СТРУКТУРА ГЕНЕРАЛЬНОЇ УГОДИ 3 ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ

6.6.3. Організаційна структура ГАТТ

Під час роботи Гаванської конференції було створено Міжсе­сійну тимчасову комісію Міжнародної торговельної організа­ції— Interim Commission for the International Trade Organization (ICITO). Незважаючи на те, що Гаванський статут не набрав чин­ності, ІСІТО не була ліквідована.

На 2-й сесії ГАТТ було прийнято рішення, що Секретаріат ІСІТО буде Секретаріатом ГАТТ, а Виконавчий секретар ІСІТО — Виконавчим секретарем ГАТТ (з 1965 р. — Генеральним дирек­тором ГАТТ). Отже, Генеральна угода з тарифів і торгівлі, з од­ного боку, є міжнародною угодою, яка містить правові норми

торговельних відносин між її учасниками на договірній основі, а з іншого — сесії договірних сторін, рада представників ГАТТ, комітети і робочі групи, органи з урегулювання спорів, секрета­ріат — виконують функції міжнародної організації у сфері між­народної торгівлі.

Сесія контрактуючих сторін — вищий орган ГАТТ — зби­рається один раз на рік для обговорення діяльності організації і розробки політики на майбутнє. Рішення приймаються, як прави­ло, методом консенсусу; деякі рішення потребують більшості в 2/3 голосів.

Рада ГАТТ, яка складається з представників договірних сто­рін, займається поточними справами і проводить засідання, як правило, десять разів на рік.

Постійні комітети наглядають за виконанням угод, розгляда­ють питання особливого значення для країн, що розвиваються, вивчають ситуацію в країнах, які ввели торговельні обмеження з метою підтримки платіжного балансу, тощо. Робочі групи утво­рюються для розгляду актуальних питань (приєднання до ГАТТ, відношення зон вільної торгівлі до ГАТТ). Рада й інші органи мають право створювати механізми для врегулювання торгове­льних спорів.

Секретаріат, очолюваний Генеральним директором, забез­печує діяльність органів ГАТТ. Крім канцелярії Генерального директора, двох заступників директора, радника з юридичних питань, він має такі відділи: з питань сесій і ради, торговельної політики, тарифів, технічного співробітництва, сільського гос­подарства, підготовки кадрів, нетарифних заходів, розвитку, економіки і досліджень, технічних бар'єрів, спеціальних про­грам (проектів) та ін.

Бюджет ГАТТ (видатки) визначається, виходячи з плану захо­дів на наступний рік, включаючи щорічний внесок на утримання міжнародного торговельного центру ЮНКТАД/ГАТТ. Надхо­дження складаються з внесків договірних сторін і асоційованих членів. Внесок кожної країни розраховується на основі її частки в обсягах торгівлі країн, що приєдналися до ГАТТ за три останні роки. Країни, частка яких становить 0,12 % загальної торгівлі або нижче, мають мінімальний внесок — 0,12 % бюджету.

Функції і цілі. ГАТТ виконує три функції: впливає на держав­ну зовнішньоекономічну політику розробкою правил міжнарод­ної торгівлі; є форумом для переговорів, які сприяють лібераліза­ції і передбачуваності торговельних відносин; організує врегу­лювання спорів.

Основною метою ГАТТ є забезпечення стабільного зростання і зменшення ризику міжнародних торговельних відносин через:

— ліквідацію митних та інших торговельних обмежень;

— усунення всіх форм дискримінації в міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної зайнятості населення;

— підвищення реальних доходів і попиту, поліпшення викорис­тання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.

6.6.4. Принципи ГАТТ

Статті Генеральної угоди і сама діяльність організації ґрунту­ються на таких принципах:

1. Торгівля без дискримінації (принцип найбільшого сприян­ня) — всі договірні сторони зобов'язані надавати одна одній одна­ково сприятливі умови; жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід.

2. Захист за допомогою мита — система захисту національ­ного виробництва має будуватися тільки на митних тарифах, а не на будь-яких інших комерційних чи адміністративних заходах.

3. Забезпечення стабільної основи торгівлі — «заморожу­вання» рівня митних ставок, які для кожної країни визначені в тарифних таблицях (невід'ємна частина ГАТТ); перегляд консо­лідованих тарифів і повернення до більш високого рівня вимагає компенсації такого підвищення.

4. Заохочення справедливої конкуренції — однакові фіс­кальні правила та інші регламентації для товарів національного виробництва та імпортованих товарів; заборона демпінгу і дозвіл застосування антидемпінгових заходів; можливість нейтралізації експортних премій або субсидій за допомогою компенсаційних зборів; гармонізація методів розрахунку митної вартості товарів;

недискримінація постачальників залежно від країни походження під час здійснення державних закупівель.

5. Усунення кількісних обмежень (контингентування імпор­ту)— використання таких обмежень є можливим лише у випадку гострого дефіциту платіжного балансу і для країн, що розвиваються.

6. Проведення консультацій, примирення та врегулюван­ня спорів — кожна країна може звернутися до ГАТТ з прохан­ням про допомогу у справедливому вирішенні спорів, якщо вона вважає, що її права порушуються іншими членами; ГАТТ прова­дить двосторонні консультації (як перший крок до врегулювання

спору), а за неможливості вирішення питання — створює спеці­альні групи.

7. Визнання регіональних торговельних угод — існування регіональних торговельних угруповань (зона вільної торгівлі, мит­ний союз) допускається як виняток за умови дотримання певних вимог, оскільки регіональна інтеграція повинна доповнювати ба­гатосторонню торговельну систему, а не руйнувати її.

8. Створення пільгових умов для країн, що розвивають­ся, — необхідність забезпечення того, щоб країни, які розвиваю­ться, мали сприятливіші умови виходу на світові ринки, а розви­нуті країни, в свою чергу, утримувались від заходів, що можуть ускладнювати експорт з названих країн.

9. Особливі норми регулювання для текстилю та одягу — ГАТТ передбачає винятки стосовно текстилю та одягу, які забезпе­чують індустріальне розвинутим країнам можливість встановлення квот на ці види товарів на основі угоди «Мультифібр» (МФА), яка існує з 1974 р.; захисні положення угоди можуть застосовуватися її учасниками, якщо існує загроза руйнування внутрішнього ринку внаслідок імпорту; за рішенням Уругвайського раунду ГАТТ квоти МФА будуть поступово скасовуватися протягом 10 років, а тарифи знижуватися, тобто загальні нормативні правила ГАТТ щодо текс­тилю й одягу наберуть чинності з 2004 року.

6.6.5. Міжнародні багатосторонні торговельні переговори (раунди)

ГАТТ спрямовує свою діяльність проти всіх видів протекціо­нізму, крім митних тарифів. З метою зниження тарифів, які на початок діяльності ГАТТ у багатьох країнах були занадто висо­кими, створено систему тарифних переговорів. Переговори по­чинаються на конференціях і продовжуються на раундах багато­сторонніх торговельних переговорів (БТП). Документи, які опри­люднюються в процесі та по результатах раундів, мають індекс MTN (Multilateral Trade Negotiation).

Правила передбачають таку процедуру: країна, яка бажає вступити в переговори і отримати від іншої країни торговельні поступки, подає список вимог (запит), у якому зазначається:

а) позиція митного тарифу; б) опис продукту, в) існуюча ставка мита, г) необхідна ставка мита. У відповідь на ці вимоги країна, до якої спрямовано запит, надає список пропозицій, у якому по­вторює дані, викладені в п. а, б, в, г, і додає: д) пропонована

поступка, е) країни, яким пропонується поступка. Правилами та­кож передбачається, що жодному урядові не може бути висунута вимога щодо надання односторонньої поступки без отримання зустрічної достатньої поступки.

З початку дії Генеральної угоди проведено вісім раундів БТП (табл. 6.9). Більшість торговельних раундів стосувалися в основ­ному зниження тарифів, але на останніх раундах почався процес перегляду, реінтерпретації або розширення статей самої угоди.

Таблищ 6.9