­родній торгівлі;

—узагальнення митного досвіду різних країн, формування єдиної нормативної бази митної оцінки, гармонізація митних процедур (Конвенція Кіото, 1973 р.);

—організація міжнародного співробітництва із запобігання, розслідування і відвернення порушень митних правил (Конвенція Найробі, 1977р.);

—технічне співробітництво і навчання (Сеульська декларація, 1984р.).

Уже в 1987 р. кількість країн-учасниць перевищувала 100, а зараз ця організація має глобальний характер. Місцезнаходження ВМО — Брюссель (Бельгія).

Найвідомішим результатом діяльності організації стало при­йняття в 1983 р. Конвенції з гармонізованої системи опису і ко­дування товарів (ГС), яка набула чинності з січня 1988 р., замі­нивши так звану Брюссельську товарну номенклатуру 1959р. (БТН). ГС, на відміну від БТН, може застосовуватися не лише для встановлення митного тарифу, а й для класифікації товарів у статистиці, а також для визначення транспортних тарифів. Україна приєдналася до ГС 1 січня 1990 р., ще будучи в складі СРСР.

Постійний технічний комітет розробив до 1990 р. понад ЗО ре­комендацій, серед яких — інструкції з налагодження співробіт­ництва між митними адміністраціями, забезпечення єдиних під­ходів відносно дозволу на безмитний імпорт, відшкодування або зменшення мита, полегшення транспортування товарів, застосу­вання окремих конвенцій, спрощення та уніфікації митної доку­ментації та ін.

У червні 1987 р. було прийнято «Декларацію Ради про її за­вдання до 2000 року» (Оттавська декларація). У пошуках вирі-

шення нагальних проблем Рада визначила три основні напрями своєї діяльності:

1) забезпечення гармонізації і спрощення митних процедур, а також співробітництва між митними адміністраціями з таких пи­тань, як широке застосування ГС, поширення правил митної оцінки ГАТТ, подальша розробка і розвиток стандартної митної документації;

2) забезпечення надійного митного контролю і боротьби з по­рушниками митних правил за допомогою створення міжнародної системи автоматизованого опрацювання даних, вивчення і поши­рення новітніх методів митного контролю, забезпечення більш тісного співробітництва в правоохоронній діяльності;

3) підвищення рівня фахової підготовки особового складу, ор­ганізації і управління національних митних служб завдяки прове­денню зустрічей на рівні керівників митних служб для обгово­рення стратегічних напрямів розвитку митної справи, розробки і підтримання регіональних програм та ініціатив з навчання персо­налу, розробки типових навчальних програм і надання експертної допомоги.

Вищий орган ВМО — Сесія, яка збирається двічі на рік. Сесі­ям ВМО підпорядковані й підзвітні постійний технічний комітет, комітет з питань митної оцінки, номенклатурний і фінансовий комітети. Зі складу делегатів Сесія обирає терміном на один рік Президента, віце-президентів і Генерального секретаря, який формує Генеральний секретаріат.

Україна стала членом організації в 1992 р., приєднавшись до Конвенції про створення РМС.

6.2.5. Бюро міжнародних виставок (БМВ)

Бюро міжнародних виставок (БМВ) створено в 1931 р. у Па­рижі (Франція) для нагляду за виконанням Паризької конвенції 1928 р. стосовно впорядкування проведення міжнародних торго­вельно-промислових виставок. Конвенція регламентувала поря­док організації офіційних виставок з метою усунення можливих розбіжностей між країнами, класифікувала виставки, визначила права й обов'язки країн (як організаторів, так і учасників), поря­док присудження нагород експонентам товарів, терміни організа­ції виставок залежно від їхньої категорії.

Країна, яка організує виставку, повинна зареєструвати її в БМВ не пізніше ніж за шість місяців до розсилання запрошень. Конвенція передбачає деякі пільги для учасників виставки: без-

митне ввезення експонатів з обов'язковим вивезенням їх, а також безмитне ввезення рекламної продукції, будівельних матеріалів, стендів та ін.

Вищий орган БМВ — Адміністративна Рада, до складу якої входять представники всіх держав-учасниць і яка збирається дві­чі на рік. При Раді функціонують такі комісії: класифікаційна — дає висновки щодо категорії виставки, яка реєструється; статут­на; бюджетно-адміністративна; з питань реклами та пресової пропаганди. Керівництво поточною роботою здійснює директор.

Неурядові організації, як-от: Міжнародна торговельна палата, Спілка міжнародних ярмарків і Міжнародна спілка з видання мит­них тарифів, не тільки належать до групи глобально-універсаль­них організацій, але є і найстарішими міжнародними організаці­ями зі світової торгівлі.

6.2.6. Міжнародна торговельна палата (МТП)

Міжнародна торговельна палата — МТП (International Chamber of Commerce — ІСС) — об'єднання національних організацій ділових кіл країн, зацікавлених у розвиткові міжнародної торгівлі й підтри­муванні економічних зв'язків між окремими державами для забезпе­чення збуту товарів і отримання необхідної сировини і матеріалів.

Торговельні палати, які виникли з організацій купців, були створені в країнах Західної Європи ще в XVII ст. Перед Першою світовою війною торговельні (або торговельно-промислові) палати існували вже в багатьох країнах світу. Вони сприяли укладанню торговельних та інших економічних угод між різними країнами.

Торговельно-промислові палати займаються збором, опрацю­ванням і наданням інформації про стан розвитку промисловості в регіоні, кон'юнктуру ринків, умови доступу на них, податковий механізм, митні та інші експортно-імпортні збори та податки, умови транзиту тощо. До компетенції багатьох торговельних па­лат належать видача свідоцтв про походження товарів, торгове­льна експертиза, управління товарними біржами, питання арбіт­ражу. Торговельно-промислові палати умовно поділяються на три типи: національні (включаючи місцеві); закордонні, які ство­рюються національними асоціаціями торговельно-промислових кіл на території інших країн; та змішані, створені національними організаціями двох або кількох країн.

Міжнародна торговельна палата — найбільша і найвпливові-ша серед змішаних торговельно-промислових палат. Її було ство­рено в 1920 р. у Парижі (Франція) відповідно до рішення Міжна-

родної торговельної конференції, яка відбулася восени 1919 р. в Атлантік-Сіті (США). Ініціатива створення МТП належала США, Великобританії, Франції, Бельгії та Італії.

МТП об'єднує ділові кола у світовому масштабі, являючи со­бою найбільшу міжнародну організацію приватного підприємниц­тва. Згідно із Статутом (доповнення 1947 р.) до МТП можуть вхо­дити колективні члени — національні або місцеві торговельні, промислові, страхові, банківські, транспортні та інші організації ділових кіл, які не займаються політичною діяльністю (це в основ­ному національні, місцеві й закордонні торговельно-промислові палати) та індивідуальні члени — фірми, компанії, корпорації та інші юридичні й приватні особи, пов'язані з міжнародним бізне­сом. Мета МТП — сприяти розширенню відносин між країнами і встановленню контактів в усіх сферах міжнародного бізнесу.

До складу МТП входять понад 1,6 тис. об'єднань підприємців (федерації промисловців, національні торговельні палати, банків­ські союзи тощо, які охоплюють малі й середні фірми) та понад 6 тис. великих промислових і торгових компаній — індивідуаль­них членів.

Основними напрямами діяльності МТП є:

» сприяння розвиткові підприємництва в світі заохоченням розвитку торгівлі, інвестицій, вільного руху капіталів;

• вжиття ефективних і послідовних заходів в економічній і правовій сферах для сприяння розвиткові міжнародної торгівлі;

• регулювання підприємницької діяльності: захист системи приватного підприємництва; привертання уваги до проблем біз­несу; стимулювання регулювання підприємництва самими під­приємцями; підготовка таких кодексів поведінки в сфері бізнесу, які приймаються добровільно; розгляд питань, що стосуються підприємництва, банківської справи, навколишнього середовища, фінансової системи, страхування, морського і повітряного транс­порту, оподаткування, міжнародних інвестицій, інтелектуальної власності, маркетингу, торгової політики;

• забезпечення гармонізації торгової практики: (1) розробка рекомендацій для поліпшення існуючої міжнародної ділової прак­тики з банківських операцій, реклами, контейнерних перевезень, організації ярмарок; (2) розробка типових контрактів, міжнарод­них комерційних термінів «Інкотермс», митних правил і практич­них рекомендацій у сфері кредитної документації, міжнародного кодексу рекламної практики; (3) боротьба з економічною зло­чинністю; розробка документа з питань боротьби з корупцією в міжнародних комерційних операціях;

• подання висновків і коментарів щодо законодавчих пропо­зицій і змін, які стосуються сфери діяльності МТП; доведення їх до відома громадськості;

«• подання рекомендацій урядові країни, де проходить зустріч «групи семи»;

• подання в ООН та її спеціалізовані установи поглядів і ду­мок ділових кіл розвинутих країн і країн, що розвиваються. Характеристику основних органів МТП наведено в табл. 6.1.

Таблиі{я 6.1


Дата добавления: 2015-01-01; просмотров: 123; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2022 год. (0.018 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты