СИСТЕМА ГАТТ — ВТО

(ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА 3 ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ — ВСЕСВІТНЯ ТОРГОВЕЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ)

6.6.1. Історія створення ГАТТ

(General Agreement on Tariffs and Trade — GATT)

Перед початком Першої світової війни міжнародна торгівля досягла вже значних обсягів. Розвиток торговельних зв'язків по­легшувався в той період стабільністю валют та свободою руху капіталів і робочої сили, тому нагальної необхідності у створенні міжнародної організації торгівлі не було. Світова війна зруйну­вала все це і призвела до створення режимів майже економічної автаркії. Заходи для жорсткої регламентації міжнародної торгів­лі, введені в ході війни, діяли і після війни. Відродження свободи торгівлі стало тим ідеалом, до якого прагнули країни. І дійсно, з 1919 по 1939 р. було багато спроб створити механізм регулюван­ня і розвитку міжнародної торгівлі.

Уже в 1920 р. в Брюсселі під егідою Ліги Націй відбулась фі­нансова конференція представників ЗО країн. Прийняті цією кон­ференцією резолюції стосуються передовсім фінансових проб­лем. Відносно міжнародної торгівлі конференція висловила побажання, щоб кожна країна поступово переходила до принци­пів вільної торгівлі.

Друга міжнародна конференція з економічних питань прохо­дила у Генуї в 1922 р. Конференція прийняла ряд резолюцій що­до розвитку міжнародної торгівлі, а також її охорони.

У 1927 р. в Женеві відбулася третя велика економічна конфе­ренція, на якій 200 делегатів і 150 експертів представляли 50 країн світу. Як наслідок, через кілька місяців на дипломатичній конференції була підписана спеціальна конвенція, згідно з якою

країни брали на себе зобов'язання в шестимісячний термін зняти всі заборони й обмеження на імпорт та експорт і не замінювати їх жодними подібними заходами. Але ця конвенція не була ратифі­кована більшістю країн.

Позитивні результати цих міжнародних конференцій, виявили­ся незначними, але саме в цей період — прийняттям конвенцій про спрощення митних формальностей (1923 р.), міжнародний торговельний арбітраж (1924 р.), охорону промислової власності (1925 р.), продукцію промисловості вторинної переробки металів (1929 р.) — було закладено основу сучасного правового підґрун­тя міжнародної торгівлі. Останню перед війною конференцію бу­ло скликано в 1933 р. в Лондоні. Здійснювані між двома світови­ми війнами спроби лібералізації торгівлі не мали великого зна­чення, але після Другої світової війни всі питання, які обговорю­валися раніше, знову опинилися в центрі уваги.

На конференції в Бреттон-Вудсі (липень 1944 р.) були створе­ні дві організації — Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції і розвитку, а заключний акт форуму містив рекомендації державам щодо створення з метою регулювання міжнародних торговельно-економічних відносин Міжнародної торговельної організації. Відомі дві спроби створення такої орга­нізації: розробка Гаванського статуту (конференція в Гавані) і створення ГАТТ (конференції в Лондоні та Женеві).

На конференції в Гавані, яка відбувалася з 21 листопада 1947 р. до 24 березня 1948 р., були присутні представники 56 країн. Гаванський статут не підписали три країни — Аргентина, Поль­ща, Турція. Крім того, в роботі конференції не брали участь СРСР, Німеччина, Японія, Іспанія. Розроблена в Гавані за ініціа­тивою США міжнародна угода містила 106 статей і мала дві ос­новні теми: по-перше, принципи організації та регулювання між­народної торгівлі, по-друге, створення міжнародної організації. Угоду ратифікували лише дві країни, а самі США відмовилися від свого проекту. Ця спроба виявилася невдалою. Натомість на Женевській конференції, яка розпочала роботу 20 жовтня 1947 р., представникам 23 держав вдалося розробити так звану Генераль­ну угоду з тарифів і торгівлі.

Досягнення угоди на Женевській конференції пояснюється простотою і лаконічністю тексту ГАТТ, який містив усього 35 статей; використанням механізму двосторонніх переговорів;

відсутністю нововведень організаційного характеру, оскільки система відтворювала традиційний порядок міжнародних кон­ференцій.

6.6.2. Структура ГАТТ

Генеральна угода 1947 р. складалася з трьох частин: перша — 2 статті — загальні положення; друга — 21 стаття — правила торговельної політики, що їх договірні сторони зобов'язалися за­стосовувати в торговельних взаємовідносинах; третя — 13 ста­тей— мала процедурний характер. З 1966 р. ГАТТ офіційно має четверту частину — «Торгівля і розвиток» — питання торгівлі з країнами, що розвиваються.

Повніше уявлення про характер угоди дає перелік та характе­ристика змісту її статей (табл. 6.8).

Таблиця 6.8